Карпати знов заграють рок

Карпати знов заграють рок

Перед фестивалем «Арт–Поле», який нещодавно завершився на Івано–Франківщині, я зробила опитування серед друзів, куди вони збираються їхати фестивалити. Більшість обрала «Славське Рок», що пройде з 29 по 31 липня у гірському селищі на Львівщині. Дійсно, цей захід, без перебільшень, один із найкращих в Україні, адже тут поєднано якісну музичну програму й насиченість різноманітними майстер–класами. Затійник фестивалю Сергій Харчук, київський підприємець, власник туристичної фірми «Рутенія–тур» і співвласник компанії «Культурні і спортивні ініціативи», відслідковує музичні події як в Україні, так і за кордоном. Він каже, що в Європі всі фестивалі — це стовідсоткові бізнес–проекти, де прибуток отримують, починаючи від продажу вхідних квитків й до продажу пива. На відміну від європейських, український фест «Славське Рок» — неприбутковий. Так було всі чотири попередні роки, так, очевидно, буде й на п’ятий. Це свято як для самого організатора, так і для відвідувачів. Тому, як–то кажуть, гуляй, душа!

Музика в екзилі

Музика в екзилі

Пригадую, як ще кілька років тому в інтерв’ю «УМ» білоруси з «Ляпіса» Сергій Міхалок та Павло Булатников заявляли про свою аполітичність і неможливість конфлікту між ними та бацькою. Проте часи міняються. Розширивши пісенний лексикон за рахунок простих сентенцій типу «Білорусь» i «свобода», група, що раніше не турбувала рідну владу своїми «Когда яблони цветут», відразу потрапила у неофіційний «чорний список». «Чорна мітка» в кар’єрі музикантів проявилася навесні, коли в Мінську, Могильові й Гомелі організатори без зрозумілих пояснень відмінили раніше заплановані концерти. Оскільки Білорусь випала з концертного туру «Ляпісів» на підтримку їхнього останнього альбому «Веселые картинки», їхні фани їздять за музикантами країнами ближнього зарубіжжя. Так було на концерті у Чернігові цієї неділі: офіційний сайт гурту заздалегідь повідомляв про можливість транспортувати меломанів із Мінська та Гомеля до України.

«Гадом» буду!

«Гадом» буду!

Тепер розумієш: таке до снаги лише «Братам Гадюкіним». Минулої п’ятниці знаменитий гурт зібрав на одній сцені майже всіх передовиків української рок–музики (втім не тільки року, й не лише українського). Музиканти мали за честь наслідувати «Гадів», тому охоче відгукнулися на заклик організаторів: для багатьох виконавців «Гадюкіни» були кумирами, а на когось іще й здійснили визначальний творчий вплив... Годі уявити інший гурт, який міг би зібрати таку тусовку, крім «Братів».

Забійні «гвинти»

Забійні «гвинти»

Їхній робочий день починається о другій ночі й завершується наступного дня приблизно о тій же порі. У це мало віриться, коли стоїш під сценою, на якій «гвинти» виконують хіти «Дарма я наївся цибулі» чи «Не мала баба клопоту» — настільки драйвово, що думаєш: «Оце мені стільки б енергії, щоб відстрибати цілий концерт, як ці хлопці. Вони собі можуть дозволити побешкетувати. Вони ж зірки, добре відпочили, тепер можуть попрацювати на сцені. Їм не треба ходити на роботу з дев’ятої до шостої. Я ж втомилася, що й повеселитися ліньки».

Куди пливе «Друга ріка»?

Куди пливе «Друга ріка»?

Нещодавно представники гурту «Друга ріка» — фронтмен Валерій Харчишин та бас–гітарист Віктор Скуратівський — шокували армію своїх прихильників заявою про ймовірний розпад колективу. Хоча в подробиці не вдавалися, окресливши лише коло наболілих проблем. «Ми збиралися усією нашою компанією і в нас виник невеличкий конфлікт, у якому є як мінімум п’ять складових причин, — промовився Валерій Харчишин. — Але сьогодні ми не хочемо усе це сміття виносити на публіку». До наболілого Харчишин обіцяв повернутися за тиждень–два, після того, як гурт відпрацює концертний графік. Коментар Вадима Скуратівського прозвучав визначеніше: «Свіжий відеокліп на пісню «Незнайомка», швидше за все, стане нашою останньою спільною роботою».

Скрипка у стилі ретро

Скрипка у стилі ретро

Талановита людина є талановитою в усьому. Олег Скрипка, який передусім відомий як вокаліст гурту «Воплі Відоплясова», встигає і музику робити, і у фільмах зніматися, і читати на публіку легендарні п’єси Леся Подерв’янського разом iз самим автором. Нова задумка, плодами якої моторний Скрипка потішив своїх шанувальників, є більш звичною для первинного амплуа музиканта, утім, сам співак постає в ній зовсім не рок–н–рольником.

Не вперше. І не востаннє?

Не вперше. І не востаннє?

Європейському туру Deep Purple, який розпочався у жовтні минулого року, передували чутки про те, що це — останній творчий вояж музикантів. І хоча цю інформацію Ян Гіллан з товаришами спростували на своєму офіційному сайті, спростовувати її доводилося і перед кожним концертом: фанати воліють особисто пересвідчитися в тому, що більш ніж сорокалітня історія Deep Purple матиме продовження. Заспокоївши своїх шанувальників у Польщі, Бельгії, Франції, Швейцарії та Німеччині — а заодно продемонструвавши прекрасну творчу форму, — живі класики англійського року взяли курс на пострадянські країни. До Києва музиканти прибувають після концертів у Москві та Пітері, а в суботу полетять до Мінська.

Танець серця і душ

Танець серця і душ

Уже сьогодні, напередодні виходу альбому «Танець серця» (презентація якого відбудеться 2 квітня в Культурному центрі Києво–Могилянської академії), можна сміливо стверджувати, що цей реліз є на кілька голів вищий за попередні два й має всі шанси потрапити до найкращої десятки альбомів 2011 року. Попередні два альбоми об’єднував ідеологічний підхід: «Над диким полем» побудований на символах запорізького козацтва, «Полум’яна рута» відображає традиції Русі–України. За словами лідера й вокаліста гурту Сергія Василюка, «Танець серця» розкриває не стільки громадянські позиції, скільки передає внутрішній душевний стан.

Ціла вантажівка післясмаку

Ціла вантажівка післясмаку

На концертах цього гурту ловиш себе на думці, що його учасники — не лише гарні музиканти, а й справжні актори, майстри розмовного жанру. Такі асоціації з командою «... и Друг Мой Грузовик» виникають неспроста, адже їхні пісні є не просто звичною комбінацією музики й куплетів–приспівів. Це маленькі історії, які не обов’язково треба проспівувати — їх можна і просто розповідатися під музику. У новому альбомі дніпропетровців, що тиждень тому вигулькнув практично нізвідки, це оповіді про кораблемоделювання, щеплення, старшого брата й навіть про звичайну марку. Здається, не існує теми, на яку «ИДМГ» не могли б зробити пісню.