Відкритий лист

Відкритий лист

Звертаюсь до Вас передусім тому, що під час недавньої листопадової прем'єри фільму «Поводир» Олеся Саніна бачив Вас і чув сказані Вами слова. Так само знаю, що наступного дня опісля тієї прем”єри заледве не півгодини засідання уряду було присвячено розмові про українське кіно, розмові, що не має прецеденту в новітній нашій історії.

Під електричним небом Берлінале

Під електричним небом Берлінале

Один із найбільших і найавторитетніших світових кінофорумів, Берлінале, який відбудеться з 5 по 15 лютого наступного року, нагадав про себе цього тижня, визначившись із першими конкурсними стрічками. Що приємно — є й Україна, хоча і в копродукції. Можна порадіти і за Гватемалу, яка у Берліні постане вперше...

Україна — скрізь

Україна — скрізь

Минулих вихідних у російській столиці завершився черговий, уже 35–й, міжнародний кінофестиваль. Головний приз — «Золотий Георгій» — журі, очолюване іранським режисером Мохсеном Махмальбафом, вручило турецькій стрічці «Часточка» Ердема Тепегьоза. Спеціальний приз отримали японці — фільм «Долина прощань» Тацусі ­Ооморі. Кореєць Чон Йонхен («Ліванські пристрасті») визнаний кращим режисером. Росіянин Олексій Шевченков, виконавець ролі Іуди в однойменній картині Андрія Богатирьова, отримав приз як кращий актор фестивалю, а туркеня Жале Асікан із «Часточки» — як краща актриса. Журі конкурсу документального кіно обрало фільм «Батько й син» Павла Лозиньського. Сло­вом, мало не повний тріумф кіно азіатських країн...

У якій позиції краще займатися кіно?

У якій позиції краще займатися кіно?

Назва фільму–переможця цьогорічного Берлінале — румунської «Поза ембріона» — є символічною. Героїня стрічки, Корнелія, ставиться до свого сина так, начебто він ще не вийшов з її утроби. 32–річний Барбу збив на авто дитину, підлітка — збив на смерть, і мати несамовито прагне порятувати його. Схоже, це стиль її життя — правити всім, нагинати все у «правильний» бік.

Присмерк Заходу?

Присмерк Заходу?

Суботнього вечора призи 63–го міжнародного кінофестивалю у Берліні було вручено. «Золотого ведмедя» віддали румунській картині «Поза ембрiона» режисера Каліна Петера Нітце, що є справедливим. Рідкісний випадок: критики, себто журі ФІПРЕССІ, також визнали цей фільм найкращим. Гран–прі журі — «Срібного ведмедя» — вручено боснійському режисеру Данісу Тановичу («Випадок із життя збирача металобрухту»), і це так само мотивовано. Деякою несподіванкою є присудження призу за краще виконання чоловічої ролі непрофесійному актору з тієї ж боснійської стрічки — Назіфу Мунджичу. А от «Срібний ведмідь» як кращій актрисі фестивалю Пауліні Гарсіа із фільму «Глорія» виглядає цілком закономірним. Драма про двох лесбійок «Вік+Фло бачили ведмедя» канадського режисера Деніса Коте таки справді побачила не просто приз імені фундатора фестивалю Альфреда Бауера, а й «Ведмедя», звичайно, срібного — «за фільм, що відкриває нові перспективи». Очолюване відомим режисером Вонгом Карваєм журі побачило перспективи й у комедійній «роуд муві» «Принц Авеланч» американця Девіда Гордона Гріна (кажуть, аж надто схожій на ісландську стрічку «Інший шлях»). А відтак «Срібний ведмідь» за кращу режисуру віддали Гріну — хай американці хоч чимось утішаться. Дебютна картина 28–рiчного казахського режисера Аміра Байгозина «Уроки гармонії» була відзначена за видатну операторську роботу Азіза Джамбакієва, що теж правильно. І, нарешті, «Срібний ведмідь» за кращий сценарій віддано (заочно) іранцю Джафару Панахі (фільм «Закрита завіса») — політично вмотивоване рішення; не дати нічого стрічці було би якось некоректно, хоча на загальному тлі великого конкурсу фільм виглядав не надто конкурентоспроможним.

Без надії, а сподіваємося

Без надії, а сподіваємося

63–й Берлінський кінофестиваль добігає кінця. В суботу у Berlinale Palast, грандіознiй спорудi, вибудуванiй, як відомо, біля колишньої Берлiнської стіни, відбудеться закриття фестивалю, на якому і буде вручено нагороди великого журі. Прогнози — рiч дуже непевна. Скажу тільки, що у рейтингу критиків, чиї оцінки оприлюднює авторитетний журнал Screen Internationale, попереду два фільми — чилійський «Глорія» та румунський «Поза дитини»...

Замість сонетів і октав...

Замість сонетів і октав...

Учорашній день на Берлінському кінофестивалі почався з показу конкурсного фільму боснійського режисера Деніса Тановіча «Епізод з життя залізного злодюжки», потому була картина «Нічний потяг на Ліссабон» Біллі Аугуста. І, звичайно ж, увесь фестивальний пелетон продовжує рухатися, потроху виокремлюючи фільми, які претендують на «золото» і «срібло» Берлінале.

Світ за жіночими лЯкалами

Світ за жіночими лЯкалами

Черговий день на Берлінському кінофестивалі почався з показу конкурсного фільму «Закрита завіса» іранського режисера, а за сумісництвом тюремного бранця Джафара Панахі. А ще — картини «Камілла Клодель» знаменитого французького режисера Брюно Дюмона. Тут Жюльєтт Бінош грає роль скульпторки, коханої жінки Огюста Родена.

Слід кривавий стелиться, або Фестивальна діагностика

Слід кривавий стелиться, або Фестивальна діагностика

У понеділок зранку показали румунський фільм «Поза дитини», потому американську стрічку «Перед опівніччю». А ввечері в кінотеатрі Babylon — прийом, зорганізований посольством України в Німеччині та Держкіно України. Фінал вечора — показ легендарної «Землі» Олександра Довженка у супроводі етногурту ДахаБраха. Це вже втретє такий показ — опісля вельми успішних у програмах минулорічного Одеського кінофестивалю та «Гоголь–фесту»...

Парад–але на Берлінале

Парад–але на Берлінале

Берлінський кінофестиваль починається... А з ним фактично стартує світовий кіносезон. Ну, так є — уже багато років.

Цього разу увертюрою до Берлінале стане показ фільму «Великі майстри» відомого режисера Вонга Кар–Вая («Дикі дні», «Любовний настрій», «2046»). Давненько ми не бачили фільмів гонконгівського кіномитця, років зо п’ять мовчав. Аби тепер запропонувати історію із 30–х років минулого століття. Бойові єдиноборства, довершена візуальність — як і належить у китайському фільмі подібного штибу. Тут сучасні технології служать простій меті оспівування, любування мистецтвом силових поєдинків. Гарно б’ються хлопці — що є, то є. Суто чоловічий балет. А знімалося усе це впродовж кількох років, з усілякими пригодами, серед яких і травма виконавця головної ролі Тоні — Люн Чу Вая. Очікується, що тут буде видно симбіоз авторського начала і потужного жанрового поля.