У Римі важко визначити поняття «центр міста», адже в давні часи кожен правитель, імператор, король чи Папа будував нові центральні установи й урядові резиденції, і все в інших місцях. Але, певно, якщо символом міста є Капітолійська вовчиця, то й головний пагорб із семи (а насправді щонайменше десяти) римських — Капітолій. Тим більше, саме на Капітолійському пагорбі розташовується мерія Риму — невеликий будинок поруч із двома будівлями «музеї Капітоліні» з боків однойменної площі.

У листопаді минулого року рада Вічного міста ухвалила рішення вивісити на одній із цих будівель пагорба портрет Юлії Тимошенко — на знак протесту проти її ув’язнення. Як виявилося, банер із екс–Прем’єром України — «Свобода для Юлії Тимошенко» — висить на Капітолії й досі.

Під час урочистого вивішування портрета Тимошенко мер італійської столиці Джанні Аліманно заявив про солідарність з українською опозиціонеркою й розповів, що звертатиметься до мерів столиць країн Європейського Союзу з пропозицією підтримати цю ініціативу Риму.

Власне, про долю лідерки БЮТ усі ми в курсі. Але на фасаді палаццо Нуово, що стоїть боком до знаменитої статуї вовчиці, вона висить не сама. А поміж двох банерів такого самого формату із зображеннями інших двох колоритних жінок. Ми зацікавилися їхніми долями, і от що з’ясувалося.

Площа перед монументальним замком Сант–Анджело І ст. н.е., який колись був мавзолеєм Адріана, потім — резиденцією і фортецею римських пап та знаменитою тюрмою. Звідси починається вулиця Згоди (віа делла Кончіліаціоне) і відкривається чудовий вид на собор святого Петра — головний храм католицького світу й символ Ватикану. Уранці 11 лютого цей майданчик над набережною Тибру був звичайною собі проїжджою частиною, а вже надвечір його захарастили десятки мікроавтобусів ПТС (пересувних телевізійних станцій) із логотипами Бі–Бі–Сі, Сі–Ен–Ен, «Євроньюз» тощо. Саме того дня пролунала сенсаційна заява Папи Бенедикта XVI про рішення зректися престолу. Ажіотаж на підступах до Ватикану триватиме ще принаймні до середини березня, поки не буде обрано нового понтифіка.

Учора Бенедикт XVI влаштував на площі святого Петра останню публічну аудієнцію — перед 200–тисячним натовпом прочан, вірян і просто цікавих туристів. А з 20:00 сьогоднішнього дня (21:00 за Києвом) престол святого Петра стане вакантним.

Навряд чи європейські лідери вчора могли сповна сконцентруватися на подіях саміту «Україна—ЄС», який відбувається в Брюсселі. Адже увагу європейських політиків було прикуто також до Італії, де в понеділок завершувалося дводенне голосування на парламентських виборах. І тривогу брюссельських чиновників цілком можна зрозуміти. Півтора року тому Італія на чолі з урядом Сильвіо Берлусконі ледве не потягла всю єврозону в чорну діру кризи. Тепер же Берлусконі має шанси знову повернутися до влади.

Як влучно висловився італійський соціолог Доменіко Де Мазі, на цих виборах «за владу змагаються два коміки і два трагіки». «Думаю, трагік переможе», — оптимістично (для євро) спрогнозував експерт. Утім певності з цього приводу вчора ще не було.

Проспект Андраші — один із найкрасивіших у Будапешті. Під широкою вулицею, яку називають ще «Єлисейськими полями», прокладено найстарішу в континентальній Європі гілку метро. Стилізовані під ті, перші, вагони зупиняються на станціях, вигляд яких фактично не змінювався з часу відкриття Будапештського метрополітену в 1896 році. На протилежному від центру Пешта кінці проспекту Андраші розташована монументальна площа Героїв — саме за її принципом 2001 року планувалося оформити майдан Незалежності в Києві, однак замість скульптурного пантеону видатних історичних постатей за колоною вибудували торговельний центр «Глобус».

По обидва боки проспекту Андраші — елегантні вілли, музеї, театри, державні установи й дипломатичні представництва. Проте є на цій вулиці один будинок, який привертає особливу увагу. Над сірою чотириповерховою будівлею зловісно нависає чорний металевий карниз із прорізаними літерами, з яких складається слово TERROR. Навпроти входу — щільна завіса із товстих ланцюгів. Як свідчить напис, продубльований різними мовами (є й українською), це — символічне зображення залізної завіси між соціалістичним табором та рештою Європи. Трохи далі — бетонний блок — символ Берлінського муру.

Ми стоїмо перед Будинком терору («Террор хаза») — унікальним музеєм двох режимів, від яких потерпала Угорщина у ХХ сторіччі. На відміну від України, досі заставленої пам’ятниками радянським вождям і керованої вождями, готовими заради червоних ідолів відривати патріотам руки й ноги, в Угорщині усвідомлення кривавої тотожності комуністичного й нацистського режимів починається «з голови». Музей терору в Будапешті було створено за підтримки чинного прем’єр–міністра країни Віктора Орбана, який очолював угорський уряд і в 1998—2002 роках.

Віа Кондотті — старовинна вулиця в римському кварталі моди. Вона починається від площі Іспанії з її знаменитими Іспанськими сходами та фонтаном Баркачча роботи П’єтро Берніні. На вулиці Кондотті представлено найвідоміші італійські та світові модні марки, дорогі магазини одягу, взуття, парфумів, годинників і шкіряних виробів. До воріт будинку за адресою віа Кондотті, 68 стоїть черга охочих сфотографуватися. Однак тут не бутік і не модне ательє. Поміж магазинами Hermes та Jimmy Choo здавна квартирує Суверенний військовий Орден госпітальєрів святого Йоана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти. Найстаріше лицарське братство у світі, днями Мальтійський орден відзначив 900–річчя. Про круглу дату сповіщають банери з цифрами «1113—2013» та червоні прапорці з мальтійським хрестом, розвішані не лише на Палаццо Мальта, а по всій вулиці Кондотті.

Госпітальєри–йоаніти — не про­сто орден. За міжнародним правом це «державне утворення». Сам він називає себе «незалежним князівством» і підтримує рівноправні дипломатичні відносини на рівні послів зі 104 державами, зокрема й з Україною. Мальтійський орден має Конституцію, прапор, герб і гімн (Ave Crux alba — «Радій, білий Хрест»), видає власні паспорти, гроші, марки та автомобільні номери. І йдеться зовсім не про сувеніри чи забавки. Паспорт Суверенного Мальтійського ордену визнають у багатьох країнах; власник такого документа має право на безвізовий в’їзд до 32 держав. А фургони з характерним кодом SMOM на червоно–білій номерній панелі ми бачили навіть на віддалених вулицях Рима.

Багато хто сприймає Мальтійський орден як суверенну державу — адже його маєтки наділені статусом екстериторіальності, тобто не підлягають законам Італії. Журналісти «УМ» «перетнули кордон» обох мальтійських анклавів, а також дізналися про роботу Ордену в Україні.

Володимирові Рибаку — 66, а у своїй родині він скоро стане прадідом. Є в нього й інша сім’я, якій він вірний із самого початку, — Партія регіонів. У другій половині 90–х Рибак стояв біля витоків тоді ще Партії відродження регіонів України, був її лідером та співголовою Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України», яка за 15 років виросла в нинішню «керівну й спрямовуючу». Він уродженець і колишній мер, звісно ж, Донецька.

Але Рибак, на відміну від «середньостатистичних» «регіоналів», залишається людиною скромною в повсякденному житті. Ще донедавна в нього не було охорони (тепер є за законом). Рибака — екс–віце–прем’єр–міністра, голову парламентського комітету, чільного діяча партії влади — можна було запросто зустріти на дешевому ринку «Столичний» на вулиці Окружній у Києві, де він сам купував городину. І машиною тоді керував сам.

Живе пан Володимир на віце–прем’єрській державній дачі в Кончі–Заспі. Каже: «Плачу за комунальні послуги, все як належить. Але ж вона не моя — ні дітям, ні онукам...» Кабінет Рибака–Голови ВР теж обставлений скромно, без претензій, як було й за попередніх спікерів–«нерегіоналів».

Очевидно, що в президенти Володими Рибак не балотуватиметься, і цим порушить українську політичну традицію, адже в нас кожен спікер пробував штурмувати президентську вершину.

У голови ПР Януковича Рибак багато років був заступником. Саме як перевіреного партійця, на якого можна покластися в період «штормової загрози» перед президентськими виборами 2015 року, Янукович підтримав Рибака на посаду Голови Верховної Ради.

Наприкінці січня, як того вимагала опозиція, позачергової сесії Верховної Ради точно не буде. Про це в інтерв’ю «УМ» сказав Голова Верховної Ради України Володимир Рибак.

Розмова журналістів «України молодої» з Головою ВР відбувалася в його кабінеті вчора опівдні. Приблизно в цей самий час велика група депутатів опозиційних фракцій — Соболєв, Аваков, Павловський, Слюз, Ємець, Канівець, Петренко та інші — прийшли до дверей приймальні керівника парламенту, аби наполягати на підписанні документа про проведення позачергової сесії.

Парадокс: про Український вільний університет, що діє в Мюнхені, в самій Україні майже нічого не відомо. Як потенційним студентам, так і ширшим та більш просунутим колам громадськості. А проте УВУ — унікальний у своєму роді вищий навчальний заклад принаймні для Старого світу. «Спроби створити щось подібне були і в інших народів, — каже нинішній ректор УВУ Ярослава Мельник. — Зокрема, був Балтійський університет, але протримався він недовго. В Німеччині є дуже потужна російська громада, росіяни мають тут свою пресу, дитсадки, школи, але російського університету — немає. Повноцінний закордонний виш із національною мовою навчання в Європі є лише в українців».

Ми спілкуємося з пані Ярославою в її кабінеті у новій будівлі УВУ на Барелліштрассе, 9–а. Колись це було передмістя столиці Баварії, а тепер — один із мальовничих районів Мюнхена. Звідси рукою подати — якихось 700 метрів — до королівського палацу й парку Німфенбург. Перший блок зимового семестру почався тут 5 листопада, закінчився — вчора. До кінця січня ВНЗ бере новорічну паузу, тоді заодно й відзначить 92–гу річницю від свого заснування (урочистості призначено на 6 лютого).

Далеко не всі навіть із тих, хто цікавиться життям української діаспори в Німеччині, знають, що скрутні часи УВУ лишилися позаду й університет узяв новий, успішний старт у цьому досить скромному двоповерховому особняку в районі Нойхаузен–Німфенбург. Адже значно відомішою була будівля УВУ за адресою Пінценауерштрассе, 15 (інтернет–сервіс Google Maps і досі позначає цю споруду як «Украініше Фрає Універзітет»). Років три–чотири тому подейкували ледве не про кінець легендарного діаспорянського вишу. Але він знайшов спосіб, як вижити, і залишився одним із провідних центрів наукового й громадського життя українців у Німеччині.

Білосніжка і семеро гномів, Хлопчик–мізинчик, Бременські музики — знайомство з цими героями для мільйонів малюків в усьому світі стало першим знайомством із німецькою культурою. Народні казки, які сторіччями передавалися з покоління в покоління в усних переказах, дійшли до нашого часу в письмовому вигляді завдяки братам Якобу та Вільгельму Грімм. І, перекладені багатьма мовами, стали улюбленими у дітей із найрізноманітніших куточків планети.

Станом на 18:00 середи, коли цей номер «УМ» був підписаний до друку, Верховна Рада всупереч прогнозам, не обрала й не затвердила Прем’єра. Принаймні на першому засіданні новий парламент відійшов від «кнопкодавської» практики попередників. Зажевріла сяка–така надія, що зусиллями опозиції парламент VII скликання поверне в Україну справжній парламентаризм із дискусіями та інтригою рішень. Щоб домогтися цього, вчора трьом опозиційним фракціям — а насамперед ВО «Свобода» — довелося попрацювати і горлянками, і кулаками. Власне, для цього опозиціонерів і обирали до ВР — щоб стати на заваді «котку» Партії регіонів. Хай там як, а план «донецьких» щодо захоплення влади на старті нової каденції дав збій. Хоча вони й встигли заручитися підтримкою «тушок».