Двадцять п’ята за тридцять три

Двадцять п’ята за тридцять три

Секрет душевності цієї презентації, напевне, полягав у тому, що практично усіх присутніх автор знав особисто. І це говорить не про те, що «узок круг этих декабристов», тобто поціновувачів Ірванцевого таланту, а про його oversize–комунікабельність. Наприклад.

Небесна ластівка

Небесна ластівка

Ірина Жиленко — автор­ка 800–сторінкового тому спогадів Homo Feriens (з латини — людина, що святкує) про особливий світ Києва повоєнного, шістдесятницького, про шляхетних друзів молодості — В’ячеслава Чорновола, Євгена Сверстюка, Івана Дзюбу, Валерія Шевчука, Аллу Горську, Опанаса Заливаху, Михайлину Коцюбинську, про свій приватний світ із чоловіком–письменником, хатою, горою і городом у селі Халеп’я, двох дітей.

Лаврський клінічний бастіон не здається

Уже не перший місяць влада намагається виселити клініку Інституту епідеміології та інфекційних хвороб, що розташована біля Києво–Печерської лаври. В цій установі лікувалися, зокрема, пацієнти з діагнозом ВІЛ/СНІД та вірусними гепатитами. Так, у постанові Національної академії медичних наук, якій підпорядковано інститут, датованій березнем ще минулого року, йдеться про нараду щодо виконання доручення Кабінету Міністрів України від 02.07.2010 р. № 23881/4/1 –10 «Про здійснення заходів щодо виселення з території Києво–Печерської лаври суб’єктів господарювання, діяльність яких не пов’язана з діяльністю монастиря та Національного Києво–Печерського історико–культурного заповідника».

Мода на київській широті

Мода на київській широті

Уже традиційно після чотирьох основних Тижнів моди — Нью–Йорка, Лондона, Мілана і Парижа — одразу йде український, Ukrainian Fashion Week. Чоловіки, які святкують 8 березня, можуть подарувати своїй половині не уїк–енд у Парижі, а запрошення на покази українських дизайнерів, наприклад, адже UFW проходить із 6 по 10 березня в «Мистецькому арсеналі».

Лiт–просвiт

Лiт–просвiт

З 14 по 18 листопада Україна стала почесним гостем на фестивалі європейських літератур у французькому місті Коньяк. Програма була складена таким чином, що не тільки французи багато дізналися про нашу літературу, а й українці відкрили для себе дещо нове. Разом з координатором української програми Іриною Дмитришин у Коньяк приїхали українські активісти з Парижа і навіть Цюріха, а від держави, для якої потужна промоція культури обійшлася зовсім безплатно, не було жодного посольського представника. І чому це нікого не здивувало?

Будьмо з Коньяком

На фестивалі європейських літератур у французькому місті Коньяк (14—18 листопада) Україна — незвичний почесний гість. Досі цей статус надавався лише країнам–членам Євросоюзу, тут таки вручають і премію європейської літератури імені Жана Моне — ідеолога сучасної об’єднаної Європи. Але зусилля однієї людини, підкріплені бажанням і допомогою однодумців, пробивають і формат, і статут: таким мотором української присутності в Коньяку стала Ірина Дмитришин, перекладач, історик, професор INALCO (Національний інститут мов та східних цивілізацій). Літературну частину української презентації готували під егідою Всеукраїнської асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Анетта Антоненко, Микола Кравченко і Елеонора Симонова, за музичний компонент відповідав Тарас Компаніченко, кінопрограму готував «французький українець», історик кіно Любомир Госейко, а візуальну Україну презентуватимуть художники Катерина Білетіна та Ігор Баранко.

Криза і геній місця

Криза і геній місця

Попередження. Підбивати підсумки таких багатолюдних мультикультурних заходів, як Форум видавців у Львові, — справа суб’єктивна і невдячна. Наприклад, письменникам сподобалася атмосфера і прийом публіки, видавцям не до душі малі продажі, а відвідувачам–читачам — дорого і тісно або мало новинок і автографів.

Не любиш читати? «Давайдасвіданія»!

Не любиш читати? «Давайдасвіданія»!

Коли у Львові починається Форум, люди, які люблять читати/літературу/книжки, видавати, ілюструвати чи писати про них і в ці дні не мають змоги опинитися в епіцентрі книжкового вибуху, дуже страждають. І заздрять.

Українсько–польський «Трансфер»: мистецтво за обміном

Українсько–польський «Трансфер»: мистецтво за обміном

Художниця, яка займалася плакатом, комп’ютерною графікою, відео, працювала арт–директором у журналах, представила лаконічну, нейтральну, як безособове речення, дещо формалістську виставку, в якій є відео, мураль (велике зображення на стіні) і абстрактна скульптура. Четвертим експонатом автори виставки назвали аудіорозмову Моніки з куратором її проекту Марією Ланько. В усіх візуальних формах Моніка досліджує взаємодію людини та об’єкта, на прикладі скульптури «Людина на двох гойдалках» показує, як поступово знайомі форми втрачають впізнавані обриси і наближаються до абстракції — на двох паралельних «гойдалках» ви не зразу впізнаєте ноги, руки, тулуб людини. За словами Моніки Завадські, це її рефлексія на тему ідентичності. Відсутність кольору — тільки чорний і білий — ясно показує графічні трансформації: від чіткої лінії, чіткого зображення до певного формального знака.