Про те, що в українській владній верхівці панують почуття, далекі від братерської любові й поваги, відомо давно. Свідченням цього є парламентські бійки та інші «обміни люб’язностями», які час від часу ми можемо спостерігати в сесійній залі.
Блокування залізничних колій і зупинення торгівлі з територіями, що перебувають під контролем «ДНР»-«ЛНР», яке ще наприкінці грудня оголосили ветерани добровольчих батальйонів — «Донбасу» та «Айдару», може обернутися енергетичною катастрофою.
Шоста сесія парламенту лише розпочала свою роботу, а у Верховній Раді — кілька скандалів. Учора в центрі уваги журналістів опинилися депутати від БПП Іван Мельничук та Сергій Лещенко.
Ранкове засідання українського парламенту, який зібрався після канікул, у багатьох викликало когнітивний дисонанс.
Для меломанів 70—80-х трьома китами, на яких тоді трималася білоруська пісня (і білоруська мова), були, безперечно, «Пісняри», «Сябри» та «Вєраси».
Попри запевнення представників влади про тимчасове вирішення проблеми з незаконним видобутком бурштину, на Поліссі, в бурштинових районах, усе частіше трапляються випадки внутрішніх «розборок» і все частіше головним аргументом у них виступає зброя.
Як значиться в анотації премії «Воїн світла» імені Михайла Жизневського, вона «присуджується щорічно за книгу українського або білоруського автора, в якій діє благородний, сміливий герой, який бореться за справедливість, проповідуючи загальнолюдські цінності і є прикладом для наслідування».
Останні два роки, переважно під тиском ЄС та міжнародних донорів, Україна таки зробила кілька серйозних кроків для того, щоб змусити державні органи та чиновників продемонструвати відкритість і готовність працювати чесно і прозоро.
Років 30 тому, будучи ще радянською школяркою, яка свято вірила, що живе у «найкращій у світі країні під назвою СРСР», я намагалася зазирнути у 2017-й рік і спрогнозувати, яким буде святкування сторіччя «Великої Жовтневої революції» і що люди говоритимуть про ті події.
