Тарас Данько: Під час сутички мій радіоприймач налаштований на батькову хвилю

Тарас Данько: Під час сутички мій радіоприймач налаштований на батькову хвилю

Колись він казав, що хоче залишити по собі слід, аби його виступи згадували через багато років. На думку борця–«вільника» Тараса Данька, перемоги на чемпіонаті Європи і третього місця світової першості для цього недостатньо. І ось із Олімпійських ігор у Китаї киянин повернувся з бронзовою нагородою, яку певною мірою можна вважати несподіваною. Передусім, зважаючи на тернистий шлях хлопця напередодні Ігор. Важка травма коліна, складна операція наприкінці минулого року, повернення на килим і здобуття путівки до Пекіну лише на заключному кваліфікаційному турнірі — після цього третє місце на Олімпіаді здається чимось буденним.

Рустам Аджи: Якби залишився у циганському таборі, був би ніким

Рустам Аджи: Якби залишився у циганському таборі, був би ніким

Десь у Сполучених Штатах його історія цілком могла б стати основою для сценарію голлівудського блокбастера. Хлопчик із циганського табору тікає з сім’ї, щоб займатися спортом, обмежує себе в усьому і сходить на світову вершину. Однак у нас історію цієї непересічної постаті мало хто знає.
У 1995–му 21–річний маріуполець Рустам Аджи став першим чемпіоном світу з греко–римської боротьби в історії незалежної України. Через вісім років він залишив спорт після поразки в фіналі ІІ літніх Всеукраїнських ігор 22–річному Володимиру Шацьких. Тому самому, котрий у 2006–му принесе Україні друге світове «золото» в класичній боротьбі.

Наталія Бондаренко: Торік мої Олена й Валерія потрапили в аварії. Бог нас про щось попередив

Наталія  Бондаренко: Торік мої Олена й Валерія потрапили в аварії. Бог нас про щось попередив

Ці дівчата переписали історію українського тенісу. Спочатку про себе заявила молодша з сестер Бондаренко — Катерина. У 2004–му вона першою з наших перемогла на юнацьких змаганнях серії «Великого шолома» — Уїмблдоні. У 2006 році середульша — Олена — виграла престижний турнір у Люксембурзі, а за рік піднялася на найвищу для українок позицію в жіночому світовому рейтингу — 21–шу. І ось у січні 2008–го сестри вже спільно принесли своїй країні найгучнішу наразі перемогу — виграли відкритий чемпіонат Австралії в парному розряді. Раніше нікому з українців не вдавалося перемагати в турнірах серії «Великого шолома».
Про історію успіхів Каті й Олени «УМ» розповіла мама й особистий тренер — Наталія Бондаренко. «Успіх сестер у парному розряді — логічний, — вважає Наталія Володимирівна. — Дівчата подорослішали, почали краще одна одну відчувати. На чемпіонаті Австралії вони вже діяли не як два одиночні гравці, а як справжня команда. Цю перемогу не можна назвати спонтанною, адже ми з ранніх років тренували гру в парі. Раніше з Оленою в дуеті грала найстарша з сестер — Валерія. Потім Лера вирішила залишити теніс, і ми почали працювати над дуетом Олени й Каті. Вони довго не могли зігратися. Але з часом, як бачимо, все налагодилося».