Нібито добровільна відставка Валерія Хорошковського з посади міністра економіки та з питань європейської інтеграції потягнула за собою цілу низку звільнень та призначень, укази про які Президент Кучма відштампував у далекому Баден-Бадені. Власне, ці ротації несподіваними не стали — про вже готові папери (складені, але не підписані, чи навіть підписані, та не оприлюднені) і на шефа МінАПК, і на міністра промислової політики говорили давно, ледь не по два-три місяці.
Коли ж Сергій Рижук та Анатолій М'ялиця вже офіційно позбулися посад в уряді, пояснення цих кадрових рішень не грали великої ролі. Втім наведемо-таки оцінку Прем'єр-міністра Віктора Януковича, який відзначив необхідність посилення в 2004 році роботи економічного блоку уряду та «відновлення його колишньої слави», а також активізації взаємодії Мінекономіки та Мінфіну. «Я впевнений, що ми повинні значно підсилити наші спільні дії, щоб наша команда мала ознаки єдиної команди в більшій мірі, ніж торік», — зазначив Янукович, нагадавши, що 2004-й буде дуже відповідальним роком. Зокрема, що цікаво, «це перший рік у розв'язанні питання детінізації економіки».
Останні кадрові зміни в Кабміні його глава назвав наслідком «аналізу підсумків минулого року», вони викликані недоліками в роботі відповідних відомств і є «результатом наших спільних дій з парламентсько-урядовою коаліцією», сказав Віктор Янукович учора в Житомирі, представляючи екс-міністра АПК вже як голову обласної держадміністрації (перед цим із посади «губернатора» прибрали Миколу Рудченка).
Утім облишмо Житомирщину та киньмо оком на призначення в Києві. Новим міністром економіки став Микола Деркач, якого наприкінці минулого тижня запропонувала за своєю квотою «Трудова Україна». До останнього часу Деркач був послом України в Литві, а перед тим працював на різних посадах у Дніпропетровській ОДА, скуштувавши керівного хліба і з Павлом Лазаренком, і самотужки. Його кандидатуру без особливого спротиву сприймає навіть опозиція, розуміючи, що хоча Деркач навряд чи вдаватиметься до таких антиурядових демаршів у питаннях на кшталт ЄЕП, як його попередник, але це управлінець умілий, з яким можна говорити.
Інша справа — Віктор Слаута як міністр аграрної політики. Це ще одне свідчення балансу на гілках влади між «донецькими» та есдеками: пан Слаута — народний депутат, член Аграрної партії, обраний до парламенту за 63-м округом саме Донецької області, до цього він був заступником «губернатора» Донеччини Януковича. В уряд Слаута пройшов за квотою АПУ.
Щодо Мінпрому, то його Президент «відписав» Олександрові Неустроєву, людині свого зятя Пінчука. Досі пан Неустроєв був головою правління Нікопольського трубного заводу, який входить у холдинг «Інтерпайп», що належить чоловікові президентської дочки. На виборах у парламент Неустроєв балотувався як 50-й номер списку «За ЄдУ!», є членом партії «Трудова Україна».
Учора по обіді стало відомо, що Президент Леонід Кучма своїм указом призначив Сергія Медведчука першим заступником голови Державної податкової адміністрації України (замість звільненого напередодні Олексія Шитрі). Про це повідомляє прес-служба глави держави. З огляду на те, якими методами «роботи» з опозицією молодший брат глави Адміністрації Президента відзначався на посту керівника львівської податкової, можна уявити, як він проявить себе в іпостасі «митаря» в рік виборів у Києві...
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
