На місці поля буде ліс!

      Днями закінчилася всеукраїнська акція «Майбутнє лісу у твоїх руках». За підрахунками Державного комітету лісового господарства України, лише за один місяць майже 60 тисяч добровольців, переважно вчителі та школярі, посадили понад 20 мільйонів дерев.

      За перспективним планом, в Україні лісами має бути засаджено 20 відсотків території (зараз — 15,6%). Решта, тобто «усього лише» п'ять відсотків непридатної для сільськогосподарського використання землі, становить понад 2—2,5 мільйона гектарів! Тож роботи у фахівців Держкомлісгоспу є на багато років наперед. «У радянські часи щороку заліснювали близько 300 тисяч гектарів, — розповідає голова Державного комітету лісового господарства України Віктор Сівець. — Нині наше щорічне завдання — 45 тисяч гектарів, причому майже половина — це нові ліси».

      Цікаво, що за останні п'ять років аграрії передали лісовому відомству 85 тисяч гектарів землі, виведеної із сільськогосподарського користування. «Могли б передати і більше, — зітхають працівники комітету, — але місцеві органи влади часом виявляють неабияку пасивність у цьому процесі. Без змін до Земельного кодексу, мабуть, не обійтися».     

      Як не дивно, але власне Держкомлісгоспу нині належить лише приблизно 70 відсотків усіх українських лісів. На решті стежок та галявин хазяйнують інші організації — скажімо, Мінагрополітики. Існує й таке дивне визначення, як «комунальний ліс». «Ми вимагаємо, щоб нам повертали ліси разом із майновими комплексами, — наголошує Віктор Сівець. — Днями досягли домовленості з Міноборони: вони передають нам ліси та майно в семи областях». 

      Дві найбільші біди в цій галузі — це пожежі та самовільне вирубування. Керівництво Держкомлісгоспу виступило з законодавчою ініціативою — штрафи за незаконне вирубування дерев пропонують суттєво збільшити: від 46 гривень до 3 тисяч за один знищений стовбур.

      Сокири лісорубів дзвенять щороку на площі 35 тисяч гектарів — якщо дерево досягне зрілості, воно стає непродуктивним і навіть більше споживає кисню, ніж його продукує. Але вітчизняна промисловість здатна використати не більше, ніж 55 відсотків деревини. (Для прикладу, Австрія та Швейцарія переробляють понад 80 відсотків. — Авт.). Головна причина — в Україні не існує необхідних технологій. Наприклад, плиту МДФ, з якої у нас роблять більшість меблів, виготовляють за кордоном: ми продаємо на захід дерево-кругляк, вони нам — готові плити, а більша частина прибутку плавно перетікає в іноземні кишені.

       На жаль, дуже багатьом підприємцям та чиновникам така система матеріально дуже вигідна. Засобів боротьби з «тіньовим» експортом деревини придумано дуже багато, але результатів вони дають значно менше. Скажімо, експортні сертифікати народні умільці дуже якісно підробляють, а схема, коли у ланцюжку задіяно 5-6 посередників, дає змогу надійно ховати кінці у воду. Можливо, комп'ютеризована система, яку зараз вводить Державний комітет лісового господарства, хоча б трохи ускладнить життя махінаторам.

      Про рівень «пручання» виходу із тіні, який існує у цій системі, яскраво свідчить такий факт: нещодавно підприємства лісового господарства провели біржові аукціони з продажу необробленої деревини. На продаж було виставлено 1350 тисяч кубометрів деревини, з яких реалізували майже сімдесят відсотків — удвічі більше, ніж на першому аукціоні. Але тільки-но ведучий торгів сказав останнє «Продано!», як одна з фірм-учасників подала на організаторів до суду. І чуйні судді... оперативно заборонили аукціони. Тепер, якщо вчасно не втрутиться вища і менш корумпована судова інстанція, учасники ринку і надалі працюватимуть по-старому: купуватимуть крадений ліс в анонімних осіб і продаватимуть його з-під поли.