Оборона Керчі

      Учора в Керчі зустрічалися президенти України та Росії, які, за попередніми офіційними повідомленнями, планували вирішити проблемне питання щодо розподілу морських територій в Азові та Керченській протоці. За інформацією інтернет-видання «Главред», Леонід Кучма та Володимир Путін планували підписати документ, напевно, у формі заяви, про спільне використання Керч-Єнікальської протоки, тієї самої, що відділяє Тузлу від материкової України і яка приносила досі в казну тільки нашої держави непогані гроші у вигляді лоцманського збору за прохід суден з Чорного в Азовське море. Коли це число «УМ» готувалося до друку, результати перемовин президентів ще не було оприлюднено, але якщо Кучма таки погодиться на спільне використання Керч-Єнікальського каналу, то це буде очевидним відступом України. І не стільки фінансовим, скільки політичним і стратегічним, позаяк спільність прав на цю протоку може потягнути за собою і задоволення вимог Москви щодо морських кордонів. Власне, подібне рішення стало б першим у низці російських вимог зі спільного використання Азова.

      До Сімферополя Леонід Кучма прибув ще вчора вранці, начебто демонстративно нехтуючи складною ситуацією у Верховній Раді або ж підкреслено показуючи впевненість у тому, що необхідна для нього конституційна реформа переможе здоровий глузд за будь-яких умов і навіть за умови його відсутності у столиці. Скидалося на те, що найважливіше питання у житті держави Президент проміняв на радість спілкування з Путіним.

      Його Леонід Данилович зустрічав на летовищі поблизу Сімферополя. Обидва президенти-сусіди вiдразу завантажилися в гелікоптер і полетіли поволі на схід півострова — до Керчі, де вже їх чекало місцеве керівництво і всі відповідальні за бізнес у Керч-Єнікальській протоці чиновники. Окрім того, як свідчить УНІАН, Кучму й Путіна зустріли біля Керченської міськради (де й відбувався робочий саміт) приблизно з півтори тисячі кримчан із ретельно виготовленими плакатами у стилі 1654 року. Наприклад, були серед моря плакатів і з такими гаслами: «Крим та Кубань разом навіки», «Україні та Росії бути разом», «Майбутнє — разом», «Простягнемо один одному руки». Останній змушує з сумною іронією згадати репліку Кіси Вороб'янинова до Остапа Бендера: «Нікогда Вороб’янінов нє протягівал руку!» — «Так протянєтє ногі, старий ідіот». Можливо, подібні міркування були рушійною силою не тільки тієї зустрічі, що її провели в Кисловодську «великий комбінатор» та «предводитель дворянства». Ми знаємо лишень те, що перед зустріччю віч-на-віч Кучма й Путін підійшли до моря вищезгаданих плакатів, трохи погомоніли з народом і запевнили, що головне в їхніх переговорах, як, власне, і в житті, — «щоб був добрий настрій».

      Як повідомляли українські ЗМІ, за гарної погоди президенти України та Росії планували після розмов тет-а-тет злітати на Тузлу (адже Володимир Володимирович там ще не бував, а лишень чув про цей острівець). За сприятливих погодних умов це могло б виглядати як символ примирення, «спільного майбутнього», «простягнутих рук» і кримсько-кубанської «змички». На жаль, коли «УМ» готувалася до друку, ще нічого не було відомо про льотну погоду над Керчю.