Шити чи не шити

23.03.2007
Шити чи не шити

Крам — на всі смаки.

      Весна — це не лише пробудження природи. Це ще й нагода замислитися над оновленням гардеробу. Слава Богу, часи розвинутого соціалізму, коли життя простої радянської людини складалося з суцільного полювання за дефіцитом, давно пройшли. Сьогодні у магазинах, здавалося б, є все, були б тільки гроші. Але нестача папірців у гаманці якраз і є тією причиною, що заважає багатьом із нас бути безтурботно щасливими при спогляданні вітрин сучасних крамниць. Та й тим, у кого грошей кури не клюють, навряд чи не знайома проблема пошуку нового одягу, адже, по-перше, чим більші можливості, тим більші вимоги, а по-друге, де гарантія, що прийшовши на вечірку у розкішному вбранні, придбаному в бутіку на Хрещатику, ви не побачите там подругу в абсолютно такій же сукні. А ще ж бо є люди з нестандартними фігурами, для яких одяг серійно просто не випускається.

 

Гудзики з діамантами не бажаєте?

      Перш ніж вирушити до київських ательє одягу, ми завітали до ЦУМу, де вибрали собі за орієнтир симпатичну атласну спідницю ціною 300 гривень. У цьому ж відділенні примітили блузку, яка пасувала до спідниці і коштувала 320 гривень. Запам'ятали ці цифри і — за роботу.

      На щастя, закладів індивідуального пошиття одягу у столиці досить багато. Частина їх залишилася ще з радянських часів — це так звані будинки побуту. З них ми і почали наше дослідження. Так, у будинку побуту «Столичний», розташованому неподалік Центрального залізничного вокзалу, пошиття спідниці коштує від 120 гривень, сукні — від 150, брюк — від 170 грн., блузи — від 180, піджака — від 350 грн. Перевагою цього закладу є те, що в ньому можна придбати і тканину та фурнітуру, залучивши при потребі до вибору матеріалу майстра, який виконуватиме ваше замовлення. У «Столичному»  можна замовити навіть виготовлення гудзиків на свій смак.

      Також будинки побуту зручні тим, що тут можна відремонтувати одяг. Заміна блискавки в середньому коштує 20 гривень, ушити чи підрубити річ — 20—40 гривень. До слова, приблизно за таку ж суму вам відремонтують одяг і в ТК «Інтервал-Плаза» на Либідській. Пункти «спасіння одягу» на базарах чи десь у спальному районі за аналогічні послуги беруть на 5—10 гривень менше.

      Наступним пунктом нашого «походу» було ательє, розташоване на вулиці Межигірській, 19. Тут пошиття атласної спіднички коштує близько100, а блузки — 200 гривень. У таку ж ціну обійдеться й пошиття брюк. До речі, це ательє своїм клієнтам пропонує ще й безкоштовну консультацію дизайнера. Термін виконання завдання встановлює не майстер, а ви самі, і це також неабияка зручність.

      Дизайн-студія «NV» (вул. Дубиніна,16) свої послуги оцінює дорожче. Якщо ви прийдете з тканиною та власними ідеями щодо майбутньої моделі, то, наприклад, за пошиття піджака доведеться заплатити не менше 400 гривень. Якщо ж ідеї у вас немає, то за консультацію дизайнера доведеться доплатити теж немаленьку суму. Тоді як у домашньому ательє по вул. Урицького, 28 піджак вам пошиють всього 300 гривень, а спідницю — за 100. «На прохання клієнта майстер може поїхати разом з ним у магазин, щоб вибрати не лише тканину, а й фурнітуру», — запевняє власниця ательє Світлана.

      «Кожен клієнт — це індивідуальність. У кожного свій характер, своє уявлення про красу, — розповідає кравчиня з 20-річним досвідом Олена Світлична. — Часом буває так, що жінка просто не бачить вад своєї фігури і неодмінно хоче мати річ, яку тиждень тому придумав хтось із відомих українських дизайнерів. Такі випадки найважчі. Бо, погодьтесь, справжньому майстру не дуже хочеться, щоб клієнтка після першого ж виходу в новій моделі відчула себе посміховиськом». Олена також займається індивідуальним пошиттям одягу вдома. Втім її квартира мало схожа на помешкання звичайного кравця, а більше нагадує дизайн-студію. До роботи Олена ставиться не просто відповідально, а з максимальним творчим підходом, адже працює сама на себе. Ціни, звісно, також установлює сама: за пошиття спідниці бере близько 120—150 гривень, блузки — від 150 грн.

З Нью-Йорка до Макарова — по обновки

      Якщо ж наведені вище ціни здаються вам зависокими, можна спробувати через знайомих знайти кравчиню десь у передмісті. Вартість послуг там, як мінімум, на 25 відсотків менша. І чим далі від Києва, тим різниця суттєвіша, хоча за професійними якостями кравчиня в якомусь Обухові чи Бородянці може нічим не поступатися столичним майстрам. Віра Андрієвська, наприклад, живе у Макарові. Раніше працювала у місцевому побуткомбінаті, а кілька років тому стала приватним підприємцем і шиє вдома. Роботи має багато. Серед її постійних клієнтів є навіть одна  громадянка США. Жінка ця родом з Макарова, вийшла заміж за американця, і тепер, приїжджаючи раз на рік погостювати до батьків, поновлює тут за допомогою пані Віри весь свій гардероб. Роботою майстра задоволена. А цінами — тим більше, адже за пошиття спідниці Віра бере в середньому 40—50 гривень, брюк — 60—80 грн., жіночого костюма (піджак і спідниця) — 180 грн.

      Утім треба пам'ятати, що твердих розцінок навіть в одного й того ж майстра не існує. Ціна пошиття залежить від багатьох чинників — від фактури тканини, моделі об'єму виконаної роботи, терміну виконання замовлення. Тому сказати напевне, в яку суму нам обійшлася б атласна спідниця, аналогічна тій, яку ми бачили в ЦУМі, однозначно складно. Але напевне дешевше, ніж 300 гривень. До речі, трохи згодом ми побачили абсолютно таку ж модель на столичному «Даринку», де вона коштувала 230 гривень (а десь у «Метрограді» вона, не виключено, продається вдвiчi дорожче).

      До речі, в радянські часи особиста кравчиня часто, крім усього іншого, виконувала ще й роль своєрідного психолога, з яким клієнти ділилися найсокровеннішим. Та й сьогодні, вибираючи кравчиню, крім її професійних якостей, треба враховувати і такий момент — бажано, щоб людина, яка шитиме для вас одяг, була вам симпатична. Адже речі мають енергетику, і сукня, створена руками неприємної особи, навряд чи пасуватиме вам.

  • Борщ не для бідних

    Ціни на продукти в Україні не те що не падають, а чи не з кожним днем піднімаються все вище, знищуючи всі сподівання людей на краще життя. Чи не єдиним виходом залишається тільки успішне виробництво, яке зможе покрити потреби населення та знизити вартість продукту. >>

  • «Титанік» іде на таран

    Даремно раділи, що нафта дешевшає. Нові реалії продовжують своє повзуче, але впевнене просування вперед спиною. Нормальний борщ уже давно зжерла інфляція. Споживчий кошик для середнього українця розрахований держкомстатом, очевидно, орієнтуючись на мертвих і ненароджених. >>

  • Купонна лихоманка

    Важко уявити людину, яка пройде повз магазин iз вивіскою «Знижки» без найменшого бажання зазирнути всередину! Так уже влаштована людська психологія, що самі лише слова «розпродаж», «знижка», «акція» діють на нас просто–таки магічно. Й умілі маркетологи на цьому почали грати давно: наші гаманці скоро тріснуть від купи дисконтних карток. >>

  • Ціновий «сказ»

    Минулий рік неабияк спустошив гаманці українців: ціни на харчі били багаторічні рекорди, а доходи не додавали оптимізму. Експерти відзначають: несприятливим економічним реаліям в Україні «підіграв» не тільки «дорогий» долар, а й стрімке підвищення цін на продукти на світових ринках: дорожчало усе — цукор, солодощі, молочні продукти, крупи, алкоголь. При цьому якість українських товарів подекуди гіршала — виробники «воюють» за ціну. «Розслаблятися» не радять аналітики українським споживачам і в новому році — готуйте щонайменше зайві 200 гривень щомісяця. >>

  • «Кожух» для оселі

    Із початком холодів українці незлим тихим словом починають згадувати комунальників, усю нашу систему обігрівання квартир та кругленькі суми у квитанціях за комунпослуги. Зігрітися у власній квартирі однаково вдається мало кому, відтак більшість шукає вихід із «морозостійкої» ситуації в оселі. Варіант — самотужки утеплити свою квартиру. Це ефективно, швидко, але досить дорого. Дешево зробити фасад можна тут, а ще дадуть гарантію на утеплення. >>

  • «Зелений змій» із позолотою

    Українським любителям оковитої, як уже повідомляла «УМ», варто готуватися до чергової хвилі подорожчання горілки. Як відомо, Кабмін має намір ввести нові мінімальні роздрібні ціни на горілчані вироби — коньяк та горілку. І якщо зараз мінімальна ціна «зеленого змія» у продажу становить14 гривень за півлітра, то, згідно з проектом Постанови Кабміну, дешевшої горілки від 18 гривень за пляшку (коньяку — 27 гривень відповідно) у магазинах не може бути. >>