Слiдчi Генпрокуратури мовчки залишають квартиру Луценка з його комп’ютером, паспортами та партквитками. (Фото УНIАН.)
Ніяких адвокатів, журналістів i навіть народних депутатів! Підстава для обшуку — рішення суду! Якого? Не скажу! — приблизно у такій атмосфері повного правового безміру розпочався обшук у квартирi екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Слідчі поводилися, немов справжні господарі, намагалися заборонити господарю спілкуватися з пресою, не відповідали на запитання народних депутатів, грубо порушуючи чинне законодавство. А ще дуже нервували через те, що все «шоу» з обшуком знімав на камеру нашоукраїнець Давид Жванія.
Так Різницька почала втілювати в життя попередні прогнози самого лідера «Народної самооборони» щодо намагання нейтралізувати його роль у громадському русі, що набирає сили. Вже на 16.00 учора пана Луценка було викликано на допит до Генпрокуратури.
Українські слідчі прокидаються рано. Що й казати, якщо вже на початку сьомої ранку (!) вони були біля багатоповерхівки по вулиці Старонаводницькій у так званому Царському Селі Печерського району столиці. Саме тут розташована квартира Юрія Луценка. Двері їм відчинив господар десь о 6.30. Як згодом зазначив пресі народний депутат Давид Жванія, саме у цей час до нього зателефонував Юрій Луценко, сказав, що «ламають двері» й він буде відчиняти.
Щодо такого раннього візиту слідчих пан Жванія зробив цікаве припущення — телефони лідера «Народної самооборони» прослуховувалися! Інакше, як слідчі змогли прибути до його будинку саме в той час, коли Луценко мав поїхати з будинку? Адже саме на цей час господар викликав машину, яка мала відвезти дітей Луценка до школи. Далебі. Двері відчинено, й близько п'яти слідчих увійшли до квартири. Підстава — постанова суду про обшук. Якого саме суду — пану Луценку дізнатися не вдалося, за його словами, слідчі просто не дали йому цю саму постанову в руки, ніякого ознайомлення тощо! В цій площині варто нагадати, що ще позавчора заступник начальника управління з особливо важливих справ ГПУ Сергій Денисенко повідомив про порушену щодо Луценка кримінальну справу за фактом незаконної видачі іменної вогнепальної зброї. За словами пана Денисенка, у межах розслідування цієї справи перевіряються «характеризуючі дані щодо Луценка, у тому числі щодо його громадянства у державі Ізраїль». Справу було порушено за ст. 364 ч. 3 та 263 ч.1 КК ще 2 березня, а обшук розпочався вчора на світанку.
Отже, слідство цікавили не лише нагородні пістолети, видані Юрієм Луценком ще на посаді міністра, а й ізраїльський паспорт. Але з чим пов'язаний такий ранній візит? Сподівання на те, що журналісти, адвокати та політики у цей час сплять, тож не встигнуть? Встигли. Першим до квартири потрапив Давид Жванія. За його словами, коли він прибув, двері були ще відчинені, й він спокійно зайшов у приміщення, після чого слідчі зачинили двері й заховали ключ! До квартири не пускали ні журналістів, посилаючись на норми закону, ні навіть адвоката, що є, навпаки, грубим порушенням процесуальних норм! Утім Жванії вдалося знайти запасний ключ та відчинити двері.
Цікава деталь: слідчі чомусь припинили зйомку на камеру, тож саме нашоукраїнець почав знімати їхні дії на власну відеокамеру. Слідчі були безсилі у власній люті... А до преси на поріг вийшов сам «герой вівторка» — на той момент минуло вже три години обшуку. Юрій Луценко одразу зазначив, що обшук у своїй квартирі вважає спробою перешкодити його пересуванню територією України. Така публічність екс-міністра обурила слідчих, і вони намагалися заборонити Луценку спілкуватися з журналістами.
«Поки я вільний громадянин і на мене не наділи наручники — я буду давати коментарі, — сказав їм власник квартири й розповів, що саме шукають слідчі. — Вони шукають офісні меблі, 5 системних блоків, які начебто передав мені бізнесмен Ковальов за те, що я начебто видав йому нагородну зброю. Вони мене спочатку попросили пред'явити ізраїльський паспорт та закордонні статки. Я пред'явив їм довідку з ізраїльського консульства, що мій запит про ізраїльський паспорт не задоволено».
Інакше як «шоу» цей обшук лідер громадського руху не називав, наголошував на «фальшивості підстав для обшуку». Навіть адвокати цю постанову суду про обшук побачити не змогли. Логіка знахабнілих слідчих віддає шантажем: ми покажемо цей документ для ознайомлення, але нехай ваш підзахисний поїде з нами на допит до Генпрокуратури прямо зараз. Цікаво, що один зі слідчих вкрай наполегливо вимагав вiд журналістів піти за поріг, мовляв, ви затримуєте слідчі дії. Він відмовився представитись, але Луценко сказав, що це слідчий Медведєв, «який на мені вже заробив два звання і квартиру». Цікаво, що цей заступник керівника слідчого управління був не внесений постановою суду до списку тих, хто має право бути присутнім під час обшуку, а тому не мав права перебувати в квартирі.
Згодом від Давида Жванії стало відомо, що саме знайшли слідчі замість ізраїльського паспорта та меблів. Їх «здобич» не витримує жодної критики. Так, вилучено низку документів —медичні картки Луценка та членів його родини, посвідчення водія, посвідчення народного депутата минулих скликань, посвідчення міністра внутрішніх справ, закордонний та дипломатичний паспорти, військовий квиток і навіть старий квиток члена ВЛКСМ. До переліку речей, які вони збиралися вилучити, розклавши усе це добро на кухонному столі, потрапив нагородний пістолет екс-міністра марки «Форт», набої до нього, а також гроші — 35 тисяч гривень, 5 тисяч євро та тисяча доларів. Слідчі довго перетирали купюри пальцями — бува, не фальшивка? Врешті-решт, ці кошти лишилися вдома.
Звісно, Луценко нервував протягом усього часу, тим більше, що членам його родини — дружині та синам — заборонили залишати приміщення. Тим більше, що слідство вимагало надати документи навіть на комп'ютер у кімнаті сина. Мовляв, покажіть документи, що його придбано в магазині і за нього заплачено готівкою. А ще сподобалася елітна ручка «Монблан», бо цікаво ж, хто її подарував.
Згодом один зi слідчих таки вручив Луценку повістку на допит до Генеральної прокуратури на 16.00. Прізвище цього «правопохоронця» знову ж таки невідоме, за словами багатьох народних депутатів, які зібралися в квартирі, навіть парламентаріям вони відмовлялися називати свої прізвища, клеїли дурнів, мовляв, закон про статус народного депутата нам невідомий. Квартиру Луценка слідчі залишили лише о 14.00, прихопивши коробку з паспортами та квитками.
Обшук у квартирі відомого громадського діяча викликав неабиякий резонанс у вітчизняному політикумі. Лише після обіду від Генпрокурора Медведька пресі таки вдалося дізнатися, що санкцію на обшук квартири Луценка видав Печерський райсуд, але що саме шукали слідчі, пан Медведько виявився неспроможним пояснити! Тож не дивно, що голова секретаріату Президента Віктор Балога вважає, що цей обшук підтвердив факт переведення Генпрокуратури в ручний режим управління «урядово-коаліційним владним тандемом».
«Учора глава держави в присутності Прем'єр-міністра та Голови Верховної Ради говорив про приватизовану прокуратуру, а вже сьогодні це відомство показало справедливість президентської критики, — переконаний пан Балога. — Обшук у квартирі Луценка і весь супутній антураж (візит слідчих на світанку, численні порушення процесуальних норм, психологічний тиск) свідчать про чіткі ознаки перетворення Генпрокуратури з правохоронного органу на засіб шантажу».
А от Віктор Янукович усіляко відхрещувався від причетності «донецьких» до цієї розправи, бо він «не керує Генпрокуратурою». Мовляв, обшук був на підставі рішення суду, та й взагалі «я про це дізнався тільки близько десятої години ранку».
Тим часом вітчизняні політологи переконані, що обшук у квартирі Луценка лише сприятиме зростанню його рейтингу. На думку голови правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка, головною причиною таких дій влади є психологічна травма Майдану, яка є у представників «антикризової» коаліції, зокрема у Партії регіонів. На його думку, «антикризовики» бояться повторення Майдану й хочуть «задушити дитя в колисці».
А от директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов вважає, що обшук у квартирі Луценка спрямований на зрив потенційних акцій протесту в Києві шляхом його «обезголовлення», повідомляє УНІАН.
Юрій Луценко:
— Мене ніколи не викликали до Генпрокуратури, доки я сьогодні не відкрив двері і не побачив пана Медведєва, працівників прокуратури та двох понятих. Медведєв порушував справу про видачу зброї ще в грудні 2006 року. Однак тоді ознак кримінального злочину не знайшов. Але через кілька місяців цей пан передумав і таки вирішив знайти ознаки кримінального злочину. Сам бізнесмен Ковальов, за свідченнями якого була розпочата перевірка, визнав, що дав ці свідчення під тиском. Здивований, що в мене вилучили низку документів, включаючи атестат про освіту та закінчення дитсадка. А якщо завтра війна, то я не знаю, що буду робити без військового квитка?!
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
