Цар спартанцiв Леонiд (актор Джерард Батлер) iде на вiйну.
Продуковані в Голлівуді історичні драми мають лише опосередковане відношення до справжньої історії. Це не той допоміжний матеріал, за яким діти могли б легко засвоїти суху інформацію iз шкільних підручників. Не є винятком і історичний бойовик «300 спартанців», прем'єра якого у США відбулася 9 березня відразу на 3100 екранах (в Україні ця стрічка вийде в прокат 22 березня — на жаль, лише в російському дубляжі).
У Штатах фільм, бюджет якого склав 60 млн. доларів, справив фурор: уже за перший уїк-енд прокату (9—11 березня) він зібрав 70 млн. «зелених». Це третій за всю історію Голлівуду фінансовий результат для картин із сертифікатом «R», який означає, що діти до 17 років можуть потрапити в кінотеатр лише в супроводі дорослих. Більші касові збори в перші три дні у цій категорії мали лише «Матриця: Перезавантаження» (91,7 млн.) та «Страсті Христові» (83,8 млн.).
Сюжет фільму грунтується на реальній історичній події — кривавій битві під Термопілами у 480 році до нашої ери, коли 300 хоробрих спартанських воїнів на чолі зі своїм царем Леонідом поставили заслін на шляху багатотисячної армії перського царя Ксеркса. На той час Персія, царство Ахеменідів, була найбільшою світовою державою, її армія, як стверджує батько історії Геродот, налічувала 5 мільйонів воїнів, і такою потугою Ксеркс прагнув захопити розрізнені грецькі міста. Сучасні історики вважають наведену Геродотом цифру дуже великим перебільшенням, але погоджуються, що перси тоді мали дійсно найсильнішу армію на землі — близько 170 тисяч солдатів, із яких у поході на Грецію було задіяно принаймні 100 тисяч.
Незважаючи на нерівні сили, спартанці закріпилися в районі вузької гірської ущелини Термопіли у Центральній Греції, щоб дати час на відступ народному ополченню, і впродовж десяти днів затято тримали оборону, демонструючи зразки мужності та відваги. Героїчна оборона спартанців закінчилася тим, що в їхніх лавах знайшовся зрадник Ефіальт, який провів перські війська у тил оборони. Усі 300 спартанців на чолі з Леонідом полягли в останньому бою, який тривав три дні, але їхній героїзм надихнув усю Грецію на об'єднання проти могутнього ворога, переламав хід греко-перських воєн та відкрив шлях до створення першої у світі демократичної держави.
Сценарій двогодинного фільму режисера Зака Снайдера базується не на історичних трактатах, а на... книзі коміксів Френка Міллера «300» (власне, такою «цифровою», без слова «спартанці», є й оригінальна назва фільму). Міллер намалював комікс у 1998 році під враженням побаченого ще в дитинстві американського фільму «300 спартанців». На відміну вiд стрічки 1962 року, нова екранізація не має за головну мету історичну достовірність. Як і комікс, новий фільм передбачає передусім візуальну виразність. Творці картини діяли також під впливом жанру фентезі та індустрії музичних відеокліпів. Що й не дивно, адже адресатом стрічки є підліткова аудиторія.
Світова прем'єра стрічки «300 спартанців» відбулася 7 березня в місті Спарта (таке є й зараз — воно налічує 15 тисяч мешканців). Після показу фільму в місцевому кінотеатрі відбувся святковий вечір із читанням історичних текстів, а міська влада вручила почесні грамоти американським кінопродюсерам.
«Філософія, естетика Спарти — лаконічність мови, сила її образу — чудово передані в коміксах Френка Міллера і кіноверсії Зака Снайдера. Їм вдалося передати всі відтінки жорстокої битви — з його насиллям, пристрастю та героїзмом», — заявила на церемонії представниця влади області Лаконія Бетті Колліаку. «Звичайно, у фільмі є деякі перебільшення, однак неточності не спотворюють історію», — обережно додала вона. Сучасні спартанці вважають, що американський фільм може зробити таку рекламу їхньому місту в усьому світі, яку «не купиш і за мільярди».
Зйомки фільму відбувалися у 2005 році, і зовсім не в Лаконії, а в канадському місті Монреаль. За два місяці було відзнято півтори тисячі сцен, із них 1300 сцен потребували спецефектів. Майже вся робота велася у павільйонах, і лише один день відпрацювали на природі, коли знімалися епізоди з загибеллю коней.
В інтерв'ю сайту www.IGN.com режисер Зак Снайдер визнав, що свідомо змінив тодішній стиль ведення спартанцями бою, їхню манеру пересуватися і битися фалангами, оскільки це не виглядало видовищним на екрані.
Загалом, фільм хоч і збирає в прокаті величезні гроші, але має наразі не вельми позитивні відгуки. Принаймні кінокритик газети «Нью-Йорк таймс» написав: стрічка «є такою ж жорстокою, як «Апокаліпсис» Мела Гібсона, але вдвічі дурнішою».
Хай там як, а фільм чітко ліг у канву нинішньої політики США щодо Ірану — сучасної Персії. Представник іранського уряду Голямхоссейн Ельхам уже засудив «300 спартанців» як витвір, що ображає культуру й громадян Ірану.
Реакція Тегерана цілком зрозуміла. Голлівудські кінематографісти грають на руку офіційній пропаганді Білого дому, коли розвивають думку про те, що Іран, віднесений адміністрацією США до «осі зла», завжди був агресором, і що предки сучасних іранців — безсловесні вбивці- м'ясники, якими вони показані у фільмі "300".
Нагадаємо, якраз зараз ідеться про можливість початку війни Америки з Іраном, котрий не бажає припиняти свою ядерну програму. По суті, «300 спартанців» поступили на службу в Пентагон...
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
