На третьому поверсі Будинку кіно було людно і якось по-сімейному затишно. Все це нагадувало зустріч родичів у дворі церкви перед чиїмось вінчанням. Мистецької зовнішності молодь, дядечки і вже дідусі, жіночки з богемним шармом сімдесятих років, святково і майже по-дівочому вбрані худорляві бабульки, які щосили намагались приховати свої артрити з радикулітами. Було очевидно, що люди залишили всі свої справи і клопоти, бо ця подія — важлива для них. Усміхаючись, спілкуючись і фоткаючи одне одного, люди чекали на відкриття. За двадцять хвилин між запрошеними телевізійниками та газетярами почав гуляти вітерець занепокоєння: чому зволікають і де врочисте відкриття?

Про колишню львів'янку Мар'яну Садовську в Україні знають одиниці. У 91-му вона почала працювати в Міжнародному театральному центрі «Гардженіце» в Польщі. Там взяла старт для майбутніх проектів. Резюме Садовської ледве втискається на трьох сторінках друкованого тексту і вражає навіть її саму. Жартує, що не уявляє, яким чином стільки всього встигла.
Мар'яна цікавиться техніками народного співу. Вона співає про універсальне і автентичне — емоції, теми, думки, які будуть зрозумілі кожному. Звісно, йдеться не про шаровари і банальне «ти ж мене підманула», а про заховане у глухих селах Полтавщини та Полісся, знайдене нею і виспіване у власній інтерпретації, але всім серцем — до «гусячої шкіри» та кільканадцятихвилинного оніміння у слухачів. Якщо альбоми Мар'яни колись таки можна буде купити в Україні, або ж вона приїде сюди з концертами — про що мріє — послухайте: Садовська фантастична!
«УМ» зустрілася з Мар'яною в Кельні, де вона живе уже кілька років із чоловіком, німецьким актором і режисером Андре Ерленом та дітьми — Северином та зовсім маленькою Гафійкою. У Кельні Садовська бере уроки перського співу, перед тим збагатившись особливостями голосоведіння болгарів і грузинів, та бігає на репетиції з гуртом «Бордерленд». Вона — невловима: на день літала до Києва, потім — Прага, зразу опісля — різдвяна вечеря і участь у театральному фестивалі в Нью-Мехіко.