На Троєщині буде Батурiнська фортеця?

17.02.2007
На Троєщині буде Батурiнська фортеця?

Дружина мера Москви Олена Батуріна знає, як «обустроить» київську Троєщину.

      До 24 лютого у Київському музеї Івана Гончара проходить фотовиставка «По обидва боки Чорторию: два береги — дві долі». Чорторий — це давня назва річки Десенка, яка відома ще з часів неоліту. На її берегах розташовувалася резиденція київських князів. Володимир Мономах у 1111 році провів тут у городищі з'їзд князів, на якому вирішувався розподіл землі на Київську та Чернігівську. У ХV столітті великий князь київський Семен Олелькович побудував замок на берегах озера Гнилуша, вали якого частково ще збереглися. Прийшовши на виставку, я побачила, окрім справді високохудожніх фотографій природи, активістів українських екологічних організацій. Вони стояли з товстою папкою документів, в якій було підшито десятки листів — усе це листування з органами державної влади свідчило про боротьбу, яку ведуть молоді захисники природи, переважно студенти Національного університету «Києво-Могилянська академія», з органами державної влади. І  саме цією папкою вони підтверджували, що вся та природна краса, яка зображена на фотографіях, може бути знищена через вже традиційну для Києва причину — активне будівництво. 

      Саме тому екологи ініціювали кампанію протесту проти знищення протоки Десенка (Чорторий). Попередньо виставка проводилась у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» і в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка. Паралельно з проведенням виставок екологи збирали підписи проти знищення екологічної зони в районі Десенки і забудови прибережної зони Дніпра.

      Національний екологічний центр України, екологічний клуб НаУКМА «Зелена хвиля» та громадська організація «Київська ландшафтна ініціатива» заявляють, що мають намір відстояти київський парк «Троєщина», на забудову якого наразі претендують одразу аж три інвестори. Тодi як територія правого берега Десенки та острова Муромець є заповідною зоною і перебуває під охороною, лівобережну її частину намагаються поділити між собою різні інвестори.

      Згідно з Генеральним планом розвитку міста Києва та проектом планування його приміської зони до 2020 року, понад 200 гектарів троєщинських лук зарезервовано під розбудову парку культури та відпочинку «Троєщина», а розпорядженням Київміськдержадміністрації від 26 липня 2001 року в межах цього парку закладено Всеукраїнський парк борців за свободу та незалежність України.

      У 2004 році співробітники Верховного Суду України звернулись до КМДА з проханням виділити ділянку під забудову на території парку. 28 вересня 2006 року на сесії Київради за головування Леоніда Черновецького, попри негативний висновок головного екологічного інспектора та управління екології і природних ресурсів при КМДА, було прийнято рішеня віддати суду 11 га під забудову котеджами. Також виділено землю під будівництво ЗАТ «Інтеко», яке очолює дружина мера Москви Олена Батуріна, та АТ «Росичі».

      Московські інвестори давно цікавились цією територією. Спочатку планувалось, під приводом співробітництва Києва і Москви, віддати 180 га під розбудову «району Московський». Фірмою-забудовником є ЗАТ «Інтеко», яка має філію в Києві — ТОВ «Інтеко-Буд». Рішеннями Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 638-4/798 та від 27.11.2003 р. № 224-2/1098 було надано в оренду на п'ять років земельну ділянку на 10 га ТОВ «Інтеко-Буд» у самому центрі парку. А рішенням Київради від 21.04.2005 р. № 287/2862 було виділено із зеленої зони загального користування 26 га, а парку залишено лише 38 га. На містобудівній раді 13.09.2006 р. було розглянуто проект розбудови «району Московський» на 90 га.

      До того ж одразу після свого обрання Леонід Черновецький мав зустріч із послом Російської Федерації в Україні Черномирдіним, на якій ішлося про співробітництво Москви та Києва. Напередодні 2007 року Черновецький їздив з робочим візитом до Москви, де між мерами столиць було підписано домовленості про співробітництво у будівництві. Одним із пунктів було будівництво «району Московський» на 90 га. Однак ніде ніколи не зазначалось, скільки надає Києву Москва зі свого боку.

      Заступник голови Деснянської районної адміністрації у м. Києві Віктор Крохмалюк зазначив «УМ», що в тому стані, в якому є територія в районі Десенки, її не можна залишати, бо вона  «закинута, Богом забута». Він вважає, що тільки інвестор може дати лад цій землі. При цьому зазначає, що проект будівництва дуже недешевий, оскільки земля не може бути освоєна без великих капіталовкладень. «Намиватиметься до 6-8 метрів території лише для того, щоб розпочати будівництво. Дуже дорогим з огляду на геологію території буде і прокладення інженерних магістралей. Саме тому житло там буде недешеве. Я не знаю, хто буде власником тих будинків, але житло там буде дороге», — визнав Віктор Крохмалюк. І додав, що виконавчим органом міської влади прийнято рішення про відведення землі, і на рівні Київміськдержадміністрації все погоджено.

      Водночас, на думку представників українських екологічних організацій, забудова, запланована на Троєщині, порушує Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020, а також низку статей Земельного кодексу України, Водний кодекс України, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закон України «Про екологічну експертизу», Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, Оргуську, Бернську та Боннську конвенції, Європейську ландшафтну конвенції, Закон України «Про Національну екологічну мережу». А також підписану в Сан-Франциско у 2005 році Олександром Омельченком міжнародну угоду «Екологічна угода міст. Зелена декларація», де, зокрема, гарантується «наявність громадського парку або відкритого простору для відпочинку на відстані на півкілометра для кожного постійного міського жителя до початку 2015 року».

 

ДОСЛІВНО
Москва будуватиме нестандартний район

      У відповідь на звернення «України молодої» до ЗАТ «Інтеко» у Москві прес-служба цієї організації надіслала редакції листа такого змісту: «Житловий комплекс, який «Інтеко» планує створити, не буде стандартним спальним районом, він стане справжньою «територією для життя» з якісною інфраструктурою, гарною екологією і красивими зручними будинками. Київською проектною майстернею «Експреспроект», згідно з договором з нашою дочірньою компанією «Інтеко-Буд», були розроблені передпроектні пропозиції і містобудівне обгрунтування з освоєння ділянки забудови. Усі матеріали узгоджені містобудівною секцією і містобудівною радою м. Києва і рекомендовані до включення в генеральний план української столиці. У даний час здійснюється розробка проекту забудови житлового мікрорайону».

 

ДОВІДКА «УМ»

      Олена Батуріна, дружина мера Москви Юрія Лужкова, народилася 1963 року. Закінчила Московський інститут управління ім. С. Орджонікідзе. У 1982-89 роках була науковим співробітником Інституту економічних проблем комплексного розвитку міста Москви. Працювала головним спеціалістом комісії Московського міськвиконкому з кооперативів та індивідуальної трудової діяльності. Саме там вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Юрієм Лужковим. 1991 року Батуріна разом із братом зареєстрували кооператив «Інтеко» (нині — ЗАТ «Інтеко»). Того ж року Олена Батуріна вийшла заміж за Юрія Лужкова, який 1992 року став мером Москви. Подружжя має двох доньок — 1992-го та 1994-го року народження. На сьогодні Олена Батуріна є одноосібним власником інвестиційно-будівельної корпорації ЗАТ «Інтеко», яка контролює 1/5 всього будівельного ринку Москви, а також значну частину ринку пластмас, цементу тощо. За даними журналу «Форбс» за 2006 рік, Олена Батуріна є найбагатшої жінкою Росії — її статки становлять 2,3 мільярда доларів.

  • Бізнес на безробітті

    Арешт директора Державного центру зайнятості Володимира Галицького та його дружків і вилучення у них за один раз валюти, коштовностей і золотих злитків на 7 млн. доларів наробив великого галасу. Цю подію восени 2011 року висвітлили чи не всі ЗМІ України. Наприкінці року завершилася ревізія КРУ всіх центрів зайнятості України та Фонду загальнообов’язково­го державного соціального страхування на випадок безробіття, через який вони фінансуються. Чогось серйозного ревізори КРУ не виявили, бо всі оборудки мають вміло побудоване юридичне прикриття. Як це робиться, можна легко простежити у будь–якому міському чи районному центрі зайнятості. Візьмемо для прикладу Бродівський районний центр зайнятості (РЦЗ) на Львівщині. >>

  • Геть із пляжу! «Прокурорського»...

    Влітку полтавці здавна заздрять мешканцям села Петрівка, що за якийсь десяток кілометрів від обласного центру. Ще б пак! Якщо спільна для всіх Ворскла протікає через місто добряче забрудненою відходами, то розташоване «під боком» у нього, але вище за течією село розкошує біля чистої води. Тож саме сюди, у Петрівку, сусідні Кротенки та інші довколишні села, у спеку щодня вирушають сотні чи навіть тисячі полтавців. Пляжі тут вважаються найчистішими. Тож ця місцина ще з радянських часів обростала базами відпочинку, «дачами» і «дачниками», відсоток яких у порівнянні з аборигенами зараз лише збільшується. Тож лист до «УМ», підписаний 33 жителями Петрівки, тамтешніми «дачниками», їхніми дітьми та внуками, на перший погляд, видається парадоксальним. Адже йдеться про фактичну втрату їхнього головного «козиря» — річки... >>

  • Цвинтарні війни

    Жити нині нелегко, але й відійти на той світ часто–густо теж непросто. У тому розумінні, що багато кому на цьому так і хочеться по­гріти руки. У Кривому Розі людей допекли настільки, що іншого виходу вони не бачать, як ініціювати всеукраїнський рух проти монополізації ринку ритуальних послуг. Бо де монополізація, там і цінова сваволя. Певна річ, відбувається це не без протекції з боку влади. >>

  • Утопія «закритого типу»

    Місто Ірпінь на Київщині ставало «героєм» публікацій «УМ» уже неодноразово. На жаль, йшлося не про досягнення тамтешньої владної верхівки, яка руками представників провладної партії міцно тримає штурвал колись мальовничого населеного пункту за курсом «роздай, що залишилося». Цього разу нашу увагу привернули не розбиті круглий рік дороги, посипати які взимку влада, схоже, просто не бачить потреби. І навіть не безкарний дерибан сакральних для міста земель — ділянки в районі парку Героїв, де поховані останки 57 загиблих воїнів. Ідеться про місцеву загальноосвітню школу №3. Точніше про частину її приміщення в центрі міста, яке дивним чином відділили від цілісного майнового комплексу навчального закладу і передали у приватні руки. Причина, як завжди, банальна: у бюджеті немає коштів на ремонт чималої частини школи з надбудовою під дитячий басейн. >>

  • Земля мерців і землекрадів

    Навіть герої вже пішли «по руках», а корінні ірпінцi й досі виборюють право стати законними власниками декількох соток міської землі. Нещодавній скандал із розбитими на ділянки і розданими невідомим людям землями навколо святого для міста місця — парку Героїв, де поховані останки 57 загиблих воїнів, сколихнув широку спільноту. >>

  • Чи є життя на «острові невезіння»?

    Місяць тому «УМ» розповіла про проблеми мешканців донецького «острова невезіння», оточеного залізничними коліями. За кілька днів ми отримали роз’яснення від прес–служби ДП «Донецька залізниця» із запевненням, що підприємство не усунулося від проблем мешканців цих будинків. Відтак кореспондент «УМ» вирішив на власні очі подивитися, як живеться мешканцям так званих колійних казарм.

    Із Донецького залізничного вокзалу переходжу підземним переходом на протилежний бік. До «острова невезіння» вирішую йти пішки. «Тут недалеко — приблизно кілометр», — на диво досконалою українською підказує один з аборигенів. За якихось десять хвилин повз мене пролітає кілька вантажних ешелонів, шокуючи як швидкістю пересування, так і висотою децибел. Аж ось помічаю три будинки, що виглядають із–за бетонного паркану. Поруч одразу 12(!) колій, причому з обох боків. >>