Ігри, в які граються політики

09.02.2007
Ігри, в які граються політики

Спiкер Олександр Мороз обрав собi заступника з числа опозицiонерiв. (Фото PHL.)

      Ранкове засідання Верховної Ради вчора було майже повністю присвячене кадровим питанням: парламентарії обирали Уповноваженого з прав людини і заступника Голови ВР.

       Власне, комбінація кадрів могла бути іншою, адже народним обранцям належить проголосувати ще за призначення міністра закордонних справ (замість відставленого Бориса Тарасюка), а також голови Служби безпеки (нагадаємо, з цієї посади ще перед Новим роком був звільнений Ігор Дріжчаний). Секретаріат Президента подав до парламенту відповідні документи на Володимира Огризка як керівника МЗС та Віктора Короля — як чільника СБУ ще три-чотири дні тому. Однак учора голова профільного Комітету ВР з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Віктор Тихонов заявив, що ці документи чи то оформлені неналежним чином, чи то містять помилки — словом, доти, доки до Верховної Ради не надійдуть папери, «передбачені регламентом», провідні відомства залишатимуться «безголовими».

      Водночас постійний представник Президента в парламенті Роман Зварич зауважив, що ніяких помилок у поданих Банковою документах немає. І взагалі, оскільки це питання формальне, потрібно його голосувати, а не шукати причини для зволікання. «Це просто зайвий спосіб попсувати нерви. Такі собі ігри, як у школярів», — припустив Зварич.

      Представник коаліції, «регіонал» Тарас Чорновіл тези про «псування нервів» і «школярські ігри» заперечив — за його словами, «антикризовики» просто ще не визначилися зі своєю позицією щодо запропонованих Президентом кандидатур, бо мають до них певні претензії.

 

Знову бартер?

      «Більшовики» вчора спочатку не мали наміру заповнювати й вакансію заступника Голови ВР. Хоча фракція Блоку Тимошенко дуже наполягала на тому, аби швидше посадити в крісло по ліву руку від Олександра Мороза свого представника Миколу Томенка.

      Коли спікер поставив на голосування пропозицію включити це питання до порядку денного, кнопки «за» натиснули тільки 102 депутати. Але після пропозиції Мороза «зібратися й порадитись» думка більшості законодавців різко змінилася, і під час повторного голосування за те, щоб таки обрати віце-спікера вже в четвер, віддали свої голоси 342 нардепи.

      «Ми просто переконали їх: раз уже кабінки для таємного голосування все одно стоять, то чому їм дарма пропадати», — віджартовувалися БЮТівці на запитання, якими аргументами вони схиляли на свій бік опонентів. Але кулуарами вперто блукала й інша версія: мовляв, насправді «тимошенківці» знову сторгувалися з «антикризовиками». Простіше кажучи, пообіцяли підтримати кандидатуру Ніни Карпачової на посаду Уповноваженого ВР з прав людини (власне, саме для цього голосування, яке також відбувається в таємному режимі, в кулуарах і поставили кабінки) «в обмін» на голоси коаліції за єдиного претендента на посаду віце-спікера — Миколу Томенка. Незважаючи на те, що цю «злоязичну» версію «не на диктофон» підтверджували й деякі «регіонали», вірити в неї до пори до часу не хотілося. Тим паче що й соціалісти, й більшість членів Партії регіонів (але на той час — не всі) ще раніше висловлювали Томенку свою підтримку. Мовляв, давно вже передбачалося віддати одне крісло в президії опозиціонерам.

Непропорційні симпатії

      Після виступу майбутнього віце-спікера, в обранні якого фактично ніхто не сумнівався, на трибуну по черзі зійшли кандидати в Уповноважені — відомий правозахисник Євген Захаров та Ніна Карпачова, народна депутатка від Партії регіонів зі стажем двічі омбудсмана. Профільний комітет парламенту, розглянувши подання на цих претендентів, схвалив і підтримав обох, тож рішення про те, кому надалі захищати права людини в Україні, цілком залежало від симпатій народних обранців.

      Першим виступав Захаров, про якого обізнаним людям, у принципі, й розповідати нічого не треба — усе-таки людина більше 35 років у правозахисному русі, починаючи ще з захисту дисидентів у радянські часи. «Достойною людиною» назвав пана Євгена й Олександр Мороз, поставивши провокаційне запитання, чи не змінив Захаров свою думку, виголошену під час обговорення Універсалу, щодо політреформи. Той не змінив і наголосив, що в нинішньому вигляді конституційна реформа діє лише на шкоду Україні. Після цієї відповіді нарешті подали голоси «регіонали» з компаньйонами по коаліції, які доти переважно мовчки слухали, як «нашоукраїнці» хвалять Захарова. Улюлюкання «більшовиків» краще за будь-які слова продемонструвало, як саме вони голосуватимуть...

      А після сходження на трибуну Ніни Карпачової всі питання, якщо вони в когось іще залишалися, відпали остаточно. Натренованим голосом Ніна Іванівна розповіла, як «боролася за права опозиції» в часи Кучми. І як потім, коли ці права почала порушувати вже нова влада, «кидаючи до в'язниць безневинних людей, топчучись по їхній гідності», «пішла на вибори з найбільшою на той час опозиційною силою». І не шкодую!» — заявила Карпачова. Однозначно: політик, а не правозахисник і не громадський діяч. Але чи має моральне право бути омбудсманом особа, заангажована однією (до того — владною) політичною силою?

      Після бурхливих оплесків «більшовики» засипали Карпачову компліментами, згадуючи про всі її звитяги. А на запитання «нашоукраїнців» про те, як узгоджуватиметься її правозахисна діяльність із політичною приналежністю, Ніна Іванівна з гідністю зауважила: «У центрі Європи — Відні — мої колеги омбудсмани взагалі є лідерами партій, і ніхто цим не обурюється, в тому числі й Рада Європи». Останнє — очевидно, закид у бік співдоповідачок ПАРЄ Ханне Северінсен та Ренате Вольвенд, які закликали ВР не обирати Карпачову Уповноваженим, оскільки вона «місяцями дискредитувала незалежність інституту омбудсмана в Україні».

Шолом, Миколо Омбудсмановичу!

      А коли представник Блоку Тимошенко Володимир Яворівський запевнив, що БЮТ «ставиться до Ніни Карпачової з великою повагою як до особистості, іноді крутої, з характером» і привітав Ніну Іванівну з обранням («у чому я (Яворівський) уже не маю жодних сумнівів»), все остаточно стало на свої місця. І хоча дехто з «нашоукраїнців», обурених конформістською поведінкою БЮТ, пропонував «у відповідь» не голосувати за Томенка, від їхніх голосів, за великим рахунком, нічого вже й не залежало. Особливо після того, як «регіонали» остаточно примирилися із колись ненависним їм екс-віце-прем'єром з гуманітарних питань.

      Як розповіла «Українській правді» депутат від ПР Ганна Герман, хоча фракція й ухвалила рішення підтримати Томенка на посаду заступника Голови ВР, частина «регіоналів» все ж не могла проголосувати за нього, пам'ятаючи, якої образи завдав Томенко у 2005 році симпатикові Януковича Янові Табачнику (тоді артист-акордеоніст навіть показово пришпилював до одягу зірку Давида — як символ гнаного єврейства). За словами Герман, Томенкові запропонували вибачитися перед Табачником. І БЮТівець, якого підвели до нардепа-акордеоніста, попросив вибачення, сказав, що не мав рації, коли «наїжджав» на Табачника. Вони обнялися і закопали сокиру війни», — описує ідилію Ганна Герман.

* * *

      Після підрахунку голосів з'ясувалося, що заступник лідера БЮТ Микола Томенко — тепер уже заступник Голови ВР — набрав 340 голосів.

      Уповноваженою з прав людини на третю каденцію обрана Ніна Карпачова — 255 «за».

      Євгена Захарова підтримали лише 153 парламентарії.

      З чого випливає: частина «НУ» не голосувала за Томенка, а кiлька БЮТiвцiв приєдналися до коалiцiї для пiдтримки Карпачової.

 

      P.S. Учора ж «антикризова» коалiцiя несподiвано для багатьох провела через ВР призначення депутата вiд «Регiонiв» Вiктора Слаути черговим вiце-прем'єром  — з аграрних питань. Слаута очолював МiнАПК в першому урядi Януковича.

 

ВІДДІЛ КАДРІВ

      Уперше за багато років на чільних посадах у центральних органах виконавчої влади з'явилися функціонери з партквитками КПУ.

      Першого секретаря Київського міськкому Компартії Юрія Сизенка Кабінет Міністрів призначив заступником міністра у справах сім'ї, молоді і спорту у зв'язках з Верховною Радою й іншими органами влади. Згідно з іншою урядовою постановою, заступником міністра вугільної промисловості став Дмитро Петренко — член Комуністичної партії, депутат ВР у 1994—2002 рр.

  • У Верховній Раді оголошено перерву

    Після ранкових голосувань щодо програми діяльності уряду та законопроекту про пропорційну виборчу систему відбулося екстрене засідання фракції “Наша Україна”. >>

  • Почати знизу

    Доки український парламент, попри майданні обіцянки, не поспішає саморозпускатися, а ідея загальної децентралізації влади лишається в проектах, політики місцевого рівня вирішили взяти ініціативу в свої руки і почати ділитися досвідом та налагоджувати співпрацю з колегами, не чекаючи вказівок згори. >>

  • Вiдставили до лiкарнi

    Прокурор Черкаського району Руслан Олійник, він же син екс-мера Черкас і відомого народного депутата України Володимира Олійника, нині у реанімації. Туди він потрапив після того, як районну прокуратуру пікетували черкаські активісти, вимагаючи його відставки. >>

  • «УДАР» коліном

    Верховна Рада, котра ніяк не зважиться на «суїцид», помалу викликає гостре роздратування у найбільш палких прихильників дострокових парламентських виборів. Цього тижня із незвичною для себе різкою риторикою виступив депутат від «УДАРу» Павло Розенко, котрий заявив наступне: «УДАР» наполягатиме, щоб на одному з перших засідань через два тижні було все-таки проголосовано постанову (про саморозпуск), яка була підписана трьома політсилами... >>

  • Морозу відріжуть зв'язок,

    Як уже повідомлялося, спікер розпущеного парламенту Олександр Мороз планує скликати 4 вересня сесію ВР. На заваді цьому можуть стати досить цікаві чинники. >>