Днями в деяких ЗМІ з'явилося повідомлення про те, що так звана «Організація українських націоналістів в Україні», очолювана Романом Козаком, заявила, нібито за певних умов готова підтримати Прем'єр-міністра Віктора Януковича як кандидата в президенти на виборах 2004 року. При цьому варто нагадати, що лише місяць тому, на початку листопада, той самий пан Козак на зустрічі з активом волинської обласної організації переконував присутніх у тому, що «правим силам у країні необхідно об'єднатись та висунути на виборах 2004 року єдиного кандидата». Цікаво, що про Януковича керівник «ОУН в Україні» взагалі не заїкався, натомість відзначивши, що «Євген Марчук як особистість потужніший за Віктора Ющенка», і тому він «не готовий підтримувати останнього на президентських виборах». Такі от дивні козаки в нас, в Україні, завелись.
Що тепер думати і як орієнтуватися спантеличеному прихильнику організації, керованої Романом Козаком? Все-таки Марчук і Янукович — це, як кажуть в Одесі, дві великих різниці. Одне ясно: сила, що позиціонує себе як «українські націоналісти», підтримувати Ющенка на виборах не збирається, оскільки той, на думку Козака, виявляється, недостатньо правий (у політичному сенсі).
Які ж «певні умови» виставляє Роман Козак нинішньому Прем'єру, при дотриманні яких той буде ощасливлений підтримкою такої «потужної» організації, як «ОУН в Україні»? Виявляється, представник «донецьких» на чолі уряду «має виступити гарантом національної незалежності України, збереження її територіальної цілісності й соборності, а також отримати безперечну підтримку парламентських партій». При цьому Козакові «націоналісти» підкреслюють у своїй заяві, що вони «не співпрацюють ані з блоком «Наша Україна», ані з Блоком Юлії Тимошенко, ані з блоком Богдана Бойка «Рух за націю» і не входять до цих структур».
Виходить, маємо ледь не сенсацію: «донецьких» підтримують «українські націоналісти»! Втім чи так це насправді? Очевидно, що без деякого заглиблення в недавнє минуле тут ніяк не обійтися. Доведеться пригадати, що така маргінальна, фактично неіснуюча структура, як «ОУН в Україні», керована паном Козаком, свого часу була підібрана і вжита для відповідних потреб Богданом Бойком — коли той ініціював створення «третього Руху». Однак невдовзі зв'язок із Козаком для Бойка виявився зайвим, оскільки, виявляється, компрометував навіть годованого Банковою рухівського розкольника. Залишившись без спонсорів, Роман Козак з однодумцями не розгубилися і на останніх парламентських виборах заходилися підтримувати в одному з мажоритарних округів на Волині скандально відомого Ігоря Бакая. Певно, теж на якихось «умовах». Утім мало, мабуть, старалися, оскільки, як відомо, Бакая на Волині «прокотили». Тоді ж керівництво «ОУН в Україні» висловлювало бажання приєднається до блоку АПУ-НДП-«ТУ»-ПР, що пізніше перетворився в «За ЄдУ!». І тут невдача — не взяли партійку, контроль над якою багато хто з політологів приписує спецслужбам, «єдуни» до гурту. Своїх «їдців» вистачало, а тут ще й ділися з нахлібниками...
Утім зализувати рани ніколи — треба кувати залізо, — вирішив, певно, пан Козак. Бо може бути знову «мимо каси». Треба подавати голос, нехай місцями і трохи невлад, — і ворушитися, виказувати ознаки існування, пропонуватися, так би мовити. Тим більше що попит на подібні послуги з боку «клієнтів» у високих кабінетах нині в ціні.
Якщо говорити серйозно, то можна передбачити, що проект, який реалізовує Роман Козак із товаришами, при всій своїй контраверсійності буде розроблятися і надалі. Як відомо, режисери з Банкової, здійснюючи спроби нейтралізувати Віктора Ющенка, всілякими способами намагаються «загнати» лідера «Нашої України» у виборчу площину лише Західної України, тобто фактично свідомо провокують міжетнічний конфлікт і розкол України. Про те, якими можуть бути наслідки такої короткозорої політики для суспільства, вже писали неодноразово, однак, схоже, що у своєму бажанні будь-що зберегти владу нинішні господарі країни готові на все — навіть розшматувати неньку на частини. А ось у справі з Козаком, схоже, маємо інший задум — «воювати» з Ющенком на, умовно кажучи, його ж території, на його електоральному полі — насамперед у Західній Україні, де чимало симпатиків українського націоналізму. Ось тут у нагоді і стають всілякі заслані козачки.
Залишається додати, що до «ОУН в Україні», керованої Козаком, абсолютно ніякого відношення не має Організація українських націоналістів на чолі зі справді відомим політиком, останнім Президентом Української Народної Республіки в екзилі Миколою Плав'юком. Ця організація за нинішніх обставин займає виважену державницьку позицію, і її керівництво, насамперед сам Плав'юк, неодноразово наголошувало на необхідності підтримки єдиного кандидата від національно-демократичних сил, що відповідає національним інтересам України.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
