Єднання за Франковим заповітом

29.08.2006
Єднання за Франковим заповітом

Ющенко бiля батькiвської хати Франка. (Фото Мар’яни П’ЄЦУХ.)

      Гелікоптером на святе місце, як висловився про малу батьківщину Івана Франка український Президент, прибув він у село Нагуєвичі, аби вшанувати своєю присутністю українського Каменяра. Адже програма участі Віктора Ющенка у заходах, приурочених 150-й річниці від дня народження письменника, вченого, філософа, громадського діяча, цієї неділі на Львівщині була настільки щільна, що йому доводилося добиратися з львівського аеропорту повітряним транспортом.

      Основною Меккою для українців, які відзначали у неділю ювілей Франка, стало саме його рідне село на Львівщині. Завдяки цій круглій даті дорогу, яка веде до Нагуєвичів, відремонтували, населений пункт нарешті газифікували, музей-садибу письменника повністю відреставрували, поремонтували Меморіальний музей, відновили Стежку Франка та Поляну казок, збудували Будинок літератора, який, правда, зсередини до свята не доробили. Не надто добре відпрацювали відповідальні особи і з встановленням вказівників по трасі, яка веде зі Львова до цього святого місця.

      Проте не з цiєї причини не всі змогли у неділю оцінити зміни у Нагуєвичах. Через хмару народу, який з'їхався до села, а це ледь не тридцять тисяч осіб, важко було всюди потрапити. Також до початку офiцiйної частини в музей та на подвір'я батьківської хати Франка нікого не підпускали, в тому числі внука Каменяра Роланда Франка, який мешкає в Києві. Відповідно, на питання, що тут, за його спостереженнями, змінилося на краще після активної підготовки до святкувань, пан Роланд відповів доволі скупо: «Стодолу підремонтували. Музей такий, як був. Ліси такі ж, як були. Гори — такі ж прекрасні. Гарно тут, правильно Бог посадив цього генія саме сюди».

      Звісно, бюджетні кошти (а це близько 28 мільйонів гривень) на відзначення ювілею спрямовані були не лише в Нагуєвичі та в сусідні села. Видання праць Франка, зйомка телевізійних роликів, встановлення лайт-боксів у Львові та в районному центрі Дрогобич iз портретами та цитатами Франка, проведення святкових заходів по Україні, включно з музичними та спортивними конкурсами пісні, а в майбутньому і побудова пам'ятника письменнику в Одесі зробило свою справу. На думку екс-віце-прем'єра з гуманітарних питань В'ячеслава Кириленка, який очолював оргкомітет iз підготовки до відзначення річниці, завдяки цій роботі, напевно, усі українці знають, що цього року відзначається така визначна дата і, відповідно, у них може зрости зацікавлення до творчості Франка. Адже, як наголосив Кириленко, це не лише західноукраїнський діяч, а постать національного та європейського масштабу.

      Попри те, що кожен знав про цю дату, в тому числі високопосадовці, проте не кожен iз них виявив бажання приїхати до Львова чи на Львівщину, аби взяти участь в урочистостях. Ні керівництва Верховної Ради, ні уряду, окрім міністра культури Ігоря Ліхового, який делегований у новий Кабмін «помаранчевими» силами, на святкуваннях видно не було. На запитання «УМ» до В'ячеслава Кириленка, чому, до прикладу, тут немає його наступника віце-прем'єра Дмитра Табачника, колишній віце-прем'єр відповів, що сюди люди їхали не за запрошеннями, а за «покликом душі й серця». З представників Партії регіонів вдалося зустріти одного з народних депутатів, який колись був мером Дрогобича (до підпорядкування якого належать Нагуєвичі) Олексія Радзієвського. Він був у доволі святковому настрої, а на грудях, як у всіх поважних гостей, був почеплений значок із портретом Франка. У коментарі «УМ» він назвав поета символом єдності українського народу. Пояснюючи, чому єднатися із Заходом не приїхали інші «регіонали», Радзієвський запевнив, що своєю особою «гідно тут представить своїх колег». А відсутність лідера партії Віктора Януковича нардеп вбачає у його зайнятості важливими питаннями державного масштабу, «якими треба займатися щоденно». Проте, зауважимо, що минулого тижня на День шахтаря до Львова завітали два урядовці — Андрій Клюєв і Сергій Тулуб, які поклали квіти до могили Франка.

      Єднатися з народом не приїхали і представники СДПУ(о), які в попередні роки засліплювали своєю символікою масові святкування в Нагуєвичах, називаючи Франка соціал-демократом. Цього разу найбільше прапорів на святі знову були партійні, а не державні. Цього року вирізнилися УНПісти Костенка, «Пора» та «Свобода», «Наша Україна», «УРП «Собор». Лише два прапори принесла «Батьківщина». Представники обласного осередку БЮТ пояснили «УМ» скупість символіки своєю скромністю. Проте квіти, які вони приготували для вшанування пам'ятника, таки оздобили прапорцями із сердечками. Пояснюючи відсутність Юлії Тимошенко на відзначенні цієї знаменної дати, «бютівці» казали, що організатори її сюди не запрошували. Окрім того, за деякими даними «УМ», Тимошенко зараз відпочиває і вірогідно за межами України.

      Ющенка в Нагуєвичах зустрічали, як і раніше — емоційно і радісно. Лише почулися перші звуки гелікоптера, яким Президент добирався зі Львова, народні маси одразу заскандували його прізвище. Намагаючись побачити Ющенка, люди витоптували траву у Франковій садибі, вилазили на дерева та пам'ятники.   

      «Президент — то є особа, яку не сміє ніхто обпльовувати, бо його народ обрав. То що він зробив — це лише заради об'єднання України. Він є Мойсей, і ми мусимо його підтримати, бо він поганого нам не хоче», — висловилася щодо такої теплої зустрічі Президента літня бабуся із «Союзу українок», політв'язень Ірина Козюриньська. Згадуючи, що колись Янукович обізвав значну частину українців «козлами», вона все одно би хотіла бачити прем'єра на цьому святі, бо «західна Україна — це носій культури, і вони повинні вчитися і доєднуватися до нас». На її думку, ніхто б поганого тут представникам «біло-синіх» не зробив, бо «галичани — то ж не звірі».

      Промова Віктора Ющенка перед галичанами, серед яких усе ж таки є «розчаровані і зраджені», почасти повторювала його тези з виступу до Дня незалежності. Багато Президент говорив про необхідність єднання нації та порозуміння, і, за його словами, Іван Франко саме цій ідеї присвятив свою діяльність. «Франко благав, просив бути українцями всієї рідної землі, а не українцем галицьким чи буковинським», — сказав Президент. Коли він заговорив про українську мову як єдину державну, надання справедливих соціальних пільг воїнам УПА та європейську інтеграцію, це очікувано викликало хвилю оплесків. А цитуючи Івана Франка, що «наші визискувачі і тирани сидять у нас самих», він застеріг українців від відчуття поразки і розчарування.

      Поклавши квіти до пам'ятника Каменяру, відвідавши хату, в якій народився поет, погасивши ювілейну поштову марку, Президент поїхав до Львова, хоча саме свято в селі тривало допізна — з музиками, співами, стрільбою козаків із гармат, чималою кількістю виставок, величезною вечірньою ватрою. Тим паче що цього дня на диво дощ оминув це село, хоча в цей період на Львівщині дощі випадають чи не щодня. Хоча і спека дещо докучала — особливо квітам, які були виставлені на десятки виставкових стелажів.

      А тим часом Ющенко уже змінив свою вишиванку на костюм, відвідав Львівський музей Франка, вшанував могилу письменника на Личаківському цвинтарі та взяв участь в урочистостях в Оперному театрі. У Львові він залишив добру новину для «франколюбів» — зокрема про підписання указу про надання музею-садибі в Нагуєвичах та Львівському літературно-меморіальному музею статусу національного. Окрім того, за його словами, на часі підготовка розпоряджень про друк стотомного видання творів Каменяра та інших матеріалів, пов'язаних з його творчістю. Ймовірно з часом з'явиться і національна премія Франка. Ющенко нагадав, що нині вже існують чотири різні Франкові премії, тому «треба спочатку ці проекти об'єднати в один». «Ця робота зараз проводиться», — додав Президент. А поки що не національні премії, а державні нагороди, приурочені до ювілею, отримали у неділю з рук Ющенка композитор Мирослав Скорик, професор Михайло Гнатюк, актор Святослав Максимчук та літератор Ярослав Гнатів.

  • Янголи, що просяться до рук

    Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>

  • Неси мене, мій коню!

    «УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>

  • Анімація, монстри та віртуальний світ

    Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>

  • В Індію чи на гравюру?

    Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>

  • Чудотворець під козацькою охороною

    На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>

  • Парадний розрахунок

    Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>