Вдихни й не дихай

04.12.2003
Вдихни й не дихай

Фотографувати легенi зовсiм не страшно. (Фото з сайту ВООЗ.)

      Скажіть, коли ви востаннє відвідували медичний кабінет, де сувора медсестра скомандує «Вди—и—ихнути і не дихати!» і флюорографічна установка миттю сфотографує ваші легені? Три роки тому? Два? Не пригадуєте? І то дарма, бо з 1995 року в Україні офіційно оголошена епідемія туберкульозу. Це означає, що будь-який дядечко, що навис над вами у маршрутці, може бути носієм підступної палички Коха. Ми звикли вважати, що туберкульоз — хвороба зеків та інших соціально неблагополучних членів суспільства. Але за останні роки різко побільшала кількість не просто туберкульозників, а таких «злісних хворих», що не бажають лікуватися й ізолювати свою болячку від решти населення.

 

Туберкульозникам правила не писані?

      За правилами, виявивши при черговому флюорографічному обстеженні хворого на сухоти, місцевий фтизіатр має направити його до тубдиспансеру, де протягом восьми-дев'яти місяців про нього будуть піклуватися лікарі, доки стан не стабілізується. Увесь цей час під наглядом медиків перебуватимуть так звані контактні особи — рідні та близькі хворої людини.

      Але це тільки за правилами. Юлія Лобода — молодий фтизіатр. Після трирічної відсутності фахівця з туберкульозу вона прийняла фтизіатричний кабінет у місті Підгородньому, що під Дніпропетровськом. Тож тепер постійно чує від своїх підопічних: «Лікуйте мене тут, бо я нікуди не поїду». І чітко знає: більшість хворих борються з паличкою Коха вдома. В основному з фінансових причин — ціна лікування від туберкульозу в залежності від важкості форми захворювання коливається від 200—500 гривень до кількох тисяч доларів. Це при тому, що власне протитуберкульозні препарати безкоштовно надає держава. Але при цьому хворий повинен приймати недешеві вітаміни та ліки, щоб підтримати роботу печінки. Їх хворий купує сам. Або не купує.

      Молода лікарка попервах була прикро здивована, як важко, майже неможливо вмовити людей не те що лікуватись, а й просто пройти флюорографічне обстеження.

      «Сидить переді мною дід, прийшов із кашлем. Я його питаю, коли востаннє проходили флюорографію? — розповідає Юлія Юріївна. — А він мені: «Та, доцю, років п'ятнадцять тому...» Намагання виписати талончик на обстеження нічого не дає. «Не піду», — каже пацієнт. «Чому?» — «Там — опромінення».

Бійся блиску в очах, якщо він нездоровий

      Небажання людей проходити флюорографію ще більше ускладнює ситуацію, адже тільки обстеження дає правдиву інформацію про те, чи здорові легені.

      Туберкульозники на ранніх стадіях — привабливо стрункі, із блиском в очах і рум'янцем на всю щоку. Без рентген-обстеження клінічні прояви хвороби фахівець може побачити тільки, якщо у вас дуже запущений випадок, тобто тоді, коли сухоти вже не піддаються лікуванню. Можливо, процес можна призупинити чи уповільнити, але не викорінити повністю. Люди повинні це знати і мати на увазі.

      У Підгородньому з 17-тисячним населенням сьогодні на обліку у фтизіатра стоїть 300 пацієнтів. Колись, у застійні часи, на всю Дніпропетровську область було зареєстровано лише 13—14 осіб із діагнозом туберкульоз, а на хворого з важкою формою тодішніх студентів медінституту водили подивитись як на щось надзвичайне. Побачити було що. Пацієнт із важкою формою туберкульозу в останній стадії — це шкіра та кістки, скелет зеленого кольору з запалими очима, не здатний ні до чого, навіть поворухнути рукою. І ще — виснажливий кашель, який подразнює кровоносні судини і стимулює кровохаркання. Спочатку — криваві плювки, а потім відкривається кровотеча. Щоб довести себе до такого стану, треба добре постаратись. Так вважалося раніше. У наш час, коли більшість громадян намагаєтьcя уникати і лікарень, і лікарів, бо на все потрібні гроші, ситуація стає майже неконтрольованою.

      Великою мірою сухоти, справді, — хвороба бідних і немічних. Якщо людина нормально харчується, нормально відпочиває, то її організм паличці Коха не товариш. Найчастіше туберкульоз підхоплюють соціально незахищені, ті ж бомжі, або люди, які пішли на пенсію і не мають можливості купити зайвий шматок м’яса, овочі, фрукти.

      У Підгородньому підопічні фтизіатра — це в основному соціально неблагополучні мешканці, які після 40—50 років на маленькій пенсії змушені працювати. Ким їх беруть? Сторожами, охоронцями, тобто туди, де доводиться постійно мерзнути, недосинати, перевтомлюватися, а значить, наражатися на фактори, які провокують туберкульоз.

Краще СНІД, щоб... сусіди не сміялись

      Але не тільки бомжі та алкоголіки стали першими жертвами епідемії. У зоні ризику — кожен, хто має хронічні захворювання легенів. Якщо органи дихання нездорові, вони не можуть нормально боротись із підступною паличкою. Складні патології трапляються у шахтарів — на тлi силікозу легенів, професійного захворювання шахтарів, туберкульоз розквітає пишним цвітом.

      При цьому саме сухоти чомусь лідирують у списку найнепрестижніших хвороб. У тому ж Підгородньому люди воліють за краще мати в картці діагноз сифіліс чи СНІД, ніж туберкульоз, саме через те, що це «непрестижно». «Тут туберкульозу бояться більше від СНІДу, — розказує Юлія Лобода. — Це дивно, але до мене приходять хворі, які кажуть: «Не здумайте поставити нам діагноз туберкульоз. Поставте сифіліс або СНІД». — «А ви знаєте, що таке СНІД?». — Мені відповідають: «А туберкульоз? Із нас усі будуть сміятися...»

      Через таку громадську думку лікарям доводиться місяцями переконувати пацієнта, що його позиція неправильна. Адже, якщо ж не дай Бог, захворювання стало реальністю для вас чи вашого родича, кожен контактний повинен про нього знати і пам'ятати кілька обов'язкових до виконання правил гігієни.

Гігієна — понад усе

      Хворий неодмінно повинен мати свій посуд, який має зберігатися окремо від решти посуду. Він зобов'язаний носити плювалку завжди з собою, щоб не ходити і не розпльовувати мокроти у громадських місцях. Цю мокроту слід засипати хлоркою, знезаражувати і тільки після цього виливати в каналізацію. Білизну також треба обробляти хлоркою і зберігати окремо від білизни решти сім'ї. Якщо в родині є діти, а хворий хтось із батьків, від поцілунків на ніч та при зустрічі треба відмовитися.

      І — найголовніше — хворий повинен повноцінно харчуватися: їсти білий хліб, вершкове масло, м'ясо, всі вітаміни, свіжі фрукти й овочі. При повному дотриманні вимог лікаря страшну хворобу можна здолати, якщо, звичайно, не запустити її до невиліковної стадії. Але ще три роки потому  людина, що вилікувалася, перебуває під наглядом фтизіатра.

      Сухоти як хвороба відомі досить давно, тож лікарі не розуміють, чому від туберкульозу так сахаються. Лікували ж його навіть за допомогою найпростіших антибіотиків. Зараз застосовують значно потужніші засоби, такі складні препарати, як ізоніазід, ріфампіцин, піразінамід, етамбутол. Адже палички «розумні» самі по собі, вони мутують, простіше кажучи, пристосовуються до нових і нових ліків, тому фармацевти змушені весь час виробляти нові покоління антибіотиків для подолання живучої палички. Тому краще бути уважними і берегтися. Постарайтеся не перевтомлюватися і харчуватись як слід. І не забувайте щороку відвідувати флюорографічний кабінет. Так надійніше.

  • Пігулка не допоможе…

    Протистояння навколо можливої ліквідації Вінницького обласного протитуберкульозного диспансеру №2 відбувається у кількамісячному вимірі. Працівники диспансеру просять передати з обласної комунальної власності у міську цілісний майновий комплекс, щоб і майно, і приміщення залишились на місці, а колектив працював там і надалі. Вони згодні на реорганізацію чи оптимізацію, аби лише тубдиспансер не ліквідували. >>

  • Не лікують, а вбивають

    До 30% антибіотиків орального застосування продаються у США за неправильно виписаними рецептами. Помилкова діагностика на невідповідний рецепт на антибіотики є головною причиною виникнення резистентної стійкості мікроорганізмів на антибіотики, випливає з дослідження, результати якого подані в «Журналі Американської медичної асоціації» (Journal of the American Medical Association). >>

  • Чіпкий, як кліщ

    Кліщі вже прокинулися, активізувалися і готові атакувати. Під прицілом їхніх укусів — не лише любителі влаштовувати пікніки в лісі, а й ті, хто звик просто прогулюватися в міському парку чи сквері. Лікарі звертаються увагу, що з кожним роком кількість людей, яких покусали кліщі в місті, зростає. >>

  • Смертельний бізнес

    «Хворіти сьогодні особливо дорого, навіть не враховуючи вартості ліків, на звичайний похід у поліклініку зараз потрібно викласти мінімум 300 гривень», — такими враженнями діляться між собою українці в бесідах те-а-тет, такими повідомленнями нині завантажена чи не вся інтернет-мережа. >>

  • Провал операції, або Як вижити в котлі медреформи?

    Улюблений вітчизняний спосіб заговорити тему: спростовувати неіснуюче або почати планувати давно існуюче. Триває п’ятий рік експерименту з реформи охорони здоров’я у пілотних регіонах країни: на Вінниччині, Дніпропетровщині, Донецькій області (там зараз не на часі) та Києві. І що ж маємо реально? >>