Справжня любов

16.08.2006
Справжня любов

(www.vedmedenko.org)

      Сьогодні ми маємо тривожну статистику по всій Україні, коли з десяти шлюбів мало не сім розпадається. Причина цього насамперед у тому, що в суспільстві наразі немає чіткого розуміння ні істинної ідеї життя — ідеї вдосконалення, ні любові як вищої його якості. Тому й належить найперше хоча б дізнатися, що є любов.

      «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!» — сказано у Першому посланні святого апостола Павла до коринфян. Як бачимо, тут виписані чотирнадцять правдивих ознак любові. І коли двоє молодих людей вирішують ступити на весільний рушничок щастя, я рекомендую: перш за все, відкрийте означене Послання і уважно прочитайте цей гімн про любов. «Любов — довготерпить...» Уявіть собі майбутні подружні стосунки. Чи безхмарними вони будуть? Безперечно, попереду чекатиме чимало усіляких проблем, неминучі тертя. Ясна річ, ви як подружжя будете дивитись на вирішення певних питань iз різних точок зору. Одразу зважте: як ви реагуватимете на майбутній дискомфорт? Чи готові до компромісів? Чи ладні розуміти один одного? Поступатися власним? Терпіти? Милосердствувати? Чи готові не заздрити, не величатися, не надиматися, не рватися до гніву, не думати лихого, усе зносити... Ознака істинності любові — вона «ніколи не перестає»! Чи дійсно не перестане?..

      Надто вже часто ми плутаємо її з бажанням володіти, хіттю, жалем або просто з симпатією. «Мамо, він мені подобається!..» Перепрошую, але подобатись може й бутерброд з ікрою. Любов же — це зовсім інше. Вона за природою своєю жертовна, альтруїстична, вона не шукає свого. Це треба розуміти серцем: «блаженніше давати, аніж брати». І якщо немає в нас цієї жертовності — це не любов. Просто уявіть собі, чи готові ви не тільки поступитися принципом у дрібній суперечці, але серйозно, по-дорослому, за свою половинку віддати життя? Якщо не готові, якщо нема хоча б однієї з тих чотирнадцяти ознак — це не любов! В усякому випадку  — не щира, не досконала любов. Втім це може бути симпатія, яка згодом переросте в любов справжню, але потребуватиме від вас неабияких зусиль. На жаль, це не є дороге, чисте, добре «вино», яке явив людству Христос у Кані Галілейській.

      Уривок з Євангелія від Івана про чудо перетворення води на вино на весіллі читається під час здійснення таїнства шлюбу. Насправді ця подія — перш за все притча духовна, за якою лежить глибокий внутрішній зміст. Вино в біблійній мові є символом вчення. Вчення ж Христове — це вчення смирення й любові, ідея милосердя, яка має ввійти в наше життя, в нашу кров, стати кров'ю Христовою в нас. Задум досягнення любові через смирення, себто через невипромінювання зла, має стати основою нашого життя. Якщо ж немає цієї вищої Божої ідеї, то будуватимемо наші сімейні стосунки не на камені, а на піску. Тоді даремно працюють будівничі...

      Коротко нагадаю цю євангельську оповідь. Одного разу запросили Господа з матір'ю Його на весілля, що відбувалося в Кані Галілейській. Та сталася прикрість — не вистачило в домі вина. Христос наказав наповнити посудини для вмивання водою та перетворив цю воду на вино. Коли ж принесли те вино до розпорядника весілля, аби той скуштував, він дуже здивувався та й каже: «Кожна людина перше добрим вином частує, а як уп'ються гості — тоді вже гіршим, а Ти добре вино зберіг аж досі». Тут ідеться насамперед про духовне вино любові, про «весільний бенкет» нашого життя. Якщо говорити про подружні стосунки між чоловіком та дружиною, то зазвичай добре, іскристе вино ніжності, прихильності, любові буває саме на початку. Двоє зустрічаються, тримаються за руки, ходять по парку, задивляючись на зорі та одне на одного. Мріють, цілуються, любляться... Це — добре вино. Але наскільки воно добре, наскільки якісне, чи не перетвориться воно згодом на оцет — покаже час. Ось молоді побралися, почали жити разом. Свято змінюється буденністю спільного життя... Зазвичай перші три роки є визначальними, вони показують, чи готове подружжя, за словом Христовим, зберігати й примножувати це вино любові — терпінням, смиренням, самозреченням. Щасливі ті сім'ї, які, навчені мудрістю Божою, по-перше, заклали в погребиці своїх сердець вино вищого гатунку, і, по-друге, пильнують зберігати його до кінця свого життя добрим. Ті, у кого вино це не закінчиться, не скисне, але завдяки витримці стане цінним, добрим вином. Хто наприкінці щасливого подружнього життя зможе почути від Бога і від людей оці, сказані майже дві тисячі років тому, слова: «Кожна людина подає спершу добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг...»

  • Повернення церкви

    До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>

  • Пристрасті навколо храмів

    На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>

  • Речники кривавого «миру»

    Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>

  • Таємний фронт

    Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>

  • Скарбниця мощей

    Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>

  • Після Пасхи — до єднання

    Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>