Як більшість зменшує мінімальну зарплату,

      Сьогодні Києву, напевне, бракуватиме досвіду Тбілісі. Багатотисячна громада, що прийшла на заклик опозиції під Верховну Раду, навряд чи зможе завадити пропрезидентським силам ухвалити антисоціальний бюджет на наступний рік, не кажучи вже про те, щоб відправити у відставку й антинародний уряд «на чолі» з Президентом Кучмою — не така влада, не такі умови. І, як не прикро це визнавати, не такий рішучий народ. Бо попри те, що від нинішнього «режиму» й, зокрема, його вчорашньої витівки постраждають мільйони українських громадян, відкрито протестувати не наважуються навіть сотні тисяч — добре, якщо збереться кілька десятків тисяч. Інші або не вірять, що в їхніх силах щось у цій країні змінити, або навпаки, вірять — українському телебаченню. Адже вчора всі три загальнодержавні телеканали зі шкіри пнулися, доводячи, що завдяки прогресивному рішенню парламентської більшості «завтра» (тобто вже сьогодні) буде ухвалений закон про Державний бюджет України на наступний рік, якщо, звісно, не завадить «скандальна» опозиція. Хоча в реальному житті, а не «телевізійному» його варіанті, «пересічному», тобто зазвичай бідному й соціально незахищеному мешканцеві нашої держави, треба не радіти, а прибивати в хаті зайву полицю — аби було куди класти бодай ті зуби, які ще залишилися.

      То що ж насправді відбулося у Верховній Раді цього вiвторка? А насправді позавчора у нас із вами відібрали навіть ті жалюгідні копійки, які, згідно з розрахунками Бюджетного комітету ВР, могли б додатися до «прибутків» середньостатистичної української родини.

      Попри протести опозиції, більшість таки проштовхнула зміни до закону про Держбюджет-2003, згідно з якими розмір мінімальної зарплатні з першого грудня, тобто з наступного понеділка, встановлюється на рівні 205 гривень. Хоча згідно з прийнятим раніше тією ж Верховною Радою законом, ця сума мала становити 237 гривень.

      Але спершу перед сесійною залою виступив міністр фінансів і водночас перший віце-прем'єр уряду Микола Азаров. І розповів парламентаріям, що Кабмін, «виходячи з реальних оцінок ситуації», «враховуючи реальні можливості бюджету» тощо пропонує діяти «зважено і поступово». А саме: з 1 грудня встановити розмір мінімальної зарплати у розмірі 205 одиниць національної валюти, з 1 березня відновити міжтарифні співвідношення, а на другому етапі — з 1 листопада — встановити такий милий антикучмівським народним обранцям розмір мінімальної заробітної плати — 237 гривень. Це, мовляв, цілком реальна пропозиція, для її реалізації в бюджеті передбачені реальні кошти і так далі й тому подібне. Підтримав урядову пропозицію й голова Комітету ВР з питань соціальної політики та праці, колишній комуніст, а нині представник фракції «Регіони України» Василь Хара, закликавши народних депутатів «відкинути політичні амбіції» й проголосувати за даний проект, аби підвищити (!) життєвий рівень трудящих.

      Власне, більше більшості й нічого було сказати — пропрезидентські депутати й самі розуміли, що «тверезих» аргументів на користь зменшення обіцяної мінімальної зарплати бути не може, так само, як чудово розуміли, кому й куди повинні піти ці відібрані в народу гроші. Зате в опозиції аргументів на користь своєї позиції не бракувало. Як заявив з трибуни «наш» голова Бюджетного комітету Петро Порошенко, гроші в бюджеті на 237-гривневу мінімальну зарплату є, і якщо уряд у цьому сумнівається, парламентські «бюджетники» можуть довести це з цифрами в руках. Як наголосив Петро Олексійович, законопроект про внесення змін «обмежує конституційні права громадян», і оскільки «більшовики», які раніше разом з опозицією голосували за встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік на 32 гривні більшої, ніж пропонує уряд тепер, і спільно з Кабміном взяли на себе зобов'язання з виконання цього закону, раптом «передумали», вони повинні «піти у відставку».

      «Соціальним злочином» назвав наміри більшості лідер «Нашої України» Віктор Ющенко, підкресливши, що коли «більшовики» висловлюють «турботу» про «простих людей», яким, мовляв, буде значно гірше, коли заробітна плата зросте, що тоді «полетить» економіка, то, м'яко кажучи, кривлять душею. «Економіка росту існує тільки тоді, коли сформований «платіжний», високооплачуваний споживач. А сьогодні мінімальна зарплата українця на 40 відсотків нижча прожиткового мінімуму», — констатував чи не єдиний прем'єр України, при якому народ стабільно отримував заробітну плату й пенсію.

      «Жіноче обличчя» опозиції — Юлія Тимошенко — нагадала, що від рівня мінімальної зарплати залежить і рівень пенсій, адже якщо більший фонд заробітної плати, то більший і пенсійний. І підкреслила, що «видатки бюджету переглянуті тільки під передвиборчу кампанію Президента на 2004 рік». На тому, що наступне збільшення мінімального розміру зарплатні «чомусь» припадає саме на 1 листопада — день у день після завершення президентських виборів, наголошував ще не один опозиційний нардеп. Обурювався антинародною позицією уряду лідер Компартії Петро Симоненко, дивувався, як той народ ще взагалі виживає, головний соціаліст України Олександр Мороз, а як завжди «нашоукраїнець» і одесит Юрій Кармазін порівняв запевнення Кабміну про те, що 205 гривень — це краще, ніж 237, із одеським анекдотом. Мовляв, це те саме, що запевняти, ніби відсутність ерекції краща, ніж її наявність.

      Та жодні спроби розбудити в народних обранців від більшості співчуття до їхніх виборців не спрацювали — 235 голосами «за» «більшовики» таки ухвалили зміни до цьогорічного бюджету, й намірилися таким же макаром «проштовхнути» й бюджет наступний. І навряд чи на їхню позицію вплине мітинг під вікнами найвищого законодавчого органу — коли Банкова сказала «треба». А Банковій справді треба — виборчу кампанію явно непрохідному (ким би він не був) кандидату від влади без мільйонів не організуєш. Та все-таки прокучмівському табору трохи лячно — приклад Грузії все-таки наводить на роздуми. Можливо, саме тому, як запевняє один з лідерів БЮТі Олександр Турчинов, сьогодні влада планує організувати масові провокації на зразок тих, якими зустрічали депутатів від «Нашої України» в Донецьку 31 жовтня. «Для організації цих провокацій, — каже пан Турчинов, — уже залучено славнозвісну турманівську профспілку «гірників», що, як відомо, здавна обслуговує «робітничі інтереси» українських кланів та олігархії. Окрім того, під «шахтарів» гримують масу працівників бюджетних установ та організацій у Київській області», — цитує слова правої руки Юлії Тимошенко прес-служба БЮТі. «Для чого це робиться? Кому це вигідно? Влада хоче спровокувати чергову кризу, звинуватити у сутичках опозицію, щоб потім на крові розпочинати нову хвилю репресій у країні». Будемо сподіватися, що до кровопролиття все ж таки не дійде. Але на всяк випадок опозиція закликає своїх прихильників бути максимально толерантними й на провокації не піддаватися.