Книжку — в музей?

26.11.2003
Книжку — в музей?

Євангелiє Iвана Мазепи Нацiональний музей не може експонувати щоденно: немає спецiальної вiтрини з локальною сигналiзацiєю.

      Розгорнуту минулого тижня в Національному художньому музеї виставку «Відкрита книга» ні в якому разі не слід розглядати як списування книжки у розряд музейних раритетів, до яких у повсякденному житті нікому немає діла. Навпаки, це тенденція до актуалізації «книжкового питання» в умах сучасників, до вписування видавничого продукту в мультикультурний синтез. Її ще можна розглядати як рекламу книговидання і культури книгочитання загалом і як нетрадиційну піар-кампанію харківського наукового видавництва «Акта» зокрема. Місце ще й прозоро натякає на те, що в книжці не тільки є що почитати, а й на що подивитися.

      У двох залах на першому поверсі представлені два підходи до друкованого видання, дві культури створення книжки — давня, сакральна, ціннісна і сучасна — концептуальна, споживацька, прагматична. Орієнтовну «червону нитку» «Відкритої книги» складає харківська видавнича школа — мальовничо розкидані по стендах друкарські відбитки обкладинок книжок Юрія Яновського, Миколи Бажана, Олекси Слісаренка, Костя Гордієнка, зроблені у 20—30-х роках у Харкові художниками Василем Кричевським та Василем Єрміловим. В цьому ж залі під грубезним музейним склом — «Вавилонський талмуд», видрукуваний у Житомирській єврейській друкарні у 1860 році (наданий Інститутом іудаїки), а в центрі — Євангеліє Івана Мазепи кінця XVII століття у масивному окладі з золота та срiбла з дорогоцінним камінням, який на замовлення гетьмана виготовив у 1701 році майстер Георгій Дробус. Хтозна, чи й піднімеш цю книженцію, яку тільки на покуті й тримати — через красу і цінність. Інші іпостасі книжки покликані представити авторські «книги художників» — наприклад, книга повністю «написана» на металi Олександром Романюком (Львiв), експериментальні роботи книжкової майстерні Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури — мікрофоліантики у шкіряних обкладинках, які сьогодні сплагіатували дорогі записники, обкладинки, схожі на модні хутряні сумочки, альбомні супери. У цьому залі панує форма, оскільки раніше книжку зустрічали «по одежині», і тут представлені здебільшого кутюрні зразки.

      У другій залі, сучасність і актуальність якого підкреслює стильне галерейне оформлення, не притаманне нашим академічним музеям, на стінах розвішані макети сторінок, обкладинки, титули, ілюстрації, покажчики сучасних книжок, виданих «Актою». Тут тон задають технології. Підписи під експонатами констатують глобалізацію — співучасниками актівської продукції є фінські, голландські, німецькі підприємства. Естетику стильного мінімалізму можна пояснити профілем видавництва — наукове, або вишуканими смаками міста, що поступово повертає собі славу культурного центру, яким він був у 20—30-ті роки минулого століття. Як зміст диктує форму, можна, вочевидь, побачити на різниці між серіями «Класика української науки», «Бібліотека Антоновичів», «Університетські лекції». Співкуратор виставки «Відкрита книга», директор «Акти» Галина Федорець упевнена, що нині звичайна подача тексту навряд чи задовольнить читача, тому й виникає потреба придумувати нову естетику подачі книжки, її візуальний образ усередині — дизайн сторінок, верстка, графіка тощо. На п'єдестал у центрі експозиції у фірмовій торбинці помістили володаря гран-прі останнього книжкового форуму у Львові — книжку Юрія Шевельова, біля торбинки — мрію усіх видавців, львівського «Равлика».

      Вернісажну публіку, що давно збилася у Києві в одне щільне коло, цього разу розбавили чільні персони книжкового світу — президент львівського Форуму Олександра Коваль, головний редактор «Книжника-ревю» Костянтин Родик. Проте «Відкрита книга» — це не тільки виставка, що триватиме до 7 грудня, це й наукова конференція «Художній образ книги: традиції та сучасність», і книжкові презентації від «Акти». Зокрема, на 2 грудня призначена презентація «Слова о полку Ігоревім» пiд редакцiєю Олекси Мишанича, на 3 — книга Оксани Забужко, на 4 — «Історія Христової церкви в Україні» архiєпископа Ісiченка.

      Власне книга відкрита — час дивитися!