Капітан уже не посміхнеться

25.11.2003

      23 листопада Запоріжжя прощалося з капітаном Олексієм Бондаренком, який 18 листопада покінчив життя самогубством, перебуваючи в Іраку за контрактом. 15 грудня офіцеру виповнилося б 35.

      Як поінформував кореспондента «УМ» заступник обласного військового комісара Петро Донін, літак з тілом миротворця прилетів з Києва минулої суботи. У присутності родичів зірвали пломби з труни, провели, згідно з постановою військової прокуратури, судово-медичну експертизу. При цьому в приміщенні Орджонікідзенського райвійськкомату (саме звідси у серпні було призвано до лав Збройних сил України капітана запасу) відбувся ритуал прощання з Олексієм Бондаренком. Затим колона автобусів відправилася на Осипенківський цвинтар, де відбувся траурний мітинг, салют... В останню путь миротворця проводжали батьки, сестра і брат покійного, офіцери Запоріжжя і бригади, в якій служив контрактник Бондаренко. Щоправда, офіцер і солдат-контрактник прибули чомусь не з батальйону Олексія — з іншого. А ті, ясна річ, ніяких подробиць трагедії повідомити не могли.

      На запитання автора цих рядків, чи показували матері (Надія Миколаївна певна, що впізнала б почерк свого сина) передсмертну записку самогубця, Петро Донін відповів, що «всі особисті речі Бондаренка привезли з Іраку, за актом передали, у тому числі картку з нарахуванням зарплати та інші документи». Записка ж, мовляв, долучена до розслідування кримінальної справи, чим опікується прокурор 5-ї окремої механізованої бригади.

      Твердження щодо суїциду ставлять під сумнів усі родичі Бондаренка, передусім його мати. Надія Миколаївна зауважує, що «Альоша на таке не здатний...» Згорьована жінка хотіла б у присутності командування перевірити почерки на «отому смертному клаптику» і його листів з Алжиру, які мати зберегла.

      Так, офіцер Бондаренко встиг побувати і там. Ще в середній школі він виявив талант поліглота, тож подався на перекладацький факультет Московського інституту Міноборони СРСР. Спершу студіював китайську, затим переключився на французьку і арабську мови. Кілька місяців відслужив у військах ППО Ленінградського округу — і отримав відрядження до Алжиру. Там військовий перекладач пробув півтора року, і коли повторно його хотіли направити в Алжир, відмовився. Тим і поставив хрест на військовій кар'єрі. У 1996 році його, 28-річного, відправили у запас.

      Кілька років у Москві підробляв на євроремонтах. На батьківщину повернувся навесні 2003 року. Ще більше розчарування мав від спроби заявити себе як менеджер Запорізького автосалону. На «Укрграфіті» пропонували посаду перекладача з окладом... сто гривень. Не за годину — на місяць...

      Улітку, згадує Надія Бондаренко, Олексій зник. Казав перед тим, що хоче «заробити грошей багато і швидко». Не міг змиритися з тим, що мати злидарює на 150-гривневій пенсії у хатинці без опалення (вулиця Нижня розташована у престижному районі Запоріжжя, біля Набережної) — досі нічим розрахуватися з тепломережею. Батько з горя запив і залишив сім'ю. А своя в Олексія так і не склалася. Казав матері, що і себе він не здатний прогодувати — тож яке одруження!..

      Улітку якось зателефонували з військкомату: «Ви знаєте, де ваш син?». Потім було ще кілька втаємничених дзвінків. Врешті-решт викликали жінку і повідомили, що Олексій Бондаренко в Іраку, а їй необхідно відкрити рахунок для надходжень зарплати сина...

      Навряд чи стане колись мати миротворця поінформованішою. Якщо їй так і не покажуть передсмертну записку сина, то родичі житимуть з переконанням: «Нашого Олексія вбили!».

      Офіційне джерело стверджує: факт суїциду позбавляє миротворця права на передбачену контрактом страховку. Її сума становить 107 тисяч доларів у випадку смерті (від 35 до 65 тисяч — каліцтва).

  • Мор людей

    На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>

  • Штани з протертими колінцями

    «У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>

  • Науково необгрунтоване хуліганство

    Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>

  • От собака!

    Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>

  • Економічний Нобель знайшов своїх героїв

    Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>

  • Вранці — вибори, через місяць — результати

    У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>