Хтось таки забутий і щось таки забуте

      У колишніх товарних складах поблизу чеського міста Усті-над-Лабою вже три роки зберігаються в картонних ящиках у формі трун залишки вояків Вермахту, які загинули на території Чехословаччини наприкінці Другої світової війни.  Тепер вони не потрібні ні Чехії, ні Німеччині, i обидвi країни ніяк не можуть вирішити цей прикрий конфлікт та знайти нарешті останнє місце спочинку для полеглих у війні.

      Справа набрала розголосу після того, як про неї довідалася та першою повідомила у березні цього року чеська газета «Млада фронта днес».

      Ця сумна історія є звивистою та давньою. Відповідно до Женевської конвенції, загиблі на війні мали бути похованими там, де загинули. За межами Німеччини впродовж Другої світової війни загинули приблизно два мільйони німців. Більшість із них на цей час покоїться у 40 країнах світу на більш ніж 600 військових цвинтарях. Більша частина кладовищ — на території Франції, Бельгії та Італії. Після падіння комунізму, з початку 90-х років, подібні цвинтарі почали створювати також у Східній Європі, на території колишнього Радянського Союзу. Залишки німецьких вояків на території Чехії ексгумувала на замовлення та за фінансування німецького Народного союзу турботи про військові поховання  празька фірма «Паргент». На євангелістському цвинтарі в празькому районі Страшніце мало бути створене окреме німецьке кладовище. Але цей проект  був похований з огляду на брак коштів. За 15 років роботи фірма «Паргент» виявила місця поховання та ексгумувала залишки приблизно 22 тисяч німецьких вояків,  ще десятки тисяч очікують на ексгумацію. Питання про те, що залишки загиблих можуть бути відправлені до Німеччини, на той час не розглядали. Але воно постало на початку цього століття, коли більшість ексгумованих таки вдалося перепоховати на дев'яти німецьких військових цвинтарях, а місця для приблизно чотирьох тисяч трун із прахом так і не знайшлося.

      Проблема з невирішеністю перепоховання ексгумованих залишків настільки затягнулася, що довелося втрутитися чеськiй владi. Під час спеціальних переговорів у першій декаді квітня між Пароубеком та міністром закордонних справ Німеччини Франком-Вальтером Штайнмаєром останній пообіцяв, що проблема поховання останкiв тисяч вояків Вермахту, які ось уже три роки складуються в незадовiльних умовах на півночі Чехії, буде вирішена впродовж найближчих 12 місяців, повідомила чеська газета «Лідове новини». Але вже у середині квітня чеські ЗМІ повідомили, що вирішення проблеми затягнеться до 2008 року. Труни із останками загиблих перевезуть на військовий полігон біля місцевості Брди. Чеська сторона здійснить перевезення за рахунок свого міністерства оборони, а німецька — компенсує кошти зберігання. Представник міністерства оборони Чехії Ян Пейшек повідомив газеті «Млада фронта днес», що до кінця 2008 року німецька та чеська сторони мають підписати угоду, про поховання останкiв вояків на спеціально організованому німецькому військовому цвинтарі поблизу міста Маріанске-Лазне, на заході Чехії, поблизу кордону з Німеччиною.

      Відомо, що в картонних трунах покоїться прах переважно вояків Вермахту та цивільних судетських німців, які були страчені після закінчення війни за співробітництво з СС. Але не лише. Є також залишки німецьких вояків, які воювали на Півночі Африки, зокрема й офіцерів, навіть генералів. Беджіх Мартінич, речник фірми «Паргент», яка здійснювала пошук та ексгумацію, заявив: «Тут лежать залишки всіх тих людей, яких «перемолола» Друга світова війна». Як уже встановлено, також і ... радянських солдатів. Останки тих, кого вдалося ідентифікувати, ховатимуть в окремих іменних могилах, а решта — в братських.

      Одна з історій загибелі тих людей, останки яких тепер покояться в картонних ящиках, уже встановлена. У квітні 1945 року авіація союзників розбомбила санітарний потяг Вермахту, який намагався прорватися на Захід. Група з 20 поранених сховалася в старій казармі в місцевості Раковнік. Їх знайшов та розстріляв передовий загін Червоної Армії. Надвечір того ж дня до цього містечка ввійшли і головні радянські підрозділи. Командир одного з них наказав розстріляти червоноармійців, які розстріляли німців, оскільки вони зробили це вже після підписання миру. Так вояки Вермахту та Червоної Армії закінчили війну разом в одній братській могилі.