Варшава «міняє» Меллера на Леппера

      Міністр закордонних справ Польщі Стефан Меллер подав у відставку, заявивши у п'ятницю на прес-конференції, що причиною цього стало підписання коаліційної угоди, яка відкриває двері до уряду скандальній «Самообороні» та її шефові Лепперу. Меллер «добуде» на посаді до призначення нового міністра, себто до 5 травня. «Міністерство не є феодальною організацією», — заявив Меллер, а робота «не завалиться», бо у «міністерстві величезна армія прекрасних працівників». Він неодноразово заявляв, що залишить посаду в разі утворення урядової коаліції за участi «Самооборони», і причиною цього є не особа лідера, а сама ця партія, програмні положення якої, за словами міністра, не прислужаться зовнішній політиці Польщі.

      Олії у вогонь підлила нещодавня заява Анджея Леппера, в якій той негречно зреагував на плани Меллера податись у відставку через укладення коаліції за участі  популістського політпроекту. За словами Леппера, «міністр Меллер робить із себе, якщо не сказати блазня, то людину неповажну». Обурений міністр закордонних справ заявив на це: «Якщо йдеться про блазня, то хочу сказати як історик, що в історії Польщі є чудовий блазень, який називався Станьчик, і я був би готовий виконати подібну роль, але не при дворі Анджея І» (Станьчик був придворним блазнем Зигмунта ІІІ Вази і став символом відданості королю та польським інтересам. — Ред.)

      Реакція на відставку голови зовнішньополітичного відомства не забарилася. Речник польського уряду Конрад Цєсіолкевич, продемонструвавши професійну витримку, зазначив, що «ми не здивовані рішенням міністра Меллера. Він консультувався з прем'єр-міністром і поінформував про своє рішення перш нiж його оприлюднити». І взагалі, розмови на цю тему неодноразово проводились з Меллером упродовж остатніх тижнів. Тож офіційна версія відставки шефа дипломатії така: «Меллер цінований в уряді міністр, але він багато разів казав про свою відставку, сигналізуючи, що відомство має очолити особа, безпосередньо пов'язана з політичними силами, які складають уряд». Вірогіднішою ж виглядає версія неофіційна, за якою Меллер не хотів бути в одному уряді з Леппером, побоюючись дискредитації в очах Заходу та не бажаючи «розсьорбувати» політичні витівки «польського Жириновського».

      Рішення Стефана Меллера не здивувало жодного польського політика. Так, на думку лідера польських посткомуністів Войцеха Олейнічака, відставка Меллера свідчить про «поглиблення не лише внутрішньої дестабілізації країни, а й зовнішньої». Олейнічак, представник політичної системи, збудованої Александром Кваснєвським, анітрохи не здивований відставкою Меллера, адже «Меллер і Леппер представляють дві різні позиції. Меллер проєесівський, а Анджей Леппер, котрий входить до уряду, не приховує скептицизму щодо ЄС». І присутність в уряді Леппера означатиме, на думку Олейнiчака, що «перемагає не євроентузіазм, а нехіть щодо ЄС». На думку віце-спікера Сейму від найбільшої опозиційної фракції «Громадянської платформи» Броніслава Коморовського, «Меллер, не побоявшись вийти з цього уряду, зробив чоловічий вчинок». Як заявив Коморовський, «надходить вкрай складний момент для польської дипломатії, адже шеф «Самооборони» в уряді нищить образ нашої країни за кордоном».

      Керівник комісії закордонних справ Сейму від правлячої партії «Право і Справедливість» Павел Залевський, якого розглядають як одного з найвірогідніших кандидатів на вивільнену посаду, «з сумом прийняв відставку Стефана Меллера», наголосивши, «що «політичних причин для цієї відставки не було, оскільки зовнішня політика не піддаватиметься змінам». Солідарний з цією думкою і голова фракції «ПіС» Пшемислав Госієвський — він назвав рішення Меллера «естетським», адже «у програмі коаліційного уряду немає зміни у засадах закордонної політики».

      Сам Меллер, ідучи, заявив, що і надалі допомагатиме в реалізації політики президента Леха Качинського. Серед успіхів Меллера — вдале «дипломатичне» балансування і збереження «клімату» у стосунках з Росією, попри гострі висловлювання з боку керівництва Польщі щодо кремлівського патронування виборів у Білорусі та ухиляння Москви від відповідальності за масове знищення військових бранців у Катині під час ІІ Світової війни. МЗС Польщі за останній рік вдалося популяризувати й ідею «паливного НАТО» та «виторгувати» кілька мільярдів євро з бюджету ЄС.

      Попри запевнення у «незмінності курсу», необхідно визнати, що з переформатованим Кабміном стосунки Польщі з Євросоюзом таки можуть погіршитись, бо залежать не стільки від фахової дипломатії, скільки від злагодженої роботи усього уряду та реалізації взятих зобов'язань, адже Польща є повноправним членом ЄС. А от якраз із координацією може бути скрутно, позаяк «Самооборона», яка отримає в новому кабінеті три міністерські посади, вирізняється крайнім популізмом та непередбачуваністю. І попри те, що джерелом формування зовнішньополітичних кроків лишатиметься президент Качинський, кадрові перестановки в уряді можуть знизити температуру відносин Варшави  з Брюсселем.