Чичеріна: Не наша Юля

Чичеріна: Не наша Юля

Зірковий музикант — це не тільки той, хто співає/відкриває рот під фонограму чи пише музику/тексти. Він — народний улюбленець і відповідає чеховським критеріям про «все прекрасне»: подекуди секс-символ, креативна, неординарна особистість, людина з активною життєвою позицією. Нам важливо слухати полум'яні проповіді музичних зірок із революційних сцен, дивитися, як вони готують у кулінарних телешоу чи читати/дивитися їхні інтерв'ю. Хоча, узагальнено кажучи, насправді ми повинні тільки слухати їхню творчість. Подекуди це «жовтий» інтерес, але часто думається, що людина, яка створює ТАКУ музику й пише ТАКІ тексти, в житті має бути ще цікавішою.
Одна з найкращих російських музикантів Юлія Чичеріна здавалася такою. Її пісні завжди актуальні, вони — окрема, створена маленькою принцесою Юлею планета. Тут пронизане радіохвилями «жареное сонце больших городов» дозволяє купатися у фонтанах, смішити перехожих і не вірити в старість. Утім там «бывает только зима и лето», а значить — «ночью, понурившись, по темным улицам, по грустным улицам — одна», і «в долгом пути» «рисую на обрывках облаков свои желания». Але образ не вийшов цілісним і повноцінним. Юля-музикант і Юля-особистість, як виявилося, різні люди. Перша — приїздить до Києва доволі часто, а друга ніколи тут не була. Чичеріна-музикант розповідає про себе в кожному рядку своєї пісні цілу життєву повість, Чичеріна-особистість — затворник, відповідь на питання у якого щоразу треба витягати лещатами.
Минулого тижня Юля-музикант презентувала в Києві свій новий альбом «Музыкальный фильм». Юля-особистість навіть відповіла на запитання українських журналістів. Щоправда, здебільшого коротко, ствердно або заперечливо, подекуди мугикаючи «угу» чи «и-и» — так, що в присутніх не зникала нав'язлива думка про безпідставну зверхність, якою хворіють заїжджі російські зірки. >>

Квестери — не квакери й не твістери

Головними натхненниками і виконавцями ігрового шоу «На свою голову» на каналі ICTV стало подружжя Ігоря Пелиха та Олександри Лозинської. Щоправда, Саша позиціонує себе в цьому проекті як такого собі «сірого кардинала». Принаймні на запитання, чим вона займається, колишня ведуча програми «Не всі вдома» («1+1») відповіла: «Пелиха підганяю».
Розмовляли ми в популярному київському клубі-книгарні простісінько під будинком, де розташований офіс їхньої компанії-продакшн. За кілька днів по розмові я зателефонувала Ігореві, щоб уточнити назву цієї компанії. «Роги і копита продакшн», — відповів Пелих. Я, звісно ж, не повірила. «Та справді! Я не жартую!»— зареготав новітній телеквестер. >>

«Мильна» сімка

На запитання «Як ви проводите свій вільний час?» більшість українців, найімовірніше, зізнаються, що вони дивляться телевізор. Увечері, після напруженого робочого дня, або на вихідних, переважно в осінньо-зимовий період, середньостатистичний українець зручно вмощується на дивані, вмикає чудовий ящик і потрапляє в «інший вимір». >>

Піни додається

Якщо прізвища та обличчя акторів прихильники багатосерійної ТБ-продукції впізнають і запам'ятовують, то імена компаній-виробників телевізійних фільмів і кінострічок практично завжди залишаються поза увагою телеглядачів. Однак деякі солдати багатомільйонної армії телеманів полюбляють медитувати на довгий перелік фінальних титрів, у надрах якого частіше за все й ховається інформація про тих людей, які працювали над екранізованим твором. >>

«Сяйво» книжкових палітурок чи сяйво золотого теляти?

Попри указ Президента, яким Ющенко дав завдання всіляко сприяти книговидавничій та книгорозповсюджувальній сферам, тиск на найповажнішу столичну книгарню «Сайво» не зменшився. Директорка «Сяйва» Марина Довга переконана, що їхню книгарню намагаються закрити, а саме приміщення прибрати до рук для того, щоб відкрити комерційно вигідніші проекти. Така ж ситуація і у «Знання», другої книгарні, розташованої на Хрещатику. Їх намагаються виставити з приміщення через те, що в ньому будуть робити чи то реконструкцію, чи повну перебудову. Книгарні не пропонують іншого приміщення навіть у найдальшому районі столиці. >>

Чом ви, хлопці, нежонаті ходите?

Інколи цифри можуть розповісти значно більше, ніж слова. Так-от, якщо довіритися саме їм, то виходить, що типове поліське село Оленине, яке розкинулося акуратними вуличками вздовж берега Стоходу, через сто років зовсім... зникне з лиця землі. До таких невтішних висновків я прийшла, порівнявши елементарні історичні дані про цей населений пункт, починаючи з XIX століття. Отож: у XIX столітті в селі Жирово (так тоді називалося воно, взявши назву від рибної снасті «жирова», так і нині називають оленинців у довколишніх селах) було всього 48 хат і 487 мешканців, тобто у кожній хаті жило в середньому по 10 душ. Уже в 1909 році у 142 хатах жило 864 мешканцiв, тобто припадає по шестеро на один двір. Нині в Олениному в 298 дворах мешкає 1000 чоловік, а фактично припадає по 3 душі на хату. Неважко за методом якоїсь там не прогресії, а, скоріше, регресії порахувати, що через сто рокiв тут не буде ані душі. Не страшно? >>

Інна Богословська: Я не розстібаю свою кофтинку нижче рівня політичної доцільності

Кажуть, що партія «Віче» є проектом зятя Леоніда Кучми Віктора Пінчука — як і чотири роки тому «пінчуківським» проектом на виборах до парламенту була Команда озимого покоління. І перший, і другий раз лідерство в цих оригінальних політичних силах, не зовсім типових для українського консервативного суспільства, було віддано жінці. Зараз Інна Богословська визнає, що КОП — «це був бренд», а от «Віче» — «це сутність». Щоправда, впродовж усієї виборчої кампанії «вічовики» так і не збагнули, що в українській мові назва їхньої партії відміняється («Вічем», у «Вічі»...) і використовували його невідмінюваним — саме як «бренд».

Основним інструментом у боротьбі за депутатські мандати для «Віча» був «План розвитку країни». Багато з тих, хто голосував за цю політичну силу 26 березня, аргументував свій вибір якраз наявністю у неї, на відміну від інших партій, чіткої програми на подальші двадцять років. За словами лідерів «Віча», над «Планом» працювало 30 тисяч осіб протягом трьох років. Щоб написати цю книжку, команда Богословської проїхала вздовж та поперек усю країну, потім випустила її мільйонним накладом і заявила в телерекламі, що це — не «передвиборча брошура». Утім багато хто, переглянувши книжечку, наповнену в основному ліберальними гаслами, може з цим посперечатися.
Водночас пані Богословська, активно підтримувана телеканалами Пінчука, засвідчила ще одну свою роль — роль такого собі Термінатора для Юлії Тимошенко. Значно радикалізувавши свій імідж, Інна Германівна підняла на щит ідею боротьби з «авторитарною» Юлією Володимирівною.
У результаті «Віче» зазнало поразки, отримавши 441 912 голосів, тобто лише 1,74%. Але Богословська не хоче вірити цій цифрі й одразу після виборів почала боротьбу разом із низкою інших партій за політичне виживання. Уже третій тиждень поспіль вони вимагають перерахунку голосів по всій Україні, звертаються в суди зі скаргами та позовами. Про боротьбу за місце в парламенті та про своє політичне майбутнє Інна Богословська розповіла «Україні молодій». Звісно, вона просто не могла ще раз не «пройтися» по більш успiшній леді української політики. Вирішуйте самі, чи є в цьому щось більше, ніж просто жіноча конкуренція... >>

СРСР хотів знищити Європу

Позавчора Міністерство оборони Польщі зняло гриф «таємно» з документів про запровадження 1981 року військового стану та Варшавського договору і передало їх Інституту національної пам'яті, повідомляє польська інформагенція ПАП. Уже перше ознайомлення з цими документами викликало велику сенсацію. Виявляється, що країни Варшавського договору (читай — Москва) мали плани знищення Європи з допомогою ядерної зброї. >>

Атипова реакція

Не встигли медики розібратися з дивною хворобою дітей на Хмельниччині, яких госпіталізували з корчами, запамороченням і ознобом після проби на туберкульоз, як аналогічна ситуація склалася на Вінниччині. За повідомленням прес-служби МінНС, протягом кількох минулих днів до центральної районної лікарні та обласної дитячої лікарні привезли 35 дітей з села Мізяківські Хутори Вінницького району, які так само скаржилися на погане самопочуття після проведення у школі проби Манту. Батьки запідозрили, що туберкулін — препарат, яким робили ін'єкції — був неякісний, і вимагають розслідування інциденту. >>

«Шерше ля фам» на кримський манер

Позавчора аж у Кіровограді оперативники затримали ще одного виконавця, у підсумку, останнього з восьми, безпосередньо причетних до жорстокого побиття кандидата на посаду селищного голови Мирного Анатолія Симоненка (як уже повідомляла «УМ», від отриманих травм вiн, не приходячи до тями, помер через два дні в лікарні). За словами прокурора Криму Віктора Шемчука, нині всі підозрювані перебувають під вартою і офіційно проти них висунуто обвинувачення за ст. 115 Кримінального кодексу України (навмисне вбивство, скоєне за попередньою змовою групою осіб на замовлення із корисливих мотивів). Головні ж фігуранти — виконувач обов'язкiв селищного голови Мирного Алла Бондаренко та депутат цієї ж ради Микола Грабовський. До речі, дозвіл на арешт «солодкої парочки» ухвалили на сесії самі ж їхні колеги. «Ніхто із тих, хто скоїв цей злочин, — сказав пан Шемчук, — не заперечує своєї участі у цьому і дає ствердні покази». >>

Бери лопату сміття вигрібати!

Тепер вже це стало гарною традицією — щороку у квітні представники влади різного калібру, працівники підприємств, громадських організацій, добровольці-учні, студенти й просто небайдужі громадяни прибирають свої міста та села від бруду й садять нові дерева. У 2005 роцi Президент України своїм указом започаткував Всеукраїнську акцію «Зелений паросток майбутнього», яку проводитимуть щорічно з 9 квітня протягом місяця. Офіційно її вже відкрили днями представники уряду на території Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді, посадивши рідкісні декоративні дерева та кущі в дендропарку. >>

ВПК — з молотка!

«Я думаю, що перспектива — за приватизацією наших підприємств оборонно-промислового комплексу, — заявив учора міністр оборони Анатолій Гриценко. — Ми нічого не втрачаємо: держава контролюватиме цей процес, але буде включена приватна ініціатива». >>

Скандал, збагачений ураном

Учора в Тегерані розпочалися переговори між керівником МАГАТЕ Мохамедом ель-Барадеї та президентом Ірану Махмудом Ахмадінеджадом щодо ядерних програм країни. Ель-Барадеї вкотре закликав Іран відмовитися від амбіцій замкнутого ядерного циклу, тобто припинити роботи зі збагачення урану. Директор МАГАТЕ, нагадаємо, до 28 квітня мусить надати Раді Безпеки ООН звіт з остаточним висновком: чи ядерні програми Ірану носять мирний характер, чи ця держава насправді готується до виробництва ядерної зброї. >>

Звір спить

«Звір спить». Фільм про чорнобильську катастрофу з такою промовистою назвою побачить світова спільнота. 26-хвилинне документальне кіно було знято на замовлення МЗС України і у ці дні буде розповсюджено через українські посольства у світі, зокрема серед тих інституцій та організацій, які можуть якось допомогти у розв'язанні «вічної» чорнобильської проблеми. >>

«Читати модно», — підтверджує секретаріат Президента

Кажуть, ініціатором книжкового наповнення холу поруч із залом засідань виступив сам Президент, «замовники» також попросили представити найновіші видання — переважно художню літературу і гуманітаристику. Нагадаємо, що Форум видавців та видавництво «Зелений пес» для привернення уваги державних чільників до проблеми книговидання недавно провів кількаденну книжкову виставку у Верховній Раді. >>

«Золото» на Полуботка

Брухт кольорового металу в Україні почали збирати з давніх-давен, у цьому ще раз переконалися археологи. Досліджуючи чергову ділянку, відведену під будівництво в охоронній зоні Чернігова на вулиці Гетьмана Полуботка, вони натрапили на залишки садиби кінця ХІІ—початку ХІІІ століть, мешканці якої займалися ювелірним виробництвом. За словами наукового співробітника охоронної археологічної служби Інституту археології НАН України Олени Черненко, про ремесла людей, які мешкали у розкопаній садибі, свідчать, перш за все, понад чотири кілограми заготовок для ливарного виробництва — шматки порізаного для переплавлення бронзового посуду та ювелірні терези. >>

Друга одіссея «Зеніту»

Учора вночі з плавучого космодрому «Одіссей», що в Тихому океані, міжнародна компанія «Морський старт» успішно запустила ракету «Зеніт», яка є розробкою українських фахівців, здійсненою за участі росіян. >>

Кредитний джекпот

Квартиру, в якій донедавна мешкала, сім років тому я почала знімати за 60 доларів. Цілком пристойні, як на той час, гроші. Щоправда, через півтора року вже було 80$, потім 100$, 150$, і зрештою усі 250$. Прикметно, що в самій квартирі за цей час зовсім нічого не змінилося, якщо не враховувати мною ж куплених телевізора та холодильника, шафи, книжкових полиць тощо. Не було навіть банального косметичного ремонту. Словом, за все те ж саме, що колись коштувало 60$, згодом довелося віддавати у 4 рази більше. Якось я прикинула, що за сім років на оренду витратила загалом понад 8 тисяч доларів. За цінами, які панували на ринку столичної нерухомості на 2001 рік, на ці гроші можна було придбати цілком пристойну однокімнатну квартиру (у той час мої знайомі за 7 тисяч у.о. саме купили новеньку «хатинку» на Позняках у відомої будівельної компанії). Якби ж тоді була можливість узяти кредит! Але банки ринок житла на той час інвестували дуже обережно й кредити видавали максимум на 5 років під 25% річних. Звичайно, знімати житло було вигідніше, ніж платити такі шалені відсотки банку.
Нині ситуація радикально змінилася: банки видають кредити на 20 і більше років. При цьому перший внесок може становити 5—10% (а то і без нього), а відсоткова ставка — 9—15%. Одначе і ціни на столичному ринку нерухомості разюче змінились. Але чекати, доки цей баланс стане оптимальним, можна вічно. А можна і взагалі його не дочекатися, тому коли мій хазяїн вкотре виставив нову ціну за свої 30 квадратних метрів, я нарешті вирішила впрягтися в лямку під назвою «кредит».
Найважче у кредиті — це зважитися на нього. Коли ж механізм уже запущено, відступати не захочете. Інакше потім не скоро зважитеся знову пройти ці сім кіл пекла. >>

Роберт Карлайл: Продукт чоловічого виховання

Шотландський актор Роберт Карлайл відомий передусім як один із найяскравіших екранних негідників сучасного кіно. Діапазон його ролей коливається від священика-гомосексуаліста до канібала. Досить навести як приклад лише три його святенницькі ролі: невиправний наркоман-психопат Франко Бегбі у стрічці «На голці», анархіст Ренард, головний противник Джеймса Бонда (Пірса Броснана) у фільмі «І всього світу замало» та чи не найбільший гад новітньої історії Адольф Гітлер у телефільмі «Гітлер: світанок зла». Картину доповнює кінопроект «Торгівля людьми», в якому Карлайл виконує роль російського мафіозі в Америці, що поставляє жінок та дітей у підпільні борделі США й Азії. Серед його жертв і головна героїня цього фільму — 16-річна дівчина з Києва.
За цими підлотними ролями якось забуваються фільми, в яких актор виконує ролі простих людей: добрих і слабких, милих і закоханих. Таким був його герой Джордж у фільмі «Пісня Клари», звичайний британський водій автобуса, який закохався в дівчину з Нікарагуа, поїхав за нею та потрапив у вир громадянської війни. Його герой Газ у чудовій комедії «Чоловічий стриптиз» (1997) був одним із кількох звичайних шотландських безробітних, котрі в пошуках заробітку вирішили організувати сценічну групу для роздягання за гроші. Сьогодні одному з провідних британських акторів виповнюється 45 років. >>

Відчайдушні і спритні

Хтозна, чи очікували красуні-актриси й моделі з багаторічним стажем Фелісіті Хаффмен, Тері Хетчер, Єва Лонгорія та Марша Кросс, коли пробувалися на ролі в найпопулярнішому тепер в Америці телесеріалі «Відчайдушні домогосподарки», що саме це «мило» зробить кожну з них справжньою зіркою, перевершивши в сотні разів усі попередні професійні здобутки. Але тепер, коли так сталося, четвірка улюблениць домогосподарок Нового Світу вже так призвичаїлася до своєї винятковості й зірковості, що потроху починає «качати права». Кожній здається, що вона заслуговує слави і грошей трохи більше, ніж інші, тому сердешні продюсери вже кілька разів були змушені піднімати зарплату всім чотирьом актрисам: щойно одна закомизиться, як починають вередувати й інші. >>

Їх так i буде тiльки троє

На той час, коли ви тримаєте в руках цей номер «УМ», в Україні, можливо, вже є парламентська коаліція. Тобто власне парламентською вона стане не раніше, ніж збереться на своє перше засідання новообрана Верховна Рада, але довгоочікувану «декларацію про наміри», або протокол про порядок формування коаліції, потенційні учасники довгоочікуваного союзу «помаранчевих» (плюс «малинова» Соцпартія) сил обіцяли підписати вже вчора увечері. >>

Не поспішай поперед «батька»

У ході виборчих перегонів до Донецька завітав був і один з імовірних майбутніх керівників області (в усякому разі, певні політичні сили активно «сватали» його на це місце). І коли на зустрічі з журналістами зайшлося про чинного «губернатора», столичний гість зазначив лише одне: він, мовляв, добре знає, що свого часу Вадим Чупрун «не рвався на цю посаду». >>

А таки не так!

Не щастить соціал-демократам (тим, котрі «об'єднані»). Так бідолашні пнулися до Верховної Ради, але, зрештою, зазнали поразки. А на доважок прокуратура ще й порушила кілька кримінальних справ, пов'язаних із передвиборчою фішкою СДПУ(о) (чи то пак блоку «Не так!») — референдумом про вступ до Єдиного економічного простору та Північноатлантичного альянсу (НАТО). Виявилося, що частина підписів, зібраних есдеками, була підроблена. >>

«Автогаз». Робота над помилками

Того ж дня, коли глава держави Віктор Ющенко на своєму брифінгу для журналістів влаштував словесний наганяй голові НАК «Нафтогаз» Олексію Івченку за непомірні чиновницькі забаганки, прес-служба «Нафтогазу» повідомила: компанія продає автомобіль «Мерседес» S-500, вартість якого становить близько мільйона гривень. Як уже писала «УМ», скандал навколо цієї машини виник минулого тижня, коли інтернет-видання «Українська правда» з'ясувало, що Івченко катається на найновішій «тачці», у комплект якої входять масажні крісла, DVD-програвач та купа інших зручностей. Ця розкіш була явно зайвою, але Івченкові хотілося продовжити свою звичку міняти авто щодва роки. Тепер же керівникові «Нафтогазу» доведеться прощатися з «крихіткою на мільйон гривень». >>

Голоси перерахують — «Віче» торжествує?

Ситуація довкола виборів у Дніпропетровську обласну раду дотепер залишається невизначеною. Але вже немає сумнівів у тому, що поквапливо оприлюдненi у пресі територіальною виборчою комісією списки щасливчиків, які пройшли до облради, будуть суттєво відкориговані. >>

Безпринципні позиції списку «Народної опозиції»

54-річний дніпропетровець Володимир Миколенко дуже хотів стати депутатом. А на шляху до досягнення мети, як відомо, всі засоби добрі. Тому такі дрібниці, як політичні симпатії, ідеологія тощо, стати на шляху Володимира Миколайовича до омріяного депутатського значка не могли й поготів. >>

Дунай топить Балкани

Оспіваний у піснях «блакитний» «тихий» Дунай демонструє нинi примхливий характер. Води цієї найбільшої ріки Західної та Центральної Європи здійнялися до найвищого за кілька останніх десятиліть рівня та стали великою загрозою для міст і містечок у Болгарії, Румунії та Сербії. Десятки тисяч людей змушені залишити свої будинки, рятуючись від «великої води». >>

«Міс Іраку» тікає

Коронована вчора «Міс Іраку» Сільва Шахакян повинна переховуватися, побоюючись за своє життя, повідомила агенція «Ассошіейтед пресс». Вона, як і інші учасниці першого після повалення режиму Саддама Хусейна в цій країні конкурсу краси , який відбувся в Багдаді 9 квітня, отримала від ісламських екстремістів повідомлення, що їй винесено вирок смерті. >>

ЄвроШАРА

Що роблять наостанок депутати кожного скликання Верховної Ради України? Гарантують собі таке матеріальне забезпечення, щоб безтурботно прожити до кінця життя. До непристойності високі винагороди, скажімо, наші парламентарії призначили собі минулого тижня. Проте влаштовувати власні справи та поліпшувати власний добробут за рахунок народу — це не лише українська специфіка. Подібне відбувається і в парламентах інших країн світу. >>

Кубкові успіхи дебютантів

У фіналі Кубка України 2 травня зустрінуться київське «Динамо» та запорізький «Металург». Для останніх це найбільший успіх в їхнiй історії і путівка в Кубок УЄФА. Цікаво, що команда з козацького краю поїхала до Маріуполя без свого наставника В'ячеслава Грозного, який ще досі перебуває на лікарняному, але його слід у повторному півфінальному матчі все ж був. Як визнав після гри щасливий тренер «металургів» Олексій Величко, він постійно тримав мобільний зв'язок з Грозним, радився щодо замін, стратегії, коли зробити той чи інший хід. Хоча, відверто кажучи, стратегія після домашньої перемоги 2:1 на виїзді могла бути лише одна — гра на контратаках. >>

«Російський чеченець» утретє захистив молодіжний титул для України

У столичному Пушкінському парку, в «ангарі» АККО International, відбувся міжнародний турнір із професіонального боксу, який уперше в Києві одержав офіційну назву «Бокс для особливо важливих персон» (Boxing for VIP). Головним поєдинком вечора став захист Зауром Байсангуровим титулу чемпіона світу у середній вазі (до 69,9 кг) за версією IBF серед молоді. Очевидно, мало хто із 750 «особливо важливих» глядачів звертав увагу на громадянство Заура, а проте 21-річний чеченський боксер на сьогодні офіційно є росіянином, хоча на професійному рингу вже давно захищає кольори української промоутерської компанії National Box Promotion. >>