Книжкові ігри в депутатських садах

11.02.2006
Книжкові ігри в депутатських садах

Володимир Цибулько вiддає перевагу книжкам поета Володимира Цибулька. (Фото Володимира СТАДНИКА.)

      Учора закінчила роботу чотириденна книжкова виставка «Форум видавців у Верховній Раді». Напевне, у продавців і видавців залишиться багато цікавих спостережень з робочого місця українських законодавців. Рекорд відкриття Форуму — 13 нардепів за день, потім трохи попристойнішав — між стендами помітили Юрія Ключковського, Володимира Бондаренка, Леся Танюка, Лілію Григорович, Валерія Асадчева, «регіоналів» Василя Потапова та Володимира Броннікова, бютівця Сергія Шевчука. Підтверджуючи реноме високоосвіченої, інтелігентної, культурної людини, Президент України Віктор Ющенко в день виступу у ВР зайшов на виставку і справив на видавців враження «свого хлопця», себто інтелектуала. Звісно, наші книговидавці кидалися дарувати Президенту все, на що він хоч побіжно кинув оком. Ющенко, кажуть, не піддавався емоціям і за все платив, а з тими, хто таки примудрився «від душі» втиснути книжку, трохи пізніше розплачувалася прес-секретар Президента Ірина Геращенко. За інформацією «Телекритики», Віктор Андрійович придбав у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» «100 казок» і «Ніч перед Різдвом», у вінницької «Тези» — дві повісті сучасних українських письменників — Лесі Ворониної та Марини і Сергія Дяченків. Він із знанням справи гортав новодруки, попутно пояснюючи продавцям, які пропонували якісь книжки, що те бачив, те читав, те вже має. Із белетристики Президент купив «12 обручів» Андруховича, «Ангели і тексти» Цибулька та книгу Коельо «И в день седьмой», із художніх альбомів — «Володимир Микита»  та «Старовинні маєтки України», із історичних — «Західноукраїнська Народна Республіка: Історія держави і права» Тищика, «Битий шлях», «Нариси з історії України» Наталі Яковенко, та «Київська обитель Св. Кирила». І на додачу розкішне видання «Україна на старовинних картах» видавництва «Картографія».

      «УМ» спробувала з'ясувати в нардепів, що ті читають, що купили і хто в їхніх родинах відповідає за книжки. Першим на очі у день відкриття трапився поет і народний депутат Володимир Цибулько. Він чесно зізнався, що купив лише три своїх книжки, «щоб подарувати друзям». «Але я просто сьогодні не готовий, — сказав пан Цибулько. — Я завтра прийду і що потрібно куплю,   вже  знаю, що я візьму». Володимир розказав, що  багато книжок йому дарують, частину він купує через інтернет, щось бере почитати у друзів, а  також присів на  літературу видавництва «Дух і літера».

      З останнього прочитаного — роман Анатолія Дністрового, журнальні публікації Олеся Ульяненка , поезія, російські проекти — «таке чудо, як газета «Лімонка», вона за своїм характером страшно революційна, але й надзвичайно творча».

      — А можеш на День св. Валентина або на 8 Березня дружині книжку подарувати?

      — Річ у тім, що 8 Березня я взагалі не святкую, а День святого Валентина — це свято споживання, воно має вузький характер. Можна подарувати дівчині книжку, але, очевидно, якийсь рожевий роман. Мені немає смислу дарувати щось на День святого Валентина дружині, я дарую їй 5 лютого, тому що в цей день у нас річниця одруження».

      Два своїх двотомники купив у «Радянському письменнику» і депутат, член виборчого списку БЮТ, голова Національної спілки письменників Володимир Яворівський. «У мене є пара депутатів, які мене весь час просили подарувати — це Михайло Косів і Володимир Філенко», — пояснив Яворівський. Для себе він купив у видавництві «Либідь» мистецький двотомник. «Багато книжок я роздаровую як депутат, основний мій вантаж під час зустрічей із людьми — це мої книжки, я їх роздаю з автографами. Це не через те, що я такий щедрий. Просто сьогодні немає книготорговельної мережі, а я не хочу, щоб мої книжки лежали в гаражі, тому я їх роздаю направо і наліво.

      — Як ви ставитеся до такого проекту, як «Убить Юлю» Юрія Рогози?

      — Негативно. І до позитивних книжок про політиків, і до негативних ставлюся однаково погано. Як правило, це кон'юнктура, вони робляться на замовлення. І Чобота зараз ця книжка вийшла. Ну поставили Чобота 120-им номером. Ну образився чоловік, трах-бах — є вже книжка. Але іноді злі книжки виходять краще, ніж одописні. От  Валентин Чемерис написав, як малий Янукович цілується з кобилою, слухайте, ну це прєлєсть, це рівня Анни Ахмєтової.

      Володимир Яворівський сказав, що його діти — син і донька — обоє журналісти, дуже багато читають, а після зауважень сина щодо його рукописів голова НСНУ навіть вносить деякі правки.

      Народний депутат Юрій Кармазін сказав «УМ», що купив дві книжки — про релігію і про історію. «Я дуже багато читаю іноземну літературу, нашу, наукову, технічну, бо мене цікавить розвиток України. Ми одні з тих, хто наперед передбачили, буде енергетична криза і попереджали про це, і дуже дивуюся, що поки ніхто не зацікавився тими серйозними розробками, які сьогодні є, —  можна робити  і штучну нафту,  і все інше, причому в колосальних розмірах. Також про розвиток авіації, ми захищали завод «Авіант», слава Богу, його не знищили.

      — Хто вам у родину книги купує?

      — Як правило, я. Дружина теж, але в неї трохи інший профіль. Вона більше любить легкі книжки, детективного характеру. А ще моя старша донька, яка має дві освіти в 23 роки — юридичну і економічну, її вже в книгарнях знають.

      — Така виставка цікава для депутатів?

      — Для мене цікаво, а як для кого — не знаю. Я просто вважаю, що така виставка має бути постійно діючою, тобто в нас мають бути зовсім інші підходи до книжки. Наприклад, коли я дориваюся до книжкового магазину на Арбаті у Москві, то мої друзі допомагають мені нести книжки, незважаючи на те, що вони там не дуже дешеві. У нас такого нема, на жаль, Петрівка дорівнювати не може. Але треба створювати.

      У родині нардепа — соціал-демократа Ігоря Шурми, за його словами, книжки купує вiн сам, хоча смаки у батьків і дітей різні. «В дитинстві я цікавився українською історичною книжкою, колись я перечитав усі книжечки, які виходили, про козаків. Діти мої читають більше технічну літературу, їх сьогодні цікавить освіта, юриспруденція, економіка, в них купа книжок, які  я відкриваю  і нічого не розумію, бо мої діти, я вважаю, мене переросли у своїй справі. Син закінчив економічний факультет  і зараз працює експертом у «Бостон консалтінг груп», займається реформуванням банку «Аваль» під «Райффайзен банк». На жаль, незважаючи на те, що батько — народний депутат, його знання тут нікому не знадобилися. Тому спочатку він  потрапив за грантом у  Брюссель, пізніше його направили в Москву, в Москві відібрали.для цiєї компанiї.  При одній думці, що моя дитина більш потрібна не в своїй державі,  я відчуваю сильний дискомфорт».

      Ігор Шурма каже, що любить читати зарубіжні детективи і твори, які після прочитання швидко забуваються, але надовго залишаються в підсвідомості — наприклад  Коельо. «Але відверто кажу, що художньої літератури читаю надзвичайно мало: по-перше, немає часу,  а по-друге, для того щоб себе вдосконалювати як політик, треба читати літературу абсолютно іншого змісту — трошки філософської, трошки наукової, трошки публіцистики».

      Партійного бестселера СДПУ(о) пан Шурма пригадати не зміг, зате сказав, що їхня партія має власне видавництво «Основні цінності», яке видало вже 35 книжок основоположників цієї ідеології. Дружині Ігор Шурма дарує різні енциклопедії і сам їх колекціонує: з останніх — «Енциклопедія футболу» і подарункове видання «Ватикан», правда, російською мовою, бо українською таких книжок немає.

      Народний депутат Ігор Осташ має дружину письменницю Марину Гримич, яка має власне видавництво «Дуліби»,  і репутацію освіченої людини. «У нас дуже читаюча сім'я, — каже пан Ігор. — Сину 10 років, він постійно штурмує нас із дитячою літературою, прочитав усю «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Гу», всього Гаррі Поттера, як усі діти в його віці, а хіт номер один  у нього — «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка. Доньці 22 роки, звичайно, вона більше тягнеться до молодих українських авторів і модерної європейської літератури, недавно вона прочитала Дереша. Дружина є письменницею, вона більше пише твори, ніж купує, у ролі головного книгопостачальника найчастіше виступаю я. Тому що намагаюся стежити за новинками, намагаюся навіть трохи читати.

      — Яка б книжка сподобалася вашій дружині як подарунок?

        Дружина як науковець дуже цінує літературу, пов'язану  з етнологією, етнографією, народними традиціями, якщо це буде книжка про українські старожитності, культурні традиції  чи землю, вона була б задоволена. Але це може бути книжка про якісь міфологічні традиції народів Азії і Африки.

      — А вам?

         У моєму віці я більше цікавлюся документалістикою, я ціную книжки, пов'язані з українською історією, європейською історією, люблю літературу про постаті. Люблю українське середньовіччя, українське бароко.  І мистецтво в усіх його проявах.

      Видавець, поет, кандидат у депутати від «Пори» Іван Малкович каже, що літературу купує здебільшого на виставках на цілий рік. Дарує переважно книжки свого видавництва «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» та художні видання. Недавно подарував відомому художнику Владиславу Єрку альбом про козацьку старшину, виданий «Родоводом». З останніх прочитаних книжок пригадав «Весняні ігри  в осінніх садах» Юрія Винничука, «Другу спробу» Оксани Забужко і, каже, що купив роман Павла Вольвача «Кляса». А ще  рукописи, рукописи, рукописи.

      Письменниця Марія Матіос назвала перший день Форуму у Верховній Раді траурним й обурювалася, що нардепи ходять i дарунки збирають, а мало купують. Через 10 хвилин після нашої розмови есдек Володимир Заєць уже стояв на стенді «Піраміди» з купленою «Солодкою Дарусею» і отримував автограф від Матіос. Розкрутила таки Марія Василівна депутата на покупку. Сама письменниця придбала книжку Юрія Рогози «Убить Юлю»  і видання «Софії» про гендер.

      Своє слово про портрет народного депутата видавці скажуть пізніше. Слідкуємо за ефіром і читаємо книжки.