Кораблі-привиди

31.01.2006
Кораблі-привиди

Держава має визначитися із долею ЧСЗ. (Фото Василя ВЕДЄНЄЄВА.)

      Скандал навколо миколаївського Чорноморського суднобудівного заводу увійшов у п'ятірку найрезонансніших економічних «розборок» минулого року. І хоча до масштабів популярності «справ» із НЗФ та «Криворіжсталлю» ЧСЗ далеко, державі вже зараз є над чим замислитися. Колись це підприємство було знане у всьому світі — тут спускали на воду потужні авіаносці. Тепер, коли ЧСЗ за безцінь (за оцінками експертів, щонайменше у 27 разів дешевше його вартості) придбали російські інвестори, очевидно, про суднобудівельну славу можна забути. Багато фахівців стверджує, що і про завод — теж. Із початку року на підприємстві, яке перебуває у процедурі банкрутства, через катастрофічні борги відключено воду, адміністративна споруда «відрізана» від світла, вже й без того невеликий колектив не отримує офіційну зарплату, держава — податків. У нинішніх працівників ЧСЗ, народних депутатів є численні факти про те, що унікальне обладнання заводу ріжуть і продають, як металобрухт. Про які кораблі може йтися? Фонд держмайна має намір розірвати угоду купівлі-продажу із власниками холдингу й через суд повернути підприємство у державну власність. Однак інвестори запевняють: завод працює у нормальному режимі, заробітну плату виплачують, замовлення виконують.

 

«Люди працюють у рабських умовах!»

      Не треба бути великим фахівцем, аби оцінити не надто втішний стан справ на заводі: занедбані приміщенні без скла, де-не-де іржаві велетні-крани... І тільки біля центрального входу гордо майорить державний прапор Росії — брати Чуркіни, нинішні власники заводу, оголосили цю землю територією Російської Федерації і відмовляються впускати на підприємство представників української влади, хіба що прокурора. Втім він туди не поспішає. Узяті на себе інвестиційні зобов'язання нові власники не виконали. За свідченням народного депутата Юрія Діденка, інвестори за два з половиною роки своєї присутності на заводі не розмістили жодного замовлення, а від 25-тисячного колективу залишилося близько трьох тисяч працівників. Відрахування у Пенсійний фонд, за словами нардепа Юрія Діденка, не здійснюють уже протягом трьох років, отож працівники втратили право на пенсії майже за трирічний період. За офіційними даними, нинішній борг ЧСЗ перед Пенсійним фондом становить майже 17 мільйонів гривень. Не виплатив ЧСЗ за надані послуги й Миколаївобленерго близько 15 мільйонів гривень. Загалом же визнані судами різних інстанцій борги складають близько 50 мільйонів гривень. Народний депутат Микола Круглов (до речі, фахівець із кораблебудування) запевняє, що за подібних умов про нормальну роботу підприємства й не може йтися. «Люди працюють у рабських умовах (по-іншому не скажеш!). Працівники мовчать, бо їх виженуть, їм не платять офіційну зарплату (заборгованість на 1 січня становила, до речі, більше 2,5 мільйона гривень), — каже народний депутат. — У цехах, де потрібно працювати, мінусова температура! Відключена електроенергія, санстанцію не пускають, туалети всі зачинені. А від влади — жодної реакції! Це ті питання, пов'язані з дотриманням прав людей та елементарних законів, які має вирішувати, зокрема, і «губернатор» області.

      Є і в правоохоронців інші факти, вже з суто кримінальним «душком»: працівники підприємства стверджують, що їх залякують, погрожують їхнім родинам. Скоєно невідомими напад на колишнього керівника заводу Олександра Сагайдакова. Як повідомляє прокуратура Миколаївської області, «слідство має дані, що злочин скоєно за матеріальну нагороду за замовленням невстановлених осіб». Слідство триває.

Через борги на підприємстві відключено навіть воду

      Величезні борги ЧСЗ — не таємниця у Миколаєві. Через них страждає і міський бюджет, і миколаївські комунальники. Наприклад, те ж відключення води на величезному суднобудівному заводі «УМ» підтвердили в міськводоканалі. За словами заступника директора міського комунального підприємства «Миколаїв-водоканал» iз питань економіки Миколи Петрова, подавати прісну воду припинили з 1 січня цього року, бо за водовідведення та водопостачання ЧСЗ заборгував 3,5 мільйона гривень. Договірні відносини з комунальниками не налагоджені. «Зараз ситуація на холдингу вкрай незадовільна, — каже Микола Петров, — нам відомі факти розмороження системи на підприємстві». Микола Борисович каже, якби завод працював стабільно й своєчасно оплачував послуги, цього б не сталося. «У нашій практиці такого випадку жодного разу не було. Це просто засвідчує ставлення власників заводу до його майбутнього розвитку», — каже Микола Петров. Звісно, що про нормальне функціонування підприємства говорити не доводиться — без води не можливе виробництво. До того ж розморожування системи на такому промисловому гіганті — це величезна аварійна проблема, на подолання якої потрібні величезні кошти й час.

Проблеми поділимо по-братськи...

      Через технічні неузгодженості на ЧСЗ мають проблеми й сусіди заводу. Зокрема, один із найпотужніших українських виробників і експортерів зерна — фірма «Нібулон». Проблеми в підприємців із нинішнім керівництвом ЧСЗ тривають давно. Агрофірма «Нібулон» більше трьох років тому купила у держави за 80 мільйонів гривень недобудовану набережну Чорноморського суднобудівного заводу, де почала реалізовувати потужний проект — унікальний перевантажувальний термінал для зернових та олійних культур. Тим часом завод, що перебував у державній власності, продали в 2003 році росіянам — Ігорю та Олегу Чуркіним. Номінальним власником ЧСЗ, до речі, є підприємство «Миколаївська малотоннажна верф». Саме тоді для аграрників почалися не найкращі часи: компанія нарощує свої потужності, а на суднобудівному заводі відбуваються незрозумілі речі. Інвестори починають публічно запевняти, що без землі «Нібулону» (в яку вже вкладено понад 200 мільйонів гривень) будівництво кораблів нереальне. Хоча численні експерти доводять: незалежне співіснування заводу та агрофірми можливе, адже на купленій «Нібулоном» ділянці землі ніколи не будувалися кораблі. Але ось уже другий рік компанія «Нібулон» (яка інвестувала в економіку України більше 100 мільйонів доларів) на чолі з генеральним директором Олексієм Вадатурським мусить відбиватися від нападок власників ЧСЗ i пробиватися крізь павутиння корумпованих зв'язків на найвищому рівні. За цей час компанії довелося витримати чимало провокацій, перевірок, блокувань інвестиційного проекту, зазнавати через випробування, які, переконані в «Нібулоні», були організовані причетними до ЧСЗ особами, чималих збитків. Усі матеріали щодо цього є в прокуратурі, є висновок експертів про навмисні дії. Однак реакції влади і правоохоронців немає досі.

      Ситуація й зараз не з кращих. «Жодне виробниче питання, яке пов'язане із Чорноморським суднобудівним заводом, на «Нібулоні» не вирішується, — розповідає Олексій Вадатурський. — Наприклад, власники ЧСЗ відмовили нам у транзиті електроенергії, у користуванні мережами — хоча це узгоджено в договорі. Це ж стосується і користування залізничними коліями (за договором), і такі речі передбачені. Пропонуємо змінити ситуацію, у відповідь — мовчанка. Ми навіть мусили звернутися після всього в Антимонопольний комітет, і тепер він веде розслідування щодо дотримання ЧСЗ антиконкурентного законодавства, оскільки вони є єдиними, хто може нам надати такі послуги». Судова тяганина «Нібулону» й ЧСЗ — це вже звичний стан справ. От тільки, за словами Олексія Вадатурського, керівництво заводу організовує навіть пікетування судів, аби вилити бруд на «Нібулон» як на партнерів і вплинути на рішення суду. «Вони не залишили думку про те, що відберуть нашу територію, — каже Олексій Опанасович, — це видно по тому, що нас постійно втягують у судову тяганину по автомобільних дорогах і залізниці. Насаджають чиновникам думку про те, що ми їм заважаємо на підприємстві. Поширюють таку позицію через ЗМІ».

Працівники заводу оголошують голодування і створюють комітети порятунку    

      Прес-служба ЧСЗ повідомляє про те, що завод «активно готується до реалізації норвезького замовлення, а тому триває ремонт стапелів, ведеться модернізація понтона-ескалатора, паралельно виконуються судоремонтні замовлення», що новими власниками інвестовано більш ніж 15 мільйонів гривень у реконструкцію заводу. На центральних телеканалах раз-по-раз дають коментарі про стабільність на підприємстві акціонери ЧСЗ, зокрема, Ігор Воронов, Олег Чуркін. А тим часом працівники підприємства проводять акції з вимогою запобігти руйнуванню заводу. За участю народних депутатів, колишніх працівників створено Комітет порятунку Чорноморського суднобудівного заводу. Виникає логічне питання: навіщо рятувати процвітаюче підприємство?

      Ігор Овдієнко, голова Комітету й колишній директор заводу, має факти, що аж ніяк не свідчать про виробничий бум на підприємстві: ЧСЗ з 2002-го по 2005 рік знизив обсяги промислового виробництва на 91,8 відсотка. Більше того, є інформація, що обладнання заводу масово вивозиться із території ЧСЗ. «Сума, яка потрібна для відновлення обладнання (і це стосується лише цехів прибережної смуги) для будівництва й спуску на воду кораблів, становить 7,5 мільйона доларів, — каже Ігор Овдієнко. — Скільки всього винищено, сказати важко. Для цього потрібно проводити аудит. За нашими даними, днями відправлений на платформі тепловоз: його закріпили і вивезли з території заводу. Є інформація, що триває знищення опалювального комплексу цехів, вентиляційних шахт». Представники Комітету неодноразово зверталися до Президента України, Прем'єр-міністра України з вимогою владнати ситуацію із заводом.

      Самі ж працівники заводу вдаються до крайніх дій: так, один із «чорноморців», робітник дочірнього підприємства «Суднобудівна верф «Меридіан», у січні оголосив безстрокове голодування, доки йому та його родині не виплатять багаторічні борги із заробітної плати та аліментів.

      «Ілюзія благополуччя створюється для того, щоб власники потім могли вийти «сухими» з води, — каже Олексій Вадатурський. — Уже зараз iдеться про перепродаж ЧСЗ іншому власнику — у такому разі за зловживання ніхто не понесе відповідальності — як суспільної, так і кримінальної».

      Народний депутат Юрій Діденко певен, що від самого початку була поставлена мета — знищити Чорноморський суднобудівний завод. «Я не думаю, що дії братів Чуркіних — це є лише їхня власна ініціатива, — розмірковує народний депутат Юрій Діденко — ЧСЗ  є одним iз флагманів європейського суднобудування і досить потужним конкурентом на цьому ринку. Думаю, до цього приклали певною мірою руку й конкуренти, світові корпорації, яким не потрібен серйозний гравець. Серед цих лобістів чимало представників і на найвищих щаблях української влади — вони не дають можливості розв'язати цей гордіїв вузол».

50 народних депутатів — проти!

      Свідченням того, що доля заводу не байдужа для багатьох фахівців у нашій державі, є і неодноразові звернення народних депутатів до Президента України. Останнє з таких налічувало 50 підписів. У ньому народні депутати зазначають: «Під час виборчих перегонів ви (Віктор Ющенко. — Авт.) запевнили трудовий колектив підприємства в тому, що буде вжито заходів щодо запобігання подальшого розкрадання заводу (...). Втім нові власники заводу продовжують трощити унікальне підприємство, ганьбити Українську державу, зухвало нехтуючи конституційними правами працівників. Ваше доручення Кабміну та РНБО України (...) про повернення у державну власність суднобудівного підприємства досі не виконано». Зазначають нардепи також і про «відверте лобіювання приватних інтересів нових власників ЧСЗ з боку Генеральної прокуратури України: розслідування кримінальних справ за фактом незаконної приватизації та посадових злочинів штучно блокується, у справі про скасування незаконної емісії акцій прокуратура Одеської області виступила на боці власників ЧСЗ, а прокуратура Миколаївської області відмовила у порушенні кримінальної справи (...).»

Тільки державі!

      Позиція Комітету та народних депутатів, які відстоюють завод, однозначна: у жодному разі не можна допускати перепродаж третій особі, не повернувши перед цим підприємство державі. У такому разі за борги ЧСЗ ніхто не розрахується. До того ж, кажуть експерти, перепродаж засвідчить, що за недотримання законодавства у нас не потрібно відповідати — достатньо «здихатися» незручної власності та заразом боргів. Єдиний вихід, на думку поборників флагмана українського суднобудування, вбачають у поверненнi заводу в державну власність. По-перше, це дасть змогу відновити майновий стан підприємства через повернення незаконно відчуженого майна, а по-друге, на прикладі «Криворіжсталі» українці вже впевнилися: на відкритому конкурсі можна отримати реальну ціну за потужний промисловий об'єкт. У випадку з ЧСЗ це б дало можливість спрямувати кошти на реалізацію соціально-економічних програм та інвестиції у суднобудівну галузь (тим більше, що зараз, кажуть експерти, на світовому ринку справжній бум кораблебудування).

       До того ж, як вважає заступник голови Комітету порятунку ЧСЗ Ігор Чухарєв, перепродаж «з рук у руки» небезпечний ще й іншим: завод має бути збережений єдиним цілим, а держава повинна зберегти механізми контролю за виконанням новим власником інвестзобов'язань. «Уже й зараз можна сказати: новий покупець підприємства, у разі, якщо його продаватимуть нинішні власники, будувати кораблі не буде, — певний Ігор Чухарєв, — це означатиме ліквідацію заводу й перетворення його на перевантажувальний пункт, порт».

      І депутати, і мер Миколаєва Володимир Чайка стверджують, що у питанні ЧСЗ усі небайдужі мають підтримати Президента України й допомогти йому, адже його розпорядження і обіцянки розібратися є, а от принципової позиції держави немає. І хоча голова Фонду держмайна Валентина Семенюк неодноразово запевняла, що ЧСЗ має бути повернений через суд у власність України, ситуація не зрушилася з місця. Господарчий суд Миколаївської області відмовив у задоволенні позову ФДМУ щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу ЧСЗ. 31 січня (тобто сьогодні) в Одесі має відбутися чергове засідання апеляційного Господарського суду. Можливо, воно розставить крапки над «і».