Христос без кордонів

06.01.2006
Христос без кордонів

Головна ялинка в Москві.

      Для мільйонів християн у всьому світі Різдво є найочікуванішим і найулюбленішим святом. Дарма, що ми відзначаємо його у різні дні та по-різному. Головне — це саме відчуття свята. Тямущі в тонкощах цього дійства люди кажуть, що в багатьох європейських країнах у святкуванні Різдва переплетені християнські й поганські традиції. І в кожній країні є своя «родзинка» славлення народження Христа.

 

Різдвяне поліно та пиво

      У Греції Різдво — велике свято. Тут теж по хатах ходять діти, співають різдвяні колядки, а їх за це пригощають цукерками і сухофруктами. Перед Різдвом оповитий волошками дерев'яний хрест щодня занурюють в освячену воду і кроплять ним будинок, щоб відігнати злих духів. Деякі люди залишають для духів їжу, щоб піддобрити, а деякі підтримують вогники свічок 12 діб, аби вони не бешкетували. Увечері перед Різдвом, зазначає видання «Церква і молодь», прийнято у греків подавати інжир разом із приправленим спеціями коржем — так званим «хлібом Христа». Корж зверху прикрашається таким чином, щоб було зрозуміло, чим займаються в цій родині, яку мають професію.

      У Нідерландах на Різдво теж чекають iз нетерпінням. В Амстердамі Санта-Клаус відвідує королівський палац, і діти повинні відзвітувати перед ним за всі свої вчинки. Подарунками прийнято обмінюватися п'ятого грудня, а не на Різдво. Іноді подарунки ховають у підвалі й дають підказки, як їх відшукати. Фермери в Нідерландах у Різдвяний час щодня при заході сонця сурмлять у ріжки, сповіщаючи про прихід Різдва.

      А в Норвегії свої традиції — тут є різдвяне поліно, яке спалюється в каміні на Святвечір — напередодні Різдва. У давнину жителі Норвегії використовували його, святкуючи повернення сонця в день зимового сонцестояння. На свята було прийнято пити багато пива і, як свідчать історичні документи, у середні віки кожен фермер повинен до Різдва наварити багато пива, інакше йому загрожував великий штраф. У норвежців подарунки приносить гном-ельф у вигляді козлика по імені Юлебук. Ця легенда належить до часів вікінгів, коли язичники поклонялися Тору. У темні зимові вечори, за традицією, що збереглася з часів вікінгів, діти приходять до будинків, де їм влаштовують різноманітні частування.

Головне — встановити гойдалку

      У Польщі в переддень Різдва традиційний обід теж, як і в нас, складається з 12 страв, кожна з яких символізує апостолів Христа. Головною стравою є фарширований короп iз родзинками і горіхами. Іноді cтіл під скатертиною застеляють cоломою, аби нагадати про те, що Ісус народився в стайні. Поляки вірять, що у різдвяну ніч можуть відбуватися найнезвичайніші речі, наприклад, тварина може заговорити людським голосом, а люди можуть передбачати майбутнє.

      В Іспанії різдвяний сезон офіційно починається встановленням гойдалок, ця традиція символізує бажання змусити сонце в період зимового сонцестояння вище «розгойдуватися» в небі. А подарунків іспанцям доводиться чекати довго, їх приносять «три королі» 6 січня. Дітям, які протягом року поводилися погано, кладуть у панчішки для подарунків вуглинки.

      А на Філіппінах, азіатському тропічному острові, Різдво — більше, ніж просто свято, це справжня народна фієста. Філіппінці пишаються тим, що їхнє Різдво — найтриваліше і найвеселіше у світі. Святкування починається 16 грудня і триває аж до 6 січня. Філіппіни, країна стародавньої історії, — єдина азіатська країна, де переважають християни, здебільшого римські католики. Саме тому Різдво дуже важливе і шановане свято. Прикметно, що у філіппінців справжні ялинки дуже дорогі, і тому більшість мешканців робить їх своїми руками, вибираючи форму, розмір і колір на свій смак.

Тільки ялинка, а не сосна!

      Різдво у Вашингтоні — це і родинне, і загальнонаціональне свято. Різдво в Чикаго майже не відрізняється від Різдва в Атланті, або Бостоні, чи Сакраменто. У Вашингтоні ж Різдво є унікальним. Головна різдвяна ялинка країни і ялинка у Капітолії; святково прикрашений Білий дім і головна алея міста. Вашингтонці вважають себе частиною свого міста, а Різдво у Вашингтоні вважається частиною всесвітнього свята. Головна різдвяна ялинка є національним Різдвяним деревом, а Різдво у Білому домі — символ Різдва кожної американської родини.

      Шведи, наприклад, під час Різдва багато подорожують: хто в теплі країни, хто на лижні курорти, хто просто у гості до родичів. У цій країні, як зазначає «Дзеркало тижня», не визнають новорічного дерева-сосни, а прикрашають винятково ялинки, біля воріт же ставлять світильник з олією. Шведи дарують багато подарунків — колегам, родичам, партнерам по бізнесу. І кожен подарунок у Швеції заведено супроводжувати невеликим віршованим посланням. А серед різдвяних страв неодмінно має бути копчена шинка, оселедець, лосось, свинина та солодощі.

      Різдво — найважливіше державне свято і в Італії. Службовці одержують подарунки, церкви годують добродійними обідами мешканців церковних притулків для бідних і роздають нужденним речі й одяг. В італійців це винятково сімейне свято. Цього дня на вулицях не зустрінеш жодного перехожого, навіть у бездомних є місце, де можна відсвяткувати Різдво. А серед традиційних страв у італійців переважають риба та овочі. За стародавнім звичаєм, на жодному різдвяному столі в Італії не повинно бути м'яса, а першу, кращу ложку їжі підносять Христу. Звичайно, це робить найстарший член родини.

      У Британії на Різдво починається торговельний бум, а різноманітні школи, підприємства, офіси влаштовують благодійні акції, концерти. Усе це робиться, аби зібрати гроші на подарунки інвалідам, самотнім літнім людям, жебракам на святкові й скромні обіди. А перед Різдвом дітлахи складають список бажаних подарунків для Фазера Крістмаса. Прикметно, що Різдво в Англії —  суто сімейне свято, і зустрічати його на самоті вважається поганою прикметою.

  • Янголи, що просяться до рук

    Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>

  • Неси мене, мій коню!

    «УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>

  • Анімація, монстри та віртуальний світ

    Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>

  • В Індію чи на гравюру?

    Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>

  • Чудотворець під козацькою охороною

    На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>

  • Парадний розрахунок

    Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>