ГАЗават під ялинку

04.01.2006
ГАЗават під ялинку

      Історія знає сторічну війну, семиденну війну, а ось ця — не просто газова, а й новорічна. Саме в дні перед Новим роком і одразу після нього розгорнулися серйозні події на україно-російському економічному фронті. І перебіг цих подій поки що складається на нашу користь: Україна показує, що без російського газу не помре, у нас є трохи свого, і ремені ми теж можемо затягнути. Натомість Москва, зменшивши тиск у газопроводі через Україну на Європу, вдарила не так по українцях, як по європейцях і по власному реноме. Тепер доводиться брехати про те, нібито українці — злодії. І шукати вихід із дуже неприємної для Росії ситуації...

 

Хроніка «новорічної війни»

      29 грудня Володимир Путін, наполягаючи на ціні 230 доларів за тисячу кубів, робить пропозицію виділити Україні кредит на закупівлю газу на суму 3 млрд. 600 млн. доларів під гарантію першокласного банку. Віктор Ющенко того ж дня відповідає: «Україна не потребує російських кредитів для закупівлі газу». Така позика, як пояснив у ефірі радіостанції «Ера» Прем'єр-міністр Юрій Єхануров, означає, що банк відразу скаже: «Дайте в заставу свою газотранспортну систему. А це для нас неприйнятний варіант».

      30 грудня в інтерв'ю трьом українським телеканалам Президент Ющенко заявляє, що об'єктивна ринкова ціна російського газу в Україні має становити 75-80 доларів за тисячу кубометрів. Такий висновок грунтувався, зокрема, на домовленостях, які Україна досягла напередодні з Туркменістаном: на 2006 рік домовлено про поставки 40 млрд. кубів по 50 доларів. «Це більше половини газового балансу, який потребує Україна в наступному році», — зазначив Віктор Ющенко. Водночас стало відомо, що «Газпром» домовився про закупівлю туркменського газу за ціною 65 доларів за тисячу кубів в обсязі до 30 млрд. кубометрів. 
      30 ж грудня Кабмін прийняв постанову, яка визначила статус російського газу для Європи: у разі неукладення контракту він після 1 січня не буде вважатися в Україні контрабандою.

      Україно-російські переговори в тi днi тривають, причому прийняття проміжних рішень щодня затягується до півночі. «На жаль, усі 12 пунктів української сторони не прийнято», — повідомив Прем'єр 29 грудня.

      Президент Ющенко направив телеграму колезі Путіну, запропонувавши доручити «Нафтогазу України» і «Газпрому» спільно з запрошеними міжнародними експертами протягом першої декади січня завершити переговори і підписати контракт, а до того часу — оголосити мораторій на підвищення цін і тарифів. Проект договору, в якому передбачався перехід на ринкові принципи оплати за газ із другого кварталу 2006 року, було направлено російській стороні 31 грудня о 23.09 за московським часом. Але «Газпром» по-своєму інтерпретував ситуацію — так, нібито українська сторона відмовилася від подальшої співпраці.

      Тим часом уряд Російської Федерації готувався до «газової війни»: ще 29 грудня він прийняв Постанову «Про заходи для захисту економічних інтересів російських виробників деяких видів сталевих труб» і тим самим установив 5-річне антидемпінгове мито на імпорт з України обсадних, казанових, насосно-компресорних, нафтогазопровідних і гарячодеформованих, а також підшипникових труб. Стало остаточно зрозуміло, що нас не хочуть бачити у «білокам'яній» і намагаються як не приморозити, то добре налякати.

      Далебі. Перший заступник гендиректора ДК «Газ України» Іван Варга заспокоїв: «Газу власного видобутку і закачаного в підземні сховища цілком вистачить для забезпечення населення і підприємств комунальної теплоенергетики до кінця опалювального сезону — 15 квітня».

      Ще 30-31 грудня Росія скоротила постачання «блакиного палива» через низку напрямків, якими здійснюється транзит газу до країн Європи. А 1 січня «Газпром» офіційно повідомив, що о 10.00 зменшив поставки газу в Україну на 120 млн. кубометрів на добу. Того дня, як зафіксувала українська сторона, на передавальних пунктах газу ГВС «Валуйки» (Бєлгородська обл.) постачання газу було припинене повністю, а на ГВС «Сохранівка» та «Суджа» — скорочено. При цьому впали обсяги експортного газу, який призначався для забезпечення транзиту в Європу. Насправді, як заявив «Нафтогаз України», загальне зменшення обсягів постачання «блакитного палива» через Україну становило 187 млн. кубів газу на добу.

      Міністр палива та енергетики Іван Плачков виступив із заявою: «Україна як транзитна держава у вирішенні газових питань спиратиметься винятково на власні національні інтереси». Водночас із сусідніх країн почали надходити повідомлення про зменшення тиску в газовій «трубі». Угорщина протягом першої доби нового року недорахувалася 40 відсотків газу, Австрія — 30, Польща — 14. Падіння тиску в газопроводі відчула Словаччина. 2 січня зареєстрували «недовкладання» газу компанії Італії, Франції та Німеччини. Усі разом заговорили про те, що вдаватимуться до резервних запасів  палива і звертатимуться по додаткові обсяги газу до Норвегії та Нідерландів. Із Великої Британії, яка не має великої залежності від російської газової «труби», пролунали найрізкіші заяви: мовляв  «Газпрому», який не забезпечує виконання контрактів, слід подумати про свою репутацію. Російська ж сторона заявила, що нібито це українці крадуть газ.

      У Києві для координації дій в ситуації, що склалася з постачанням газу в Україну, створили оперативний штаб на чолі з Прем'єр-міністром. О 15.00 першого дня нового року в приміщенні компанії «Укртрансгаз» розпочалася нарада під головуванням Президента Віктора Ющенка. Було запроваджено заходи із забезпечення надійної роботи газотранспортної системи України та мінімізації можливих наслідків ситуації з обмеженням газопостачання, оптимізації споживання газу в електроенергетичній галузі тощо.

      Глава держави наголосив, що  всі обсяги газу, надані російською стороною для транзиту в Європу територією  нашої країни з початку 2006 року, було прокачано в повному обсязі. Транзит забезпечувався за рахунок власних ресурсів технологічного газу НАК «Нафтогаз». 1 січня баланс споживання газу в Україні утримували за рахунок газу власного видобування, газу, відібраного з підземних сховищ, та газу, закупленого в Туркменістані. «Ціна 230 доларів за тисячу кубометрів не є прийнятною для української сторони — це базова фундаментальна позиція. І це не предмет дискусії — вона неприйнятна тому, що економічно необгрунтована, не формулюється на базі ринкового підходу і європейської формули обрахунку ціни на газ», — заявив Президент, даючи відповідь на газовий шантаж Росії. У цьому контексті він зазначив, що готовий говорити із державами — членами ядерного клубу на тему виконання їхнiх зобов'язань перед Україною щодо убезпечення України від економічного тиску, якi передбаченi Будапештською угодою 1994 року.

      Водночас «Газпром» кілька разів заявляв, що не прокачує туркменський газ, а постачає українською ГТС лише експортний газ для Європи. 2 січня Віктор Ющенко знову обговорив телефоном ситуацію з президентом Туркменістану. Того ж дня голова «Нафтогазу» Олексій Івченко витетів до Ашгабата, де  отримав підтвердження, що туркменський газ таки надходить до України. Лише після цього, 2 січня,  ВАТ «Газпром» надіслав телеграму НАК «Нафтогаз України». У ній було зазначено, що у зв'язку з прийнятим рішенням про компенсацію недопоставок газу ВАТ «Газпром» споживачам Західної Європи «Газпром» вживає заходів щодо збільшення подачі газу на кордон РФ—Україна на величину недопоставок. Таким чином «Газпром» визнав, що не забезпечив достатніх обсягів газу для транзитного постачання у країни ЄС територією України.

      У ніч з 2 на 3 січня обсяги поставок газу з Росії до Європи  знову наблизилися до нормального рівня.


      P.S. Учора пiд вечiр мiнiстр палива й енергетики Iван Плачков та керiвник «Нафтогазу України» Олексiй Iвченко прибули до Москви для продовження переговорiв.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>