Лише у 6 випадках зі 100 торговці людьми відповідають за скоєне

29.12.2005

      Статистика  — річ невблаганна: за різними даними, близько 4-6 мільйонів українців перебувають на заробітках за кордоном. Чимало з них виїхали туди нелегально. Практично всі вони знають про небезпеку бути проданим за кордоном у рабство. Натомість переважна більшість впевнена, що таке лихо їх не спіткає.  За даними Всеукраїнської громадської організації «Жіночий консорціум України», найчастіше українки продаються до Туреччини та Росії. Особливо в цьому сенсі вирізняється Москва. У чорному списку фахівців, які займаються вирішенням проблеми торгівлі людьми, й такі країни, зазначає сайт Української освітньої програми реформ, — Польща, Македонія, Італія, ОАЕ, Ізраїль, Греція. Всього, за даними «Жіночого консорціуму України», торік наших жінок було реінтегровано з 42 країн.

      Торгівля людьми переслідується українським законодавством. Але переслідується, як кажуть фахівці, переважно на папері. Так, вирок у справах, що стосуються торгівлі людьми, виноситься лише у 6-10 випадках зі ста. Ще одна проблема — потерпілі залишаються беззахисними. Весь час, поки триває розслідування та судове засідання, на них чинять шалений тиск члени злочинних груп, які перебувають на волі. Тому не дивно, що потерпілі часто змінюють свої попередні свідчення, а це, у свою чергу, ускладнює роботу правоохоронних органів та органів судочинства.

      Негативно спрацьовує, зазначають експерти, й громадська думка. Дотепер чимало українців упевнені, що за кордон на заробітки здебільшого виїздять жінки легкої поведінки, а звідси висновок — чого в такому разі їм нарікати на долю? Щонайбільше, на що можуть розраховувати потерпілі, — покарання злочинців. На компенсацію за моральні та матеріальні збитки, завдані работорговцями, потерпілі не розраховують. І це стримує багатьох з них у намірі добиватися справедливості.