«Газують» без гальм...

У газовому конфлікті між Україною та Росією Партія регіонів стала на бік останньої. На думку соратників Віктора Януковича, в охолодженні паливних стосунків винна насамперед «помаранчева» влада. І — щоб ви не сумнівались — не обійшлося тут без вражої руки США. «Ви знаєте, що недавно пройшла зустріч Президента Ющенка з директором ЦРУ Госсом у Криму, — міркує Янукович. — Після цієї зустрічі він (Ющенко. — Авт.) став заявляти про позиції влади, про те, що влада буде займати незалежну позицію в газовій проблемі, що вона ніколи не поступиться Росії. Ви розумієте, чиє замовлення вони виконують?» — запитує вiдтак лідер Партії регіонів. Його виступ, за iнформацiєю російської агенції «Новости», транслювався в ефірі телеканалу «Росія». >>

Разом, але один проти одного

Політичні процеси, які розгортаються на регіональному рівні, схоже, можуть поховати ілюзію про можливе об’єднання виборчих зусиль «помаранчевих» команд. Навіть у тих випадках, де центральним органам партій вдалося досягти компромісу щодо загальнодержавних спискiв, керівникам їхніх обласних осередків, які вступають у боротьбу за крісла в місцевих радах, зазвичай домовитися не вдається. Скажімо, дивною є позиція вінницької організації «Народного союзу «Наша Україна», яка вирішила позмагатися за місцеві ради самотужки. >>

Верховна Рада Московського патріархату?

Міжконфесійний конфлікт із більш ніж місячним протестним голодуванням священика у селі Рохманів Шумського району Тернопільської області, що розгорівся якраз під час минулого Великого посту («УМ» писала про це навесні), одержав резонансне продовження під кінець посту передріздвяного. Слід нагадати читачам, що конфлікт цей між православними громадами Московського та Київського патріархатів розпочався відразу після реєстрації останньої більше року тому. Вірні УПЦ КП почали цілком законно вимагати права почергового користування храмом, а вірні УПЦ МП виступили категорично проти, наполягаючи на тому, що церковна споруда має бути повністю передана в їхню власність, «київські» ж, мовляв, хай будують для себе окрему. >>

Десять кроків «помаранчевого» року

Цими днями минув рівно рік відтоді, як Майдан із відчуттям повного полегшення відсвяткував остаточну перемогу: у «третьому турі» виборів Віктор Ющенко впевнено переміг свого «синьо-білого» опонента і команда, яка була при владі протягом 14 далеко не найкращих для української історії років, змушена була поступитися місцем новій, «помаранчевій» зміні. До 23 січня ми жили відчуттям перемоги. А вже наступного дня десь у душі знову почала зростати напруга: чи впораються? Чи не підведуть? Чи не забудуть про те, хто їх привів до влади, і які надії на них покладали?

Тепер, озираючись у вже майже минулий рік перед новим випробуванням виборами, пригладивши дибки підняте після прочитання партійних і блокових списків волосся, ми переживаємо неоднозначні почуття. Звісно, новій владі багато чого з передвиборчих обіцянок виконати не вдалося. Дечого — і це найприкріше — вона виконувати й не збиралася. В іншому припустилася аж надто прикрих помилок. Чи можна було їх уникнути? Багатьох — безперечно. Чи могло бути ще гірше? А це вже щоб ви й не сумнівалися. Адже насправді все зовсім не так і погано. Просто на хвилі завищених очікувань після тріумфу Помаранчевої революції ми надто швидко забули, що мали і до чого йшли й прийшли б, якби не вийшли на майдани. І якщо подивитися на здобутки й «проколи» «помаранчевої» влади об'єктивно, «їх є», і то досить багато. Звісно, висловлювання представника «партії влади», голови виконкому «Народного союзу «Наша Україна» Миколи Катеринчука про те, що передвиборчу програму Віктора Ющенка «Десять кроків назустріч людям» за рік виконано на 90 відсотків, можна сприймати з певним скепсисом. Однак сам Катеринчук при цьому наголошує, цитуючи Президента: «Ця програма — не план на п'ятирічку, а дорожня карта, з якою треба звірятися, аби зрозуміти, чи в правильному ми йдемо напрямку».
Куди ми йдемо і як далеко зайшли, кожен може оцінити сам: сьогодні «УМ» нагадує пункти передвиборчої програми Віктора Ющенка й публікує деякі витяги з короткого звіту влади про її виконання (за матеріалами до підсумкової прес-конференції Президента, підготовленими до 20 грудня). А якщо, прочитавши ці пункти, ви все ще чухатимете потилицю й розмірковуватимете, чи варто 26 березня наступного року йти на вибори, аби поставити позначку в бюлетені навпроти «помаранчевої» сили, радимо перечитати список Партії регіонів, Блоку «НЕ ТАК» або й Блоку Литвина і уявити собі, як «підтримує» Президента парламентська більшість, сформована на основі цих милих політичних сил. Уявили? Отож-бо. >>

З Іраку — на службу

Випадково днями я зустрів їх на Львівському вокзалі. У так званій білій формі вони пили каву. Було холодно. Табло показувало мінус 3. «У чому прилетіли звідти, у тому й повертаємось», — сказав кореспондентові «УМ» один із засмаглих бійців. З'ясувалося, що зимову форму одягу після повернення отримали далеко не всі. До того ж — ніякої реабілітації... >>

«Україна не залишає Ірак»,

Президент України Віктор Ющенко став другим керівником держави-учасниці антиіракської коаліції, який відвідав цю «гарячу точку». Раніше Межиріччя особисто відвідував лише прем'єр-міністр Великої Британії Тоні Блер. Такий візит Президента був несподіваним, але й зрозумілим водночас. Адже Верховний Головнокомандувач ЗС України вирішив особисто перевірити, як виконується його передвиборча обіцянка вивести наші війська з Іраку. Вже завтра наша іракська місія буде скінчена — у Борисполі на українську землю зійдуть останні миротворці. >>

Басейн для Золотої рибки

У Києві відучора запрацював другий найбільший басейн у Європі. Привід для гордощів маємо подвійний, адже перший найбільший європейський басейн також має Україна — це відома харківська «Акварена», з якої «випірнула» українська олімпійська чемпіонка Яна Клочкова. >>

Росія йде на «вимушені» поступки

Росія готова йти на переговори з приводу бажання України підвищити ціну за використання українських радіолокаційних станцій. «Я не виключаю, що це питання може бути врегульоване в результаті консультацій або переговорів з Україною», — цитує віце-прем'єр-міністра оборони Росії Сергія Іванова УНІАН з посиланням на Defense-Express. >>

Повітряний інтернаціонал

Починаючи з 1 січня 2006 року, небо над Литвою, Латвією та Естонією буде перебувати під постійною цілодобовою охороною польської військової авіації, повідомила вчора польська «Газета виборча». Країни Прибалтики не мають своїх власних сучасних літаків-винищувачів, і Альянс змушений був визнати, що ці три маленькі країни не в змозі захищати свій повітряний простір. Тому, починаючи з весни 2004 року, коли Литва, Латвія та Естонія стали членами НАТО, відповідальність за безпеку неба Прибалтики поклали на себе їхні союзники по Альянсу, які почергово, по три місяці розміщували свою авіацію на військово-повітряній базі «Зокняй» в Литві. Свою братню місію вже виконали, зокрема, бельгійці, данці та німці. >>

Не ПРЕСуйте!

Поки політичні спостерігачі роблять припущення, коли українську сторону почнуть звинувачувати у зриві транзиту газу — з початку року чи трохи згодом, «дзвіночок» із Москви уже пролунав. Як повідомляє прес-служба НАК «Нафтогаз України», російська сторона заявила, що українська компанія нібито не виконала своїх зобов'язань з перекачування блакитного палива до Європи. Тому РАТ інформує НАК про свій намір надати в рахунок оплати транзиту менше газу. З цього приводу «Нафтогаз України» виступив із заявою, в якій наполягає на своєму праві отримати «блакитне паливо» як оплату за транзитні послуги у повному обсязі, інакше буде створено загрозу забезпеченню газового балансу України. В компанії вважають неприпустимим будь-які обмеження в постачанні газу за надані НАК «Нафтогаз України» транзитні послуги, оскільки це суперечить зобов'язанням, які взяли на себе обидві сторони. >>

І буде Калнишева рада у Калнишевому гаю

Після багаторічних декларацій та намірів у селі Пустовійтівка Роменського району нарешті закладено фундамент церкви святої Трійці. Власне, старий фундамент храму, збудованого тут 1773 року останнім кошовим отаманом Запорізької Січі Петром Калнишевським, зберігся. Як збереглися частково стіни, щоправда, розібрані, перебудовані, прилаштовані... І все ж церква не зникла повністю. Колоди, з яких складалися її стіни, збереглися, хай і у стінах інших, колгоспних, будівель. Мабуть, таки щось особливе було в храмові, щось від самого Калниша, людини, яка й ім'я мала відповідне — камінь. Яка найдовше за історію Січі була її отаманом. Яка після знищення козацької республіки десять років провела у страшному самотньому ув'язненні в Соловецькій в'язниці. А після дарування Калнишевському імператорського «прощення» вже там, на Соловках, він дожив і помер у «сто дванадцять літ от роду», як було зафіксовано на його надгробку. >>

Муки сердечні

Прем'єр-міністр Ізраїлю Аріель Шарон минулого тижня потрапив до лікарні з мікроінсультом. При обстежені лікарі також виявили в його серцевому м'язі невеликий отвір, який потрібно «залатати». Позавчора Шарон знову потрапив до шпиталю в Єрусалимі, де після чергового обстеження лікарі зробили висновок, що впродовж найближчих тижнів він повинен пройти через операцію коронарної ангіографії та зондування порожнин серця (центур), повідомив 10-й канал Ізраїльського телебачення. >>

Як Ющенко лівійцем став

Харківське державне авіаційне виробниче підприємство спростовує інформацію про те, що в його цехах будується супердорогий літак для Президента. «Те, що такий літак на замовлення Президента Ющенка і його дружини збудований чи будується на заводі, є неймовірною вигадкою», — зазначив кореспонденту УНІАН заступник генерального директора Харківського авіазаводу Сергій Арасланов. >>

Рекордний «гаманець»

9,237 мільярда гривень — на думку мера Києва Олександра Омельченка, саме таку доходну частину столичний бюджет може отримати наступного року. За словами Сан Санича, такого великого бюджету Київ ще не бачив: ні до війни, ні після війни, ні за часів Радянського Союзу. Крім того, мер назвав новий бюджет цілком прозорим, соціальним і водночас не політичним. Депутати Київради, які вчора проголосували за прийняття бюджету, додають: порівняно з «гаманцем» на поточний рік (який склав близько 5,3 мільярда гривень) офіційний бюджет на рік наступний вийшов значно кращим: більше коштів виділяється на будівництво житла для соціально незабезпечених верств населення, збільшені видатки на будівництво житла за програмою «50 на 50», для кредитування молодих сімей. >>

Свій земний шлях завершив «Ломоносов»

Народний артист Росії Віктор Степанов справляв враження людини міцної і непоборної: статурний, впевнений у собі, доброзичливий життєлюб. Насправді ж — про це знали лише найближчі до актора люди — Степанов був тяжко хворим і вже кілька років боровся зі смертю, відвойовуючи у неї право залишитися на цій землі. У понеділок ввечері це протистояння закінчилося — на 59-му році життя Віктор Степанов завершив свій земний шлях. >>

Не газом єдиним

Перипетії навколо зростання цін за російський газ вкотре переконують — аби не залежати від настроїв недавнього «старшого брата», давно пора подбати про альтернативні джерела енергії. І ось яка цікава річ. На Донбасі, де проросійські настрої іноді навіть беруть гору над здоровим глуздом, пошуки альтернативи сусідській газовій трубі ведуться все впертіше і впертіше. Свіжий тому приклад — пілотний проект теплозабезпечення з використанням електроенергії, що стартував у Дебальцевому. >>

Будинок зі скла

Новина про литовського умільця Вітаса Янускевичуса, який будує собі будинок зі скляних пляшок, у вересні облетіла мало не весь світ. Тоді повідомляли, що це незвичайне будівництво Янускевичус почав ще в 2001 році. За цей час дивак-будівельник використав 18 тисяч пляшок, більшість з яких подарували для цієї цікавої затії односельці. Будує свій «пляшковий» диво-дім литовець майже так само, як цегляний. >>

Євросоюз став ближчим на одне село

Останнім часом кордони між Україною та західними сусідами знову стало важче долати. У черзі доводиться вистоювати годинами. Тому відкриття кожного нового міжнародного пункту пропуску є оптимістичною подією. >>

Кривавий ярмарок

Село Великі Сорочинці поблизу Миргорода сьогодні відоме передовсім своїм ярмарком. Хоча 100 років тому тут відбулися більш значущі й трагічніші події, що сколихнули тодішню Російську імперію. Царські сатрапи буквально потопили в крові повстання тамтешніх селян, але не зломили їхнього одвічного прагнення мати землю і волю... >>

«Біло-синя гарячка»

Помаранчевий колір (за винятком тільки футболок «Шахтаря») і досі сприймається в Донецьку винятково негативно та агресивно. А окремі випадки протистояння йому, мабуть, мусять зацікавити медбратів із гамівними сорочками напохваті. Наприклад, дві донеччанки перефарбували дитячий майданчик із помаранчевого в «Ядині» біло-сині кольори. >>

«Вульгарні» знову разом

Досить було Джудові Лоу заїкнутися про те, що він прагне поновити союз із колегою по акторському цеху Сієною Міллер, як світові мас-медіа знову почали подавати цих акторів як «солодку парочку» (з огляду передусім на те, що після розриву, спричиненого походами чоловіка наліво, нових постійних пасій ані в Джуда, ані в Сієни не з'явилося). Тут же часопис «Стар» визнав їх однією з «найвульгарніших» пар року (на першому місці в цій номінації, як відомо, Уїтні Х'юстон зі своїм Боббі Брауном). А самим артистам тільки того й треба: в принципі, кожна новина про сходження/розходження двох голлівудських зірок є достатнім приводом для вибуху уваги до них з боку преси, відтак — зростання популярності. >>

Найсімейніший з усіх інопланетян

Щороку Голлівуд виробляє десятки фільмів. Десятки з них мають космічних масштабів бюджети, щонайменше кілька проектів на рік користуються шаленою популярністю публіки й тішать своїх творців більш ніж солідними касовими зборами. Однак скільки б красивих, яскравих і цікавих нових стрічок не виходило у прокат, класика завжди залишається класикою. Що й довів рейтинг найкращих фільмів для сімейного перегляду, результати якого днями оголосив британський канал Channel 4. Безперечну перемогу в цьому хіт-параді здобув справді добрий, сімейний і дуже душевний фільм Стівена Спілберга «Інопланетянин», знятий у 1982 році. >>

Еротика проти терору

Вафа Дуфур завжди намагалася довести, що вона така ж, як і всі її співвітчизники, американці. Не так щодо зовнішності — а в цьому плані дівчина від більшості мешканців Нового Світу таки солідно відрізняється, позаяк вродилася стрункою, як виноградна лоза, красивою, як 14-денний місяць, з очима, як у газелі... Не дивуйтеся таким порівнянням — для арабської культури вони цілком природні. Річ у тім, що Вафа — арабка. Але не проста. Як уже колись розповідала «УМ», дівчині дуже не пощастило з родичами: вона — небога «терориста номер один» Усами Бен Ладена. >>

Ревнощі й раціон

Добрі стосунки з коханою людиною продовжують життя — це, мабуть, відомо всім (або з книжок, або й із власного досвіду). Недаремно ж статистика свідчить про те, що одружені люди навіть живуть набагато довше за самотніх — звісно, якщо в сім'ї мир, порозуміння й любов. А от сварки можуть на повному серйозі вкоротити віку. Причому не лише через руйнацію дорогоцінних нервових клітин, а й через фізичну небезпеку для життя. >>

Анекдоти

Молодий чоловік, побачивши астрономічні ціни в ресторанному меню, запитує свою дівчину:
— І що хоче замовити моя товстунка? >>

«Богдан Хмельницький». Уперед, у минуле

Всесвітньо відомі артисти опери, якi починали в Україні, а грандіозної слави зажили в Мілані чи Відні, під час своїх нетривалих візитів на Батьківщину люблять розповідати про те, як шанують цей музичний жанр за кордоном. Мовляв, людина вже за кілька місяців знає, що такого-то дня вона йде до оперного театру, готується до цього, нічого собі не планує і налаштовується на зустріч з прекрасним. «Не те, що у нас», — резюмують зірки, натякаючи на спонтанно-легковажне ставлення до опери своїх земляків, які завертають туди прямо з роботи, у джинсах і з сумками в руках, а не в хутрі та «брюликах» або хоча б біжутерії... Прем'єра «Богдан Хмельницький» у Донецькому театрі опери та балету апріорі претендувала на виняток із правил: потужна реклама, солідний десант столичних журналістів, відомі прізвища в програмці і найвищі високопосадовці у списках запрошених. Словом, якщо у когось із дончанок у скриньках припадали пилом «брюлики», то кращої нагоди їх «прогуляти» годі було й чекати. >>

Надолужування невтраченого

Через свою зайнятість у єврокубках восени київський «Сокіл» пропустив кілька матчів відкритого чемпіонату Білорусі. Відстаючи від суперників у турнірній таблиці, український клуб, утім, залишався лідером за втраченими очками. Попри не надто вдалі виступи в останніх поєдинках, підопічні Олександра Сеуканда саме в такій ролі підійшли до двох завершальних зустрічей 2005 року. Опонентами «біло-синіх» стали дві команди-конкуренти — «Німан» і «Брест», котрі борються між собою за восьме місце в турнірній таблиці — останнє, що дає путівку у «плей-оф». >>

По правду до Президента

Пристрасті навколо НСК «Олімпійський» досягли свого апогею. Напередодні новорічних свят майбутнє головної арени країни мають вирішити на найвищому рівні. Як відомо, не так давно з'явилося рішення робочої групи на чолі з міністром у справах сім'ї, молоді та спорту Юрієм Павленком про зупинення будівництва перед стадіоном. Але виявилося, що воно ніяк не вплинуло на замовників будівництва. Це й спонукало не байдужих до цієї проблеми спортивних авторитетів напряму звертатися до найвищих посадових осіб держави і столиці. >>

Інна Кулєй: Можливо, не нинішній день принесе нам перемогу...

Вона дійсно схожа на першу леді, у якій хочеться бачити символ своєї країни. Свого чоловіка Александра Мілінкевича вона називає Алесь, а для рідної Білорусі цілком могла б стати тiєю, ким була 20 років тому для Союзу Раїса Горбачова.
Інтерв'ю з Інною Кулєй, дружиною єдиного кандидата в президенти Білорусі від майже об'єднаної опозиції, відбувалося в теплій і дружній атмосфері. Зустрітися з нею було важко. Вона постійно перебувала у поїздках разом iз чоловіком. Нарешті вдалося запросити її в гості. А після годинної розмови вона запросила мене «Заходьте до нас, разом відзначимо Різдво. Ми з Алесьом завжди його святкуємо, я ж католичка...» >>

Маленький скарб у картонній коробці...

...У двері несміливо постукали, і до кабінету зайшла молода жінка:
— Добрий вечір! Я до Іванки. Можна?
— Так, але треба лікаря спитати. Маску маєте?
— Звичайно. Не приходила кілька тижнів, бо свої дітлахи хворіли. Боялася Іванку заразити, — ніби виправдовувалася вона.
Ще хвилин 10-15 тому ми із заступником головного лікаря Луцького будинку дитини Валентиною Ляхович якраз згадували про цю жінку, яка приходить до їхньої Іванки — єдиної вихованки цього сиротинця, у якої, на жаль, підтвердився діагноз СНІД. Навіть працівники дитбудинку не приховують свого подивування цим візитам... >>