По п’ятницях депутати голосують «за себе i за того хлопця». Учора так аж 328 голосiв набралося. (Фото Укрінформ.)
Якби у нашої Верховної Ради був власний герб, найкращим зображенням для нього стала б змія, що кусає себе за хвіст. Бо випадки, коли український парламент сам себе ставить у незручне становище (для прикладу — ухвалюючи взаємовиключні постанови), в його новітній історії далеко не поодинокі. З найсвіжішого — вчорашнє внесення чергових змін до Конституції. Власне, з огляду на вступ у дію з 1 січня 2006 року політичної реформи, ці зміни так чи інакше треба було вносити. Однак навіщо, питається, в такому разі 15 грудня парламент ухвалював постанову, якою «доручив» Кабінету Міністрів до 31 грудня нинішнього року видати текст оновленої (згідно із внесеними Верховною Радою «реформаторськими» змінами) Конституції? До того ж мільйонним накладом, профінансувати який, природно, має Державний бюджет.
Парадокс полягає в тому, що схвалений учора голосами 328 нардепів (не натиснув кнопку «за» жоден нардеп із фракцій УНП та Народного руху, у ПРП голосував лише один) проект змін до Основного закону щодо місцевого самоврядування може бути схваленим остаточно лише після позитивного висновку Конституційного Суду, куди парламент його і направив. Однак КС, нагадаємо, наразі де-факто не діє й ніяких висновків «видавати» не може, адже, як докладно розповідала у вчорашньому номері «УМ», Верховна Рада не хоче приймати присягу новопризначених «конституційних суддів», через що тлумачі Конституції не мають необхідного для ухвалення рішень кворуму. Себто раніше ніж наприкінці січня (у кращому випадку — якщо парламент з Нового року таки дасть на це «дозвіл») Конституційний Суд не збереться. І якщо Кабмін справді дасть розпорядження відштампувати мільйон оновлених конституцій до 31 грудня, то вже через кілька місяців цей наклад теж можна буде заносити до раритетних видань. Адже якщо висновок КС (найвірогідніше) виявиться схвальним, до Основного закону знову доведеться вносити деякі зміни.
Стосуватимуться ці зміни діяльності органів місцевого самоврядування. Нагадаємо, коли 8 грудня 2004 року. Верховна Рада пакетним голосуванням внесла зміни до Конституції, у прикінцевих положеннях відповідного закону йшлося і про внесення змін щодо місцевого самоврядування (законопроект №3207-1). У разі, якби він був прийнятий до 1 вересня нинішнього року, саме з цього числа вступила б у дію політреформа. «Вчасно» закон, внесений на розгляд ВР Анатолієм Матвієнком (тоді — головою парламентського Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, а нині — заступником керівника секретаріату Президента), Віктором Мусіякою та Адамом Мартинюком, ухвалити не вдалося. Однак учора це нарешті зроблено. Відповідною постановою парламент також передбачив включення його до порядку денного наступної сесії ВР для остаточного схвалення.
Згідно з проектом, до низки розділів чинної Конституції України вносяться, зокрема, такі зміни. До повноважень Верховної Ради буде належати також і встановлення та зміна меж областей (раніше ВР «розпоряджалася» тільки межами районів і міст). Після остаточного вступу в дію цього закону в Україні більше не буде районних держадміністрацій, а утворені місцеві держадміністрації виконуватимуть повноваження, які визначені законом, але вже не будуть здійснювати виконавчу владу в областях, містах Києві та Севастополі. Голови місцевих адміністрацій будуть відповідальні перед Президентом і підзвітні та підконтрольні Кабінету Міністрів. Місцеві адміністрації матимуть змогу контролювати дотримання законів місцевими органами виконавчої влади, які підпорядковані відповідним міністерствам, державним комітетам (конкретні повноваження держадміністрацій регламентуватиме відповідний закон).
Окрім того, закон вносить зміни в Розділ XI Конституції (про місцеве самоврядування). В Основному законі з'явиться нове визначення «округ» — це територіально-адміністративна одиниця, до якої входять жителі одного або декількох населених пунктів. Пункт 6 передбачає, що «місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села, селища чи міста або добровільного об'єднання у територіальну громаду жителів кількох населених пунктів — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України». Пунктом 7 пропонується, щоб місцеве самоврядування здійснювалося не територіальною громадою, а жителями населених пунктів.
Також міські ради у містах Києві та Севастополі та в інших містах з районним поділом утворюватимуть територіальні виконавчі органи міських рад, а у сільських, селищних та міських голів (а також у депутатів Верховної ради Автономної Республіки Крим) буде продовжений строк повноважень — з 4 до 5 років. Місцеві бюджети пропонується затверджувати обласним та районним радам (тобто вони вже не будуть формуватись з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами). Закон також виключить із Конституції положення, відповідно до якого рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. Тобто якщо рішення органу місцевого самоврядування не відповідатиме Основному чи іншим законам України, його можливо буде зупинити навіть без звернення до суду.
Однак навіть якщо цей закон буде ухвалений парламентом остаточно (після відповідного висновку КС) і підписаний Президентом ще в лютому-березні, то однаково вступить у дію лише після виборів, тобто після обрання нових місцевих рад у 2006 році (виконавчі органи районних та обласних рад утворюються протягом двох місяців, ліквідація райдержадміністрацій завершується не пізніше ніж через 4 місяці після обрання місцевих рад у 2006 році).
Утім якщо Верховна Рада й далі так «прийматиме» присягу в «конституційних суддів», то ще, чого доброго, затверджувати «самоврядувальні» зміни до Конституції доведеться вже наступному її скликанню. І, відповідно, реформа місцевого самоврядування ще затягнеться...
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
