Мабуть, небагато знайдеться киян, які не відають, де могила Патріарха Володимира, або нічого не чули про його похорон у так званий «чорний вівторок» 18 липня 1995 року. Однак час згадати і про життя Патріарха Української православної церкви, постать якого стала символом єднання християн і захисту християнської віри. У час спертого духовного вакууму в СРСР в'язень сумління священик Василь Романюк, який двічі карався у радянських концтаборах, постійними зверненнями, листами і заявами, що друкувалися у самвидаві і передавалися за кордон, нагадував світовій громадськості про становище віруючих в Україні. Коли наша країна звільнилася з «безбожних обіймів», він, прийнявши чернечий постриг з іменем Володимира, всього себе посвятив окресленню дороги до Світла для мільйонів душ свого народу. У 1993 році обраний патріархом Київського православ'я і за два роки керівництва Церквою відновив у «другому Єрусалимі» міцний фундамент і чисті джерела віри.