Сентиментальна балада серйозної жінки

08.12.2005
Сентиментальна балада серйозної жінки

Режисер Оксана Байрак i 14-рiчна актриса Настя Зюркалова. (Фотографiї наданi компанiєю Int West Distribution, фотограф Мiла Тешаєва. )

      Одного дня в київському православному храмі святого Феодосія Чернігівського, розташованому на вулиці Чорнобильській, почався незвичний обряд вінчання. Зовні все виглядало начебто традиційно: священик проголошує урочисті слова, схиляють голови наречені, люди у святковому вбранні стоять за ними із квітами у піднесеному настрої. І раптом лунає команда «Стоп!», все зупиняється і за кілька хвилин починається спочатку. І наречені, і гості цього «свята» — актори, які майстерно виконують ролі. Попід іконами — освітлювальна та знімальна апаратура, яка собою зайняла третину невеличкого приміщення храму. В таких декораціях були відзняті перші кадри художнього фільму «Аврора, або Що снилось сплячій красуні». Проте сумнівів у тому, що під прицілом камери справжній священик, ні в кого не виникало. І справді, процесом заправляв отець Олександр — настоятель храму святого Феодосія Чернігівського. Він не лише люб'язно дозволив знімальній групі Оксани Байрак використати святу споруду в незвичному амплуа, а й знявся у ролі американського священика. За сюжетом, сцена вінчання відбувається у православній церкві у Лос-Анджелесі, але інтер'єри церкви знімали в Україні. За словами отця Олександра, під час зйомок нікого не повінчали: перед камерою були точно відтворені лише елементи обряду.

      Зйомки художнього повнометражного фільму «Аврора, або Що снилось сплячій красуні» почалися ще півроку тому, в липні 2005 року. Щойно знімальна група на чолі з режисером Оксаною Байрак повернулась з Лос-Анджелеса, де були відзняті останні кадри фільму. Картина присвячена пам'яті загиблих від чорнобильської катастрофи. Вона стане першою повнометражною ігровою картиною на чорнобильську тему в iсторiї незалежної України. Продюсерами проекту виступають Олег Степаненко («ІнтВестДистрибушн») та Оксана Байрак («Студія Байрак») за підтримки телеканалу «Інтер». Попри обіцянки участі у фінансуванні з боку Міністерства культури, продюсери самостійно фінансують картину з бюджетом 1,5 млн. доларів.

      Режисера Оксану Байрак глядачеві не треба представляти, її картини «Жіноча інтуїція» (2003), «Снігова любов, або Сон в зимову ніч» (2004),«Тобі, справжньому» (2004), «Вбий мене! Ну будь ласка» (2004), «Летюча миша» (2005) добре знають і люблять телеглядачі. Оксана Байрак каже, що кілька років виношувала ідею створення фільму, присвяченого чорнобильським подіям. «Після стрічки «Тобі, справжньому» я раптом відчула, що вже готова до роботи. Трапилося це в 2005 році. Ну а 2006-й — це 20-річчя чорнобильської катастрофи. Так склалося, що ми почали знімати картину саме в цей час». Сценарій фільму Оксана Байрак написала у співавторстві з московським сценаристом Петром Гладиліним. За сюжетом, дії фільму розгортаються спочатку в Радянському Союзі, а потім в Америці. Це історія стосунків двох людей — смертельно хворої дівчинки та відомого на весь світ артиста балету, колишнього радянського емігранта, якого дружба з маленькою українкою повернула до життя. В основі сюжету лежить зворушлива історія Аврори, вихованки розташованого у Прип'яті дитячого будинку. Дівчинка внаслідок аварії на ЧАЕС отримала велику дозу опромінення. Надію на її порятунок могла дати лише операція в Сполучених Штатах, куди Аврору відправляють на лікування. Саме там дівчинка зустрічається зі своїм кумиром, зіркою балету Ніком Астаховим. Дівчинка марить балетом, але її мріям, на жаль, не судилося здійснитися.

      Як вважає режисер, її картина знімається як пам'ять не лише про дітей, а й про всіх загиблих внаслідок чорнобильської трагедії. «Це фільм-благання про те, щоб усі люди бережливо ставилися до свого життя, прислухалися до ближнього і любили одне одного», — говорить Оксана Байрак. Вона хоче звернутися і до молодого покоління — тим, кому зараз 15-20 років. Режисер вважає, що цей фільм для них, а в деякій мірі й про них.

      Роль Аврори у фільмі виконує 14-річна киянка Анастасія Зюркалова, акторський талант якої ще у 2002 році відкрила режисер Оксана Байрак. З того часу дівчинка встигла знятися у трьох її фільмах. Але такої складної ролі й такого складного фільму, як зізнається Настя, у неї ще не було. Заради ролі дівчинка пожертвувала своїми прекрасними косами, дозволивши обстригти себе наголо — її героїня втрачає волосся внаслідок опромінення. Головну чоловічу роль виконує Дмитро Харатьян, який зіграв радянського емігранта Ніка Астахова. В актора під час зйомок було складне завдання: половину сцен він мав грати англійською. До того ж  йому доводилося багато спілкуватися зi своїм партнером, голлівудським актором Еріком Робертсом, якого запросили на роль Джеймса Брауна — американського друга і помічника Ніка. Та незважаючи на мовний бар'єр, Робертс і Харатьян швидко порозумілися. На знімальному майданчику вони досить часто сміялися разом, і навіть не вірилось, що ці чоловіки раніше не були знайомі. Пізніше Дмитро Харатьян жартував: «Тепер я можу говорити, що моїм учителем англійської став сам Ерік Робертс!».

      Запрошення голлівудської зірки, брата тієї самої знаменитої Джулії Робертс, стало головною сенсацією стрічки. Режисер Оксана Байрак здавна була прихильницею акторського таланту Робертса і мріяла зняти його у своєму фільмі. «Я була захоплена Еріком Робертсом ще з юності, відколи вийшов фільм «Поїзд-утікач» Кончаловського. До речі, за цю роль актора висували на здобуття премії «Оскар». І коли виникла тема американського продюсера, який по фільму повинен стати другом нашого героя, я в душі сказала собі: тільки Робертс». Ерік майже одразу погодився на пропозицію продюсерів знятися в українській картині. «По-перше, мене зворушила тема і сподобався сценарій українського фільму, — зізнався номінант «Оскара» та «Золотого Глобуса». — А по-друге, сім'я моєї дружини має в Україні коріння. Мені цікаво було побувати на Батьківщині Елізи». Таким чином, «Аврора» стала першим українським фільмом з участю голлівудської зірки. Американський актор високо оцінив професіоналізм української знімальної групи та співпрацю з Оксаною Байрак. «Вона дає мені повну свободу самовираження і лише коригує мої дії на знімальному майданчику. Власне, саме в цьому полягає робота справжнього режисера. З першого дня роботи Оксана викликала до себе щиру повагу», — зазначив Робертс під час зйомок. Згодом він додав, що відчуває, що знімається у європейському кіно, зауваживши при цьому, що вважає тему фільму не суто українською, а загальнолюдською.

      Зйомки фільму, як і його дія, відбувалися по обидва береги океану — в нашій країні й Сполучених Штатах. В Україні картину знімали у Києві, Донецьку, Краматорську, в чорнобильській зоні. Тому що в Донецьку, як вважають художники фільму, є будівлі, дуже схожі на американський госпіталь. А деякі райони біля Краматорська, виявляється, нагадують місцевість навколо чорнобильської станції. А Лос-Анджелес, відповідно, схожий сам на себе. Загалом зйомки велися як на відкритих майданчиках — у ботанічному саду, на тенісних кортах, у парках, на березі океану, так і на закритих — у приміщеннях справжніх лікарень, готелів, модних клубів та кав'ярень. Деякі зйомки вимагали спеціального дозволу, адже проходили в закритих зонах — приміром, на злiтній смузі донецького аеродрому або у зоні відчуження. Символічний збіг обставин привів до того, що і перший, і останній дні зйомок в Україні проходили в місцях, безпосередньо пов'язаних із чорнобильською трагедією. Так, перший день знімали на вулиці Чорнобильській поблизу  Чорнобильського меморіалу, а останні українські кадри були відзняті у чорнобильській зоні, менш ніж за кілометр від ЧАЕС. Наприкінці осені знімальна група виїздила до Лос-Анджелеса, де остаточно завершили зйомки фільму. Незабаром почнеться монтаж та озвучування картини, що проводитимуться не лише у місцевих студіях, а і в одній каліфорнійській.

      Оксана Байрак ще на початку зйомок сказала: «Сподіваюсь, це буде перший український фільм для широкого прокату не лише в Україні, а й у СНД». В компанії «ІнтВестДистрибушн» стверджують: напередодні двадцятої річниці Чорнобиля картина про долю маленької Аврори не просто розчулить серця глядачів, а й відкриє нову сторінку в історії українського кіно. Продюсер Олег Степаненко вже зараз планує представляти картину на міжнародних фестивалях. А на екрани росiйських i українських кінотеатрів «Аврора, або Що снилось сплячій красуні» вийде в березні 2006 року, напередодні сумних роковин чорнобильської трагедії.

Юля МАЛИНОВСЬКА,
спеціально для «УМ».