Візьміть мене синочком...

29.11.2005
Візьміть мене синочком...

А ви, часом, не мої мама й тато? (Фото Укрінформ.)

      Так вже сталося, що є «державні» діти. Не багатьом із них щастить позбавитися отого ярлика «нічийності» й знайти собі родину. Українці не поспішають усиновлювати малюків (не надто престижна в нас ця справа), іноземці ж їдуть по наших дітей до України залюбки, але держава неохоче віддає свій генофонд за кордон (на те, звісно, є свої причини). Ось і зараз Міністерство освіти і науки тимчасово не приймає заявки від іноземних громадян на всиновлення українських сиріт. Причина радикальних дій, запевняють у міністерстві, – відсутність звітності на раніше всиновлених українців іноземними батьками. Маленькі громадяни нашої країни (українцями всиновлені діти є аж до досягнення повноліття) просто губляться у закордонних просторах. Заборона все-таки подіяла на іноземців, і звітів за десяток днів в українські консульства надійшло набагато більше, ніж звичайно приходить за півроку.

 

На «чорному» ринку українське маля коштує від 5 тисяч доларів

      Родина американців Пола і Марти приїхала до України вперше. Можливо, наша країна для жителів Сполучених Штатів так би й залишилася віддаленим місцем на карті, якби не бажання подружжя мати дітей. От уже десятий рік спроба народити маля для американців виявляється  безуспішною. Рішення всиновити дитину прийшло саме собою, а друзі з українським корінням підказали, що в Україні це зробити простіше.  «Нам розповідали, що українські діти гарні, розумні й майже всі талановиті, ми приїхали сюди здійснити свою мрію – привезти додому маленьку принцесу, для неї в нас уже і кімната готова, а квіти на стінах дитячої розписував власноруч мій чоловік», — розповідає Марта.

      «Більше півтора року ми готували необхідні документи, чекали різноманітних дозволів, щоб добитися зустрічі зі своєю дочкою, — говорить Пол. — За дитину ми готові заплатити великі гроші, адже в порівнянні із грошима здійснення мрії нам набагато дорожче».

     Зважаючи на все, іноземці й дійсно могли б викласти чималі гроші за своє «щастя», адже Пол працює головним менеджером у популярній мережі супермаркетів. Проте в Україні всиновлення, за винятком деяких документальних формальностей, безкоштовне. Щоправда, про це не завжди знають іноземці й відкрито демонструють свою готовність дорого заплатити за українського сироту.

      За неофіційними даними, на «чорному» ринку українське маля коштує від 5 до 50 і більше тисяч доларів. Чи бажають наші співвітчизники нагріти собі руки на цьому нечесному бізнесі? Все-таки бажають, якщо кримінальну відповідальність і сьогодні несуть держслужбовці Центру із всиновлення при Міністерстві освіти й науки, якщо в історії країни були львівська й харківська «дитячі справи», коли дітей викрадали з пологових будинків, а матері побивалися горем. Співробітники СБУ час від часу і зараз роблять заяви про те, що в усиновленні українських сиріт за кордон не все чисто.

Діти з України — затребуваний імпорт

      У Всеукраїнському центрі із всиновлення біля кабінету, де визначається доля тисяч маленьких українців, які знаходять собі іноземних тат і мам, завжди гамірно. Кожного робочого дня тут приймають у середньому 15, а буває, й до 30 іноземних родин. Італійці, французи, американці, іспанці й німці готові роками чекати, щоб потрапити в цей кабінет. І все-таки досягають своєї мети. Торік наших сиріт усиновили 2 058 іноземців, у той час як тільки 1492 українці зобов’язалися виховувати чужу дитину як свою. Ця тенденція зберігається вже протягом довгих років. Приміром, в 2003 році іноземнi родини всиновили на півтисячі українських сиріт більше, ніж самі українці.

      «Якщо серед українців черги на дітей взагалі не існує, то постійна черга іноземних родин у середньому становить більше 500 осіб, — говорить директор Центру із всиновлення Євгенія Чернишова. — Крім того, система підготовки до всиновлення іноземців чітко відпрацьована, є спеціальні курси, які вчать майбутніх батьків як правильно виховувати усиновленого. Тому й відмов у іноземців від усиновлених дітей набагато менше, ніж в українських родинах, де ніякої підготовки майбутніх батьків до зобов'язань виховувати чужу дитину не існує. Звідси й результати — за 9 років історії Центру рішення суду про скасування всиновлення було в 14 іноземних родинах і аж у 56 українських сім’ях».

97 тисяч українських сиріт...

      У загальному списку бази даних українських сиріт, які, згідно з чинним законодавством, можуть бути всиновлені, більш ніж 24 тисячi. Усього ж сьогодні в Україні — понад  97 тисяч сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. В особистих справах претендентів на всиновлення, як на товарному ярлику, розписані всі особливості «товару» — вага, ріст, колір очей, волосся. Крім того, у кожної дитини є порядковий номер, під яким вона перебуває в базі даних. Недбало до справи дитини скріпкою прикріплена iнформацiя про її   братiв й сестер.

      Для спрощення роботи співробітники Центру дані на дітей розкладають у папки, у яких уміщені особисті справи малюкiв  віком до півтора року (можливість бути всиновленими у них найвища), папки з даними на сиріт1,5 — 4 років, 5-8, 8-14 років.

      «Найбільше цікавляться усиновлювачі дітьми до 5 років, у папки, де зібрані дані на старших дітей, практично ніхто й не заглядає», — коментує психолог Центру Оксана Махно. Дві величезні шафи на півстіни Центру вщент заставлені товстими папками, які вміщують долі тисяч українських сиріт... Чи то через просту випадковість, чи то зла іронія долі розкидала особові справи сиріт тільки по червоних папках, у яких «зібрані» молодші діти, і чорних, діти в яких «безнадійно» виросли. Шафи Центру переповнені чорною безнадією...

Закони гублять дітей

      За даними Міністерства закордонних справ, з кожним роком кількість усиновлених іноземцями дітей у середньому збільшується на 1,5 — 2 тисячі.  Сьогодні на закордонному консульському обліку — 14 809 дітлахів. Найбільша кількість таких дітей перебуває на обліку в закордонних установах України в США, Італії, Іспанії,  Франції, Ізраїлі. Упродовж цього року МЗС України одержало від консульських установ України за кордоном всього лише 5046 звітів про умови проживання й виховання українських дітей у родинах іноземних усиновлювачів. Але сьогодні з усиновлених дітей за період з 1996-2003 року відсутні відомості зі США — на 871 дитину, Італії — 169, Іспанії — 60, Франції — 76 дітей.

      Діти після всиновлення просто зникають. Незважаючи на те, що відповідно до вимог законодавства України, батьки-іноземці зобов'язані поставити дитину на облік у консульській установі України й щороку давати звіти. Але іноземні тата й мами наших дітей не поспішають бігти зі звітністю до консульства, оскільки закон їхньої країни не зобов'язує їх виконувати ці вимоги.

      Таким чином, консул, опираючись лише на законодавство України, а також на положення Віденської конвенції про консульські відносини 1963 року, не має права самостійно, поза сферою дії законодавства країни перебування, здійснювати нагляд за всиновленими дітьми й впливати на усиновителів у випадку порушення ними прав дітей.

      Головною мотивацією у відмові надання відомостей є те, що внутрішнє законодавство жодної держави, у тому числі України, не надає права контролю або нагляду за дiтьми, яких всиновили її громадяни, iншої країни (звiдки родом всиновлений малюк). Нагляд або контроль повинні забезпечувати компетентні органи країни, громадянами або жителями якої є усиновителі. Приміром, більшість   країн   мають   законодавчі   акти   про   заборону   розголошення інформації щодо приватної особи.

      «Нині необхідно створити в Україні ефективну систему міжнародного співробітництва у міждержавному всиновленні, — говорять у Міністерстві закордонних справ. — Це можливо здійснити тільки шляхом приєднання України до Гаазької конвенції про захист дітей і співробітництво в області міждержавного всиновлення 1993 року. Учасницями цієї конвенції на сьогоднішній день є 67 країн світу, серед яких — такі як Італія, Іспанія, Франція, Ізраїль, громадяни яких усиновлюють найбільшу кількість дітей з України».

      Приєднання нашої держави до згаданої Конвенції дозволить Україні брати участь у багатобічному механізмі міжнародного співробітництва й уніфікувати процедуру всиновлення в Україні із процедурою держав-учасників, належним чином організувати здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених іноземними громадянами українських дітей, одержувати повні й достовірні відомості про кандидатів в усиновителі.