«Ющенко і Тимошенко показали: вони — не вороги»

24.11.2005

      «Об'єднаються чи не об'єднаються?» — це питання напередодні річниці Помаранчевої революції турбувало навіть не тисячі — мільйони колишніх «майданівців», які чекали (чи сподівалися?), що двоє улюблених «Ю» 22 листопада 2005-го на сцені Майдану зроблять реальний крок назустріч одне одному й засвiдчать коалiцiю на виборах-2006.

      Однак сталося не зовсім так. Хоча з огляду на те, що, за даними «УМ», деякі «організатори» свята взагалі бажали, аби кожен промовець після виступу сходив зі сцени, варіант вийшов далеко не найгіршим.

      Коли позавчорашнi пристрасті вже трохи вляглися, «УМ» вирішила поцікавитися у політиків із різних «помаранчевих» таборів, що вони думають про «об'єднавчу» складову святкування річниці Помаранчевої революції.

 

Тарас Стецьків,

народний депутат, член партії «Реформи і порядок»:

      — І Президент України, і Юлія Тимошенко — обоє сказали про необхідність відновлення єдності «помаранчевої» команди. Але сказали вони про це як про віддалену перспективу, а не як про доконаний факт, який можна було вже оголосити у вівторок. Тобто висловилися достатньо туманно.

      Загалом з їхніх промов можна зробити такі висновки. Пункт перший:  перемовини і переговори між ними щодо формату участі у виборах і формату формування коаліції таки почалися. Пункт другий: на вівторок ці переговори ще не досягли кiнцевого результату, і тому остаточно ще нічого зі сцени не було оголошено. Пункт третій: шанс і надія на відновлення єдності «помаранчевих» у тій чи іншій формі все ж таки існує. І пункт четвертий: основний фактор, який дає мені підстави так стверджувати, — це настрій самого Майдану. Вчора люди дали дуже чітко зрозуміти всім лідерам і політикам, яку саме лінію їхньої поведінки вони сприймуть і підтримають на виборах, а яку не підтримають ніколи. Адже у вівторок люди на Майдані, очікування яких так і не справдилися до кінця, зібралися лише заради того, щоб почути від лідерів обіцянку об'єднатися. І Майдан це чітко продемонстрував своєю реакцією на виступи. І саме цей настрій Майдану, який провів цю команду до влади, дає мені підстави подумати, що вони, почувши настрій людей, зроблять з того правильні висновки.

Роман Безсмертний,

екс-віце-прем'єр, член президії партії «Народний союз «Наша Україна»:

      — У вівторок у виступі Президента було дано чіткий посил щодо об'єднання «помаранчевої» команди. У свою чергу, рада партії НСНУ ще минулого тижня ухвалила рішення щодо активізації переговорів з Юлією Тимошенко. Наразі ці переговори тривають. Що стосується виступу Юлії Володимирівни, то вона не дала у ньому відповіді на питання, яким вона бачить це об'єднання — чи у блоці, чи у парламентській коаліції. Хоча Майдан чекав від неї цієї відповіді.

      Я вважаю, що всі сили, які стояли на сцені поруч із Президентом, вся «помаранчева» команда має об'єднатися. Інша справа, який шлях об'єднання буде обраний — спільного походу на вибори 2006 року в складі блоку чи в урядовій коаліції. І з одними силами може бути обрана одна дорога, з іншими — інша. Що стосується утворення блоку, то наразі тривають переговори. До речі, до протоколу про створення координаційної ради, підписаного НСНУ, НРУ, КУН і ПППУ, вирішив приєднатися і ХДС (лідер — Володимир Стретович. — Ред.). Цей протокол залишається відкритим. Думаю, що остаточно майбутній блок може вималюватися уже протягом найближчого тижня чи найближчих десяти днів.

Андрій Шкіль,

народний депутат, член фракції Блоку Тимошенко:

      — Щодо поцілунків чи подавання руки на сцені, то тут треба оцінювати не жести, а слова. У виступі Президента, на превеликий жаль, не було сказано чітких посилів, чіткого месиджу. Було сказано про об'єднання команди, але її по-різному можна об'єднувати, а от певної методології ми не почули. І загалом виступ Президента не зовсім був чітко зорієнтований на початок діалогу. Наприклад, на початку вони взялися за руки, а наприкінці виступу він уже не підійшов (до Тимошенко. — Ред.) і, окрім того, доволі роздратовано реагував на вигуки «Юля!». Але ці крики були тому, що люди просто хотіли бачити їх поруч, щоб публічно відбувся діалог. Також iз промови Президента випливало, що дуже багато було зроблено кимось міфічним за вісім місяців, але погано було зроблено урядом. Тобто добре було невідомо ким зроблене? Також Президент не прокоментував слова Безсмертного, який заявляв, що за будь-яких обставин Тимошенко не може претендувати на посаду Прем'єра. Тому вважаю, що ті люди, які готували Президента до виступу, не ставили перед собою завдання оголосити на Майдані початок об'єднавчих процесів.

      Натомість у виступі Тимошенко був крок назустріч. Він також був не конкретний, не був висловлений у датах і цифрах. Але певні напрями були чітко означені, виступ був промовистим. Щодо формату об'єднання, то Тимошенко заявила, що вона була, є і залишається з Президентом, а формат об'єднання треба вже надалі визначати. Але, думаю, після вівторкового виступу Президента питання про єдиний блок уже вичерпано. Тут можна лише говорити про коаліцію, але вона мусить бути укладена перед виборами.

Анатолій Матвієнко,

голова партії УРП «Собор», заступник голови секретаріату Президента:

      — Вівторкова подія не була формою пошуку домовленостей, тим більше блокування. Хоча були заявки, на яких умовах це можливо. Віктор Андрійович сказав чітко, що ми на виборах-2006 не обираємо Прем'єра — ми обираємо майбутнє України. Юлія Володимирівна чітко заявила, що треба обрати її. Тобто ми почули дві точки зору: очевидно, це і є ті стартові умови, в яких варто було продовжувати консультації.

      Але у вівторок головним було те, що Ющенко і Тимошенко показали: вони — не вороги. Це головне досягнення і маленький успіх. А чи набуде більшого розмаху, покаже час.

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>