Привид бродить по столиці

      Цього дня з пересторогою очікували i ті, хто збирався святкувати, i ті, кому слід було забезпечувати громадський спокій. Напруги додавали нещодавні зіткнення (15 жовтня на Хрещатику) між прихильниками вітренківської ПСПУ й прихильниками реабілітації воїнів ОУН-УПА. Тож святкування річниці Жовтня у 2005-му, судячи з усього, не обіцяло нічого доброго. Особливо з урахуванням наближення парламентських виборів, коли для піару будь-які засоби гарні.

      Ще у четвер СБУ закликала i лівих, i правих утриматися від застосування сили. Зберігати спокій протягом вихідних в усіх стрічках новин закликало МВС i потроху готувалося, посилюючи власні позиції біля державних установ, залучивши, крім рядових міліціонерів столиці, i спецназ, i Внутрішні війська.

      Натомість уже в суботу Центральний комітет Компартії і Київський міськком КПУ заявили про можливі провокації 6-7 листопада з боку ультраправих і націонал-соціалістичних організацій. Через що комуністи і Союз радянських офіцерів навіть організували цілодобові пости біля пам'ятника Леніну на Бессарабській площі.

      До «червоного понеділка» готувалася i влада. Так, ще у п'ятницю Київська міськдержадміністрація звернулася до Шевченківського райсуду столиці з проханням обмежити акції КПУ Симоненка, ПСПУ Вітренко, Селянської партії з одного боку та Української національної асамблеї Коваленка i партії «Народний рух України за єдність» — з іншого. На думку київської влади, така масова акція в будній день може створити чимало транспортних заторів на центральних вулицях та призвести до сутичок. I судді частково задовольнили позов КМДА. У часі були дещо обмежені мітинги, змінені місця зустрічі.

      Але це не завадило «прогресивним» вітренківцям вступити в бійку з невідомими хлопцями з червоно-чорними прапорами біля пам'ятника Ватутіну вже у неділю — день визволення Києва від фашистських загарбників. Бійка носила локальний характер, учасників було не багато, тож невдовзі лідерка ПСПУ разом зі своїм зброєносцем Марченком витирали об прапор ноги. Хто вийшов iз цими знаменами у Маріїнський парк, розібратися важко. УНА-УНСО одразу спростувала свою причетність до інциденту, отже, у ролі провокаторів уже звично виступила Коваленківська УНА?

      Учора все було значно спокійніше, i якби сутички й виникли, то не між правими та лівими, а, швидше за все, між симоненківцями та вітренківцями — за те, хто з них обох більш Леніну любий. Лідер КПУ Петро Симоненко назвав «прогресивних» політичними спекулянтами i наказав не пускати до пам'ятника вождю. Мовляв, ви святкували вчора, клали квіти i Леніну, i Ватутіну, i Батьківщині-матері, а сьогодні «відтягуватися» перед електоратом будемо ми! Але про все спочатку.

      Заплановані збори «червоних» на Арсенальній суд обмежив, адже було відомо, що тут збиратиметься i УНА. Тож учора о 9.30 біля Арсенальної було більше міліції, ніж комуністів. Про «свято Жовтня» нагадував лише автобус, оформлений під крейсер «Аврора», з динаміків якого лунали пісні радянської доби. Декілька бабусь розгублено оглядалися навколо, не розуміючи, куди поділися інші «товаріщі».

      А вони — близько трьох тисяч —  зібралися на майдані Незалежності. Слово взяв товариш Симоненко. Говорив довго, все про знайоме з дитинства. Слова «буржуї» уникав, бо є сучасніше — «олігархи». З усього «гнівного монологу» запам'яталося лише те, що річницю Майдану не дасть відсвяткувати слідом за Вітренко i лідер КПУ. «Давайте зробимо, щоб 20 листопада «помаранчева влада» на колінах приповзла сюди i відзвітувала за все!» — закликав Симоненко, зриваючи в масах дружні, відпрацьовані за 70 років «Ура!».

      Впадало в око чимало молоді в червоних накидках КПУ, особливо на оглядовому майданчику перед готелем «Україна». Хлопці та дівчата занепокоїлися, коли з боку «Кінопалацу» через місток до них спробували прорватися невідомі молодики з чорними прапорами i незрозумілим символом на їх тлі. «Нацики!» — зашуміли. «Не хотілося б за 50 гривень по морді отримати», — сказав один молодик іншому i заспокоївся після переконань друга, що міліція їх не пропустить.

      «Нацики» виявилися активістами Євроазійської спілки молоді (ЄСМ), їх було близько двадцяти i вони хотіли об'єднатися з червоними. Один iз них пояснив «УМ», що хоча ідеологія в них різна, вони всі проти Ющенка, тож мають триматися разом. Згодом координатор ЄСМ по Україні Ігор Вознюк пояснив, що їх організація існує в багатьох країнах, а головним завданням є протидія кольоровим революціям на пострадянському просторі.

      Тим часом мітинг завершився ,i комуністи, пошикувавшись, вирушили на Банкову. Спочатку спереду поставили молодь (щоб здавалося, що партія не на одних пенсіонерах тримається), згодом уперед колони вирвалися невідомі бабусі з православними корогвами у супроводі якогось дядька з хрестом. «Дорогу хресту!» — волали вони. Хресно-комуністична хода була цікавим видовищем, тим більше що за бабцями йшли керівники партії, очолювані першим заступником спікера Адамом Мартинюком. На Банкову він не пішов, згодом матеріалізувавшись перед Кабміном. Хоча саме перед президентським секретаріатом сталося найбільше цікавого.

      Позиції перед спецназом тут уже давно зайняли чорні ЄСМівці. Але об'єднатися з любими серцю «червоними» їм не вдалося. Коли колона наблизилася, міліціонери стали між ЄСМ i КПУ, бо хто їх зна, за кого вони i проти кого? Спочатку «чорні» скандували в унісон з комуністами: «Ющенко — геть!». Згодом з червоного фронту в бік Банкової полетіли апельсини, які не долітали до огорожі i плюхалися на припарковані авто, котилися під ноги спецназівцям. I тут недокинуте почали підіймати активісти ЄСМ i, загортаючи в памперси, перекидали через огорожу. Вдавалося це не всім, i частина гнилих апельсинів падала на спецназ.

      Коли ж комуністи пішли в бік Кабміну, наспівуючи «Інтернаціонал» i хоч там сподіваючись передати владі резолюцію мітингу, «чорні» опинилися у неприємній ситуації — з обох боків була міліція, яка не випускала навіть тоді, коли дівчатка ЄСМ почали обіймати міліціонерів руками за шию, ногами за талію.

      «Дівчат — лишити, хлопців узяти всіх!» — скомандував поряд з кореспондентом «УМ» якийсь офіцер, i спецназ кинувся до активістів на радість фотокорам. Скрутили i завантажили до автозаку за лічені секунди.

      «За що?» — питав координатор Вознюк, i почув у відповідь: «За хуліганство». Як пояснив «УМ» присутній на місці заступник начальника Центру громадських зв'язків столичної міліції Олександр Радкевич, 15 активістів «Євразійської спілки молоді» затримано i доставлено у Печерське райуправління міліції, де й буде вирішуватися питання про притягнення їх до адміністративної відповідальності. А в цей час гнилі апельсини полетіли i в Кабмін, де комуністи перекрили рух транспорту. Згодом у супроводі спецназу їх провели до Леніна на Бессарабку, але в обхід, бо на майдані Незалежності відбувалося інше дійство.

      Їх було значно менше — близько тисячі. Але молодь, яка співала повстанські пісні під прапорами УНА-УНСО і Національного альянсу, КУН і Київського крайового братства ОУН-УПА, Української консервативної партії та козацтва, була справді патріотично налаштована. Тепер на Майдані відбувався інший мітинг. Голова прес-служби УНА-УНСО Олена Білозерська повідомила «УМ», що свою акцію вони почали ще о 10.30 на Михайлівській площі. Тут же капелани братства ОУН-УПА відслужили і молитву за упокій жертв комуністичного режиму. А коли об 11-й прийшли на Майдан, комуністів тут уже не було. «Ну хіба що невеличка жменька «червоних», які волали, що ми вбивці, — каже пані Білозерська, — але ми доклали всіх зусиль, щоб уникнути провокацій».

      З імпровізованої сцени часто повідомлялося, де перебуває «червона» колона. А керівник київської організації УНА-УНСО Ігор Мазур (Тополя) навіть пожартував, що раніше привид ходив по Європі, а тепер по столиці.

      «Прийшла колона ворогів України, які ходили цілувати ноги своєму вождю», — сказав Тополя, коли на Хрещатику з'явилися комуністи. Але спецназ не пропустив їх, тож довелося повертатися на Бессарабку. А над Майданом лунало: «Слава Україні — героям слава! Слава нації — смерть ворогам! Комуняку — на гілляку!». Як висловився один із організаторів, на цій радісній ноті мітинг і завершуємо. Червоно-чорні патріоти ще довго кучкувалися на Майдані, а згодом, спакувавши символіку, розчинилися в підземних переходах. І хоча біля станції метро «Хрещатик» купка хлопців iз братства, побачивши ленінську колону у супроводі спецназу, продовжила скандувати вищенаведені гасла, зіткнень не відбулося.