Обiцянки індійського гостя

      Минулої середи на «Криворіжсталі» був самісінький «час пік» знайомства з новим керівництвом комбінату. Десятеро менеджерів «Міттал стіл» з'їхалися сюди з підприємств компанії, розташованих у різних точках планети. Вони починали ретельний огляд свого чергового надбання, і, можливо, через це запанував якийсь особливий, зовсім не піднесений, настрій не лише у працівників комбінату, а й у мешканців міста. Це тривога, підсолоджена надіями на те, що нові господарі нарешті зможуть забезпечити всіх, хто працює на цьому підприємстві, впевненістю у власному майбутньому. Адже кожна третя сім'я у Кривому Розі прямо або опосередковано пов'язана з гірничо-металургійним комбінатом. А після купівлі «Криворіжсталі» в місті поширилася чутка про можливі масові скорочення працюючих.

      Голова профспілкового комітету підприємства Юрій Бобченко такі побоювання розвіяв. «Для нових власників ми підготували соціальний пакет із 17 пунктів, — зазначив він. — Головний зміст кожного з них — люди. Зокрема, штатна чисельність працюючих, яких у нас нараховується 56 тисяч, не повинна скорочуватися протягом найближчих п'яти років. Так само має бути збережено й усі соціально-культурні об'єкти комбінату, а заробітна плата повинна тільки зростати. Наскільки мені відомо, сам пан Лакшмі Міттал виявив бажання зустрітися найближчим часом iз головою нашого ЦК профспілки металургів та гірників і обговорити всі питання, які виникли».

      Уже вчора представники власника зустрічалися з профспілковим активом підприємства і на власні очі пересвідчилися, наскільки це велика сила. Адже тільки профгрупоргів на «Криворіжсталі» налічується 1162 особи. Керівник групи менеджерів пан Мукхерджі вищезгадані побоювання криворіжсталівців розвіяв. «Міттал стіл», — наголосив він, — є досить сильно соціально зорієнтованою компанією. Ми робимо все для суспільства, в якому працюємо».

      Самі ж працівники підприємства, з якими мені вдалося побесідувати, теж «учорашніми» не здавалися. Багато хто з них був досить поінформований і ставив  на зустрiчi з менеджерами «незручні» запитання. Скажімо, таке: як бути з тим, що корпорація «Міттал стіл» прописана на Антільських островах, себто в офшорній зоні? Отож у разі — не дай, Боже — розірвання угоди можуть виникнути найскладніші хитросплетіння правового та процесуального характеру. Або ж таке: як оцінювати скандал довкола металургійного комбінату у польській «Гуті Ченстоховій», де пан Міттал не зміг домовитися з профспілками саме щодо виконання супутніх соціальних програм? Та й на підприємстві індійця в казахстанському Теміртау теж, кажуть, заробітна платня зовсім не вражає...

      Вищезгаданого Юрія Бобченка я попросив прокоментувати ці думки. «Чи в Теміртау, чи в Польщі, чи ще десь «Мiттал стiл» придбала підприємства малорентабельні і навіть «лежачі», — зазначив профспілковий лідер. — А наше є «золотим». Таку ж упевненість навіяв і черговий номер комбінатівської газети «Металлург». «Криворіжсталь» буде найкращим підприємством «Міттал стіл» — вже сам заголовок публікації явно страждав на безапеляційність. А проте всі інформаційні агентства, цитуючи пана Мукхерджі, наводили його слова про те, що цей комбінат стане «головним алмазом» у структурі їх компанії.

      ВАТ «Криворіжсталь» збереже свою назву, але до неї буде додано приставку «Мiттал стiл». За інформацією прес-служби, пан Мукхерджі в 70-х роках уже побував у Кривому Розі і працював на Південному гірничозбагачувальному комбінаті.

      Проте у мене ніскільки не склалося враження, що поява індійського гостя (чи, пак, господаря) у Кривому Розі виявиться зовсім безхмарною. Адже йому неминуче доведеться рахуватися з іще однією силою — місцевою громадою, яка саме після продажу «Криворіжсталі» активізувалася як ніколи. Про це — у найближчих номерах нашої газети.