Рояль у кущах

20.10.2005
Рояль у кущах

(Укрінформ.)

      Поки Прем'єр був на шляху до Білорусі, де мав відбутися його давно запланований візит, а Президент ще не повернувся з Великої Британії, Верховна Рада зробила приватизаційний нокаут виконавчій владі. Народні депутати ухвалили в першому читанні проект Закону «Про введення мораторію на приватизацію пакета акцій, що належить державі у статутному фонді ВАТ «Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» (автори — Людмила Кириченко (фракція «Регіони України») та Ігор Шаров («Вперед, Україно»)). Також у першому читанні було проголосовано Закон «Про внесення змін до Закону «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».  Крім того, Верховна Рада прийняла постанову «Про тимчасові обмеження у сфері приватизації», якою пропонується призупинити приватизацію на період парламентських виборів (її підготовлено Володимиром Зубановим («Регiони України»)). Не голосували фракції «Нашої України», УНП, ПРП, НРУ, БЮТ i  «Єдина Україна». Зміст цієї постанови — затягування повторного продажу «Криворіжсталі», доки її колишні власники не знайдуть спосіб повернути собі це підприємство, скажімо, шляхом міжнародного судового процесу.

      Це повідомлення облетіло країну в ті хвилини, коли Фонд держмайна мав оприлюднити назви трьох компаній, які подали заявку на участь у конкурсі з продажу «Криворіжсталі», хоча, в принципі, і так було відомо, хто з майбутніх інвесторів уже внiс заставу у вигляді мільйона гривень (10 відсотків початкової ціни). Це — «Смарт-груп» (Дніпропетровськ), консорціум «Індустріальна група» (Київ), до якого входять корпорація «Індустріальный союз Донбасу» та другий за величиною виробник сталі у світі Arcelor, а також найбільша сталеливарна компанія світу Mittal Steel. Очікувалося, що до державного бюджету, завдяки продажу «Криворіжсталі», надійде від 15 до 25 мільярдів гривень при початковій ціні в 10 мільярдів. Тепер ціна прийнятих законопроектів і постанови обраховуватиметься значно більшою сумою, хоча б тому, що «Криворіжсталь» стала індикатором української економічної політики. Водночас, судячи з коментарів інших політиків, це голосування практично мало чого варте. Скажімо, як стверджує лідер фракції СДПУ(о) Леонід Кравчук, це голосування не що інше як спроба розібратися, «хто сьогодні смокче гроші з «Криворіжсталі». «Я думаю, конкурс відбудеться, і за «Криворіжсталь» заплатять більше, ніж минулого року», — зазначив він. «Починається скандал, бо уряд може не виконувати цю постанову Верховної Ради», — зазначив інший народний депутат Богдан Губський (фракцiя БЮТ). Водночас представник фракції Партії промисловців і підприємців Микола Оніщук вважає, що приватизацію «Криворіжсталі» не буде зупинено, попри ухвалення постанови і закону з цього приводу  і , мовляв, ще треба перевірити, чи такі акти Верховної Ради є обов'язковими для виконання Кабінету Міністрів. А політолог Андрій Єрмолаєв вважає, що глава держави накладе вето на законопроект, який забороняє продаж «Криворіжсталі». Це підтвердив і сам Президент Віктор Ющенко, який того ж дня заявив, що ніщо не зупинить проведення 24 жовтня конкурсу з продажу «Криворіжсталі».

      Власне, події навколо повторного продажу цього стратегічного підприємства розгорталися у повній відповідності до вимог драматургійного жанру. Спочатку була тривала боротьба за повернення державного пакета акцій через суд. Вона розпочалася відразу ж, як у червні 2004 року консорціум «Інвестиційно-металургійний союз» придбав на приватизаційному конкурсі держпакет «Криворіжсталі» у розмірі 93,02 відсотка статутного фонду за 4 мільярди 260 мільйонів гривень. Уже 30 червня Фонд держмайна брав участь у зборах акціонерів ВАТ «Криворіжсталь». Виступав він від імені держави як власник 93,02 відсотка пакета акцій комбінату, а також 1,74-відсоткового держпакета ВАТ, що залишився нереалізованим за підсумками пільгового продажу. Починаючи з серпня дехто почав відверто говорити, що в Україні є потужні сили, які намагаються всіляко зірвати конкурс iз продажу «Криворіжсталі». Це було цілком зрозуміло з тієї суперечливої інформації, яку раз по раз подавали ЗМІ щодо оцінки,скажімо, фінансової спроможності і прозорості в роботі менеджменту «Криворіжсталі». Зокрема, Людмила Кириченко стверджувала, що, за рішенням правління ВАТ «Криворіжсталь», Фонд держмайна використовує можливості цього підприємства для фінансування деяких політичних сил.

      Хоча пані Кириченко не уточнила, про які політичні сили йдеться, варто зазначити, що керівник приватизаційного відомства Валентина Семенюк є одним із лідерів СПУ, наглядову раду ВАТ «Криворіжсталь» очолює представник ФДМУ Віктор Петров, а ревізійну комісію підприємства — так само представник Фонду Вадим Штепура. Зі свого боку, народний депутат Юрій Костенко висловив упевненість, що після цього голосування підприємство «обсядуть» посередницькі політичні структури.

      Певно, передбачаючи подібні колізії, Володимир Шандра тиждень тому в ефірі одного з телеканалів зауважив, що уряд намагався впровадити систему продажу продукції підприємства за тендерними принципами. Перші тендери, за його словами, пройшли успішно, але в жовтні цю практику припинили. Тепер такі угоди укладають представники Фонду держмайна, підкреслив він, але там, за його словами, є фахівці з продажу і купівлі підприємств, однак немає фахівців з управління. Своє-рідним попередженням про майбутнє виставляння «проти-приватизацiйних мін» стали слова спікера Володимира Литвина. Виступаючи перед викладацьким складом та студентами Аграрного університету Житомира, він iз приводу «Криворіжсталі» зазначив, що, мовляв, доїти державне підприємство простіше, а приватне ніхто не дасть. Посилаючись на в. о. голови парламентського Бюджетного комітету Людмилу Супрун, пан Литвин оприлюднив думку про те, що після повернення цього підприємства до державної власності стало гірше (з доходами власника. — Авт.), ніж тоді, коли воно було у приватній власності. За інформацією голови Верховної Ради, сьогодні метал продають посередники, які мають на одній тонні прибуток у 50 доларів. Маючи таку зливу негативу щодо репутації «нареченої» — так напередодні конкурсу можна назвати «Криворіжсталь», — важко прогнозувати, що весілля обійдеться без розбитих носів. Принаймні поки що зрозуміло одне — прийняті парламентом рішення не обіцяють уряду спокійного життя і можуть зробити велику дірку в бюджеті.

      ФДМУ не став терпіти цих образливих натяків і 17 жовтня дав на своєму сайті офіційне роз'яснення тим, хто береться коментувати ситуацію навколо експортних контрактів ВАТ «Криворіжсталь». Фонд попередив, що судові позови в цьому випадку будуть не на 1 гривню. Далі приватизаційне відомство зазначило, що, відповідно до протоколу спільного засідання міжвідомчої робочої групи, для координації дій із забезпечення стабільної господарської діяльності ВАТ «Криворіжсталь» , Міністерство промислової політики разом із правлінням підприємства розробили тимчасовий порядок погодження експортних контрактів на реалізацію продукції. Отож прийняті заявки на експорт металопродукції оформлялися у відповідний список, який передавали до Мінпромполітики для подальшого погодження. Проте в червні Мінпромполітики звернулося до Кабінету Міністрів України з пропозицією застосовувати надалі «Порядок реалізації металопродукції ВАТ «Криворіжсталь» на конкурсній основі». З цього питання остаточного рішення Кабмін не прийняв, підкреслюється у повідомленні Фонду. Тоді спостережна рада та міжвідомча робоча група вирішили рекомендувати правлінню товариства поширити досвід проведення експериментальних торгів при реалізації всієї експортної продукції.

      Але у вересні до ФДМУ надійшов лист від голови правління ВАТ «Криворіжсталь», у якому зазначалося, що керівництво комбінату «вважає за доцільне не застосовувати в даний час систему експериментальної реалізації металопродукції на експорт на конкурсній основі». Таким чином ФДМУ констатує, що не мав і не має жодного відношення до погодження або непогодження експортних контрактів підприємства. Це питання перебувало у віданні відповідного міністерства.

      Ось таке посилання на Мінпромполітики. Утім навіть якби його не було, за подібних обставин успішний варіант продажу «Криворіжсталі» виглядає дуже сумнівним. Мало того, що дефіцит бюджету не буде чим закрити, можуть виникнути нові неприємності. Скажімо, перший заступник голови Фонду державного майна Олександр Бондар не виключає, що рішення парламенту викличе судові позови з боку компаній, які подали заявки на конкурс і внесли заставу, і виграти вони можуть у держави набагато більші суми. Передвиборча істерія, звичайно, не найкращий супровід для приватизації, але є й законодавчi проблеми. Член постійної дорадчої групи при уряді України Ларс Гандріх, чию думку наводить «Німецька хвиля», висловив сумнів у прозорості конкурсу з продажу металургійного комбінату, пославшись при цьому на те, що жодних змін у законі про приватизацію не зроблено. Із цього приводу можна також зауважити, що в Україні й досі немає закону про корпоративне управлiння i, зокрема, права держави, як немає й закону про акціонерні товариства. З огляду на це будь-якому інвестору, особливо ж іноземному, розпочинати вільне плавання в нашому приватизаційному морі — все одно, що добровільно спуститися в прибережні хвилі, які кишать піраніями. Дрібними, але дуже продуктивними — для себе.

 

P. S. Американська компанія «Еддокс» подає судовий позов до американського окружного суду Південного округу штату Нью-Йорк iз метою запобігання продажу «Криворіжсталі» на торгах 24 жовтня. Про це повідомила «Українська правда» з посиланням на прес-службу консорціуму «Інвестиційно-металургійний союз» (ІМС), який володів 93-відсотковим пакетом акцій цього комбінату. Якщо заплановані торги відбудуться, компанія «Еддокс» має намір вимагати від України й переможця нових торгів відшкодування збитків. «Еддокс» є інвестором одного з учасників ІМС — Нижньодніпровського трубного заводу. У позові зазначено, що реприватизація «Криворіжсталі» призведе до втрати корпорацією «Еддокс» вартості американських депозитарних розписок (АДР), які належать Нижньодніпровському трубному заводу, а меткомбінат є одним із його найзначніших активів. Корпорація також стверджує, що своїми діями, які призведуть до втрати нею вартості АДР, відповідачі перешкоджають виконанню умов контракту, на підставі якого ці розписки було випущено Банком Нью-Йорка і зареєстровано Комісією з цінних паперів і бірж США.