Археологiчні дослiдження старовинного фундаменту Десятинки, якi почалися влiтку цього року, хоч ненадовго, але заспокоїли противникiв вiдбудови на Старокиївськiй горi чергової культової споруди. Адже поки дослiдження не закiнчаться, там нiхто нiчого не збудує. Поява на мiсцi розкопок екскаваторiв, якi посилено рили землю, та вантажiвок, якi щодня вивозили тонни грунту за мiсто, пояснювалась дуже просто — щоб дiстатися до «того самого» камiння, треба було розчистити мiсце вiд смiття. А його, як розповiв начальник Головного управління охорони культурної спадщини КМДА Руслан Кухаренко, назбиралося немало, тож науковцi звернулися за допомогою до будiвельникiв. «Ви б тiльки бачили, в якому жахливому станi був фундамент Десятинної церкви! Пiсля вiйни там зробили смiттєзвалище, куди звозили будiвельне смiття, i рештки вiд розборки з Хрещатика укрили територiю метровим шаром. Згодом його закатали в асфальт i виклали камiнцями, буцiмто це i є справжнiй фундамент, —розповiдає пан Кухаренко. — У 80-тi роки ще пiвметра бетону туди загатили, знову навалили смiття i вимостили викладку до ювiлею Києва. Таким чином, справжнi залишки церкви лежали на глибинi пiвтора—два метри».
Утiм деяке занепокоєння киян викликала поява за дерев'яним парканом бетонних плит та незрозумiлої залiзної конструкцiї, яка в бiльшостi людей аж нiяк не асоцiювалась iз благородною роботою археологiв. Як з'ясувалося, дарма — просто на плитах встановлювався каркас для павільйону, в якому археологи працюватимуть із залишками фундаменту, коли похолоднішає. А на зиму рештки церкви доведеться законсервувати — засипати землею, щоб старе камiння краще збереглося. «Можна, звичайно, i при 15 градусах морозу копати, — говорить молодший науковий спiвробiтник Інституту археологiї Вiталiй Козюба, — але це вже буде не робота, а знущання. Щоб працювати з землею, потрiбні плюсова температура i суха атмосфера. Тому, думаю, розкопки триватимуть весь наступний сезон — весну, лiто, осiнь, якщо, звичайно, нам пiстолет до скронi не притулять i не скажуть, щоб iшли звiдси...»
Цiлина некопана
А поки погода сприяє роботi, за парканом цiлими днями сновигають чоловiки з лопатами та жiнки зі щiточками. На дiлянцi, де за радянських часiв проводилися дослiдження, студенти та науковцi копають весело й швидко. Ймовiрнiсть натрапити там на щось цiкаве практично зводиться до нуля, тож головне — доступитися до фундаменту i позбутися зайвого грунту. На цьому етапi, як жартують археологи, їм потрiбнi не стiльки мiзки, скiльки м'язи... А на «археологiчнiй цiлинi», некопанiй протягом цiлих столiть, навпаки, треба акуратно зрiзати землю тоненьким шаром, уважно проглядаючи кожен сантиметр, кожен камiнчик, щоб не пропустити уламки давньої посудини чи людської кiстки, елементу одягу чи будiвельного приладдя. Хтозна, якi сюрпризи приготувала для нас столiттями незаймана земля... Скарби... Багата уява вiдразу ж малює горщики з монетами, дорогоцiнним камiнням та чудернацькими прикрасами, перснi, срiбнi кубки, поцяцькованi золотом тарiлки...
Утiм, як розповiв «УМ» Вiталiй Козюба, золота-срiбла чи якихось блискучих камiнцiв дослiдники поки не знайшли, натомiсть людських кiсток (як цiлих, так i уламкiв) викопали чимало. Нiчого дивного у цьому немає, адже чотири столiття тому поряд iз вiдбудованою Петром Могилою Десятинною церквою виросло велетенське мiське кладовище. Однi лише дореволюцiйнi розкопки виявили 450 поховань, а таких тут тисячi й тисячi. Дослiдники збирають цi кiстки, а коли закiнчать роботи, передадуть для поховання десь на територiї, в куточку церкви, за християнським звичаєм. Щодо язичницьких кiсток, то вони будуть зберiгатися в iнститутських фондах — не ховати ж їх разом iз християнами... Крiм того, це цiнний матерiал для подальших наукових дослiджень.
За словами Вiталiя Козюби, вченi знайшли вже три язичницькi поховання, датованi десятим сторiччям: одне безпосередньо в межах церкви, ще два — пiд її стiнами: «Минулої суботи ми розкопали поховання Х столiття — в землi лежала зовсiм маленька дитина, яка прожила буквально кiлька днiв (довжина її кiстяка складає близько 50 сантиметрiв). Звичайно, без висновкiв антропологiв важко сказати, хлопчик це чи дiвчинка, причину смертi чи можливi хвороби також встановлять спецiалiсти. З речей у могилi була тiльки невеличка пiдвiска — клик якоїсь тварини з просвердленою дiркою. Я думаю, фахiвцi розберуться, кому належав цей клик».
Серед останнiх знахiдок археологiв — уламки фресок, якi колись прикрашали стiни храму, мармуровi кубики, якими слов'яни викладали мозаїку древньої пiдлоги церкви, шматок верхньої частини посудини скiфської доби, численнi фрагменти лiпної керамiки рiзних часiв, будiвельнi матерiали, давнi розчини. До речi, ученi так i не знайшли пiдтвердження досить поширеної в народi думки, нiбито слов'яни додавали до розчину пташинi яйця, щоб мiцнiше скрiплювати кам'яну кладку. Вапно є, солома, волокнистi рослини, пiсок i подрiбнене камiння є, а яєць немає...
За пiвкроку до вiдкриття
Починаючи з перших дослiджень i до останнього часу нiхто не мiг напевно сказати, чи будувалася вся Десятинна вiдразу в тому великому обсязi, який ми знаємо, чи, можливо, спочатку була церква—першооснова, навколо якої протягом столiть виростали прибудови. «Цi сумнiви довго не полишали дослiдникiв, i лише минулого тижня вдалося встановити iстину, — зауважує гiсть iз Санкт-Петербурга, завiдуючий сектором архiтектурної археологiї державного Ермiтажу Олег Іоаннiсян. — Церква була побудована вiдразу в повному обсязi наприкiнцi Х столiття — на початку ХІ, але на початку ХІІ столiття вона пережила ремонт. Дуже серйозний, капiтальний ремонт, якщо хочете. Люди розбирали не тiльки стiни, а й частину фундаменту, щоб покласти його знову. Але чому вони це зробили? Очевидно, з церквою сталася якась катастрофа. Яка саме? Ми можемо тiльки припускати. Тодi в Києвi було багато землетрусiв, тож цiлком імовiрно, що черговий пiдземний поштовх зруйнував стiну (стiни) споруди». «Можливо, церква постраждала через сейсмiчну активнiсть, характерну для давньоруської доби, — продовжує Вiталiй Козюба, — а може, вилiзли боком якiсь помилки при будiвництвi... Хто зараз скаже напевно?».
Трохи далi вiд «комбiнованої» кладки щось жваво обговорюють двоє науковцiв — вони роздивляються камiнцi у вiдкритому фундаментi, пересувають спецiальну лiнiйку i знизують плечима. Цiкаво, що там... «Ми бачимо явище, яке дуже рiдко трапляється, — розповiдає науковий спiвробiтник Інституту українознавства iменi Крип'якевича НАН України Юрiй Лукомський. — У цьому фрагментi на кладцi фундаменту багато глини, i ми не можемо зрозумiти, звiдки вона взялася. За однiєю з версiй, вона залишилась ще з часiв будiвництва, випадково обвалившись вниз пiд час робiт. За iншою версiєю, робiтники спецiально вимащували стiнки фундаментного рову глиною, перш нiж закладати туди камiння. А може, це звичайний консервацiйний матерiал, який залишився пiсля попереднiх розкопок. Поки невiдомо...»
Зберегти для нащадкiв
Фахiвцi вже винесли свiй категоричний вердикт щодо вiдбудови найстарiшої кам'яної давньоруської пам'ятки i порадили всiм звикати до думки, що ми НIКОЛИ не дiзнаємось, як Десятинна церква виглядала насправдi. Археологи стверджують, що старовинний фундамент, який зберiгся до наших часiв, набагато цiннiший за той, що над ним збираються звести! Сьогоднi археологи можуть «прочитати» по цих рештках набагато бiльше, нiж їхнi колеги пiвстолiття тому, а уявiть, яку iнформацiю зможуть видати нашi нащадки рокiв десь через сто! Якщо, звичайно, буде що дослiджувати...
