Тарас Стецьків: Якби я в серпнi знав, що у вереснi Президент звiльнить Порошенка, то ще подумав би, чи варто йти з НТКУ

— Пане Тарасе, через кілька днів проходитиме з'їзд партії «Реформи і порядок», на якому ваша політична сила, можливо, обиратиме собі нового голову. І все через те, що Віктор Пинзеник вирішив залишитися міністром фінансів у новому уряді, а декому дуже хотілося цей — «не Юлин» — уряд бойкотувати. Схоже, у лавах ПРП, яка завжди мала імідж «мозкового центру» української політики, виникли серйозні проблеми...
— Ситуація в ПРП справді досить складна. Більшість у партії, як я можу судити по настроях, схиляється до союзу з Юлією Тимошенко і спільної з нею участі у виборчій кампанії наступного року. А Пинзеник і разом із ним меншість партійців схиляється або до співпраці з Президентом, або до блокування у рамках блоку «Наша Україна» зразка 2002 року, який Ющенко намагається відтворити. Такі настрої, звісно, дуже збільшують небезпеку розколу партії. Бо може скластися так, що незалежно від рішення з'їзду дехто може вийти з ПРП. Але це буде ще кращий варіант, адже тоді принаймні не буде допущено розколу. Значно розумніше в разі кардинальної незгоди з позицією партії вийти з її лав, не порушуючи партійної єдності, ніж її розколювати. Не згодний — тихенько собі обери персональний політичний шлях і не руйнуй чужого. >>

Юля, «Честь» і вибори

На київських стовпах, парканах, стінах і транспортних зупинках парламентські вибори вже почалися й набирають обертів. Якщо листівки «синьої» опозиції — із закликами здавати помаранчеву символіку — трималися недовго й та акція відгуку серед киян не знайшла, то нова «оранжева» опозиція діє значно активніше й у вигляді наочної агітації представлена значно ширше. >>

«Жовта картка» для уряду

На вчорашньому засіданні Кабміну Президент, який вперше прийшов на офіційні збори нового уряду, навчав міністрів, як стати єдиною командою і працювати чесно. Насамперед він порадив налагодити на персональному рівні стосунки з відповідними комітетами Верховної Ради. Також Ющенко заявив, що члени уряду не повинні мати будь-яких стосунків із судовими структурами з особистих чи корпоративних мотивів («Ми повинні звикнути, що в цій країні ніхто не може вказувати судді, що робити, викликати вночі, смикати Генпрокурора в один чи інший бік»). А ще Ющенко хоч і є почесним головою НСНУ, але наголошує, що жоден міністр не повинен займатися партійною діяльністю: урядовці можуть бути членами партії, «в своєму серці носити ідеологію, яка їм симпатична, але не використовувати крісло для того, щоб будь-яким чином займатися партійною розбудовою. Це вочевидь зашкодило попередньому уряду». >>

Віктор Ющенко: У нашій країні фальшивих виборів більше не буде

Запитань до Президента у суспільства — безліч. Почути відповідь на них від самого Віктора Ющенка вдається набагато рідше, ніж того хотілося б. Хоча якби обіцянка В. Ю., не раз повторювана ним під час минулорічних виступів на Майдані (про те, що влада регулярно «виходитиме до народу» й інформуватиме його про свої дії), виконувалася сумлінніше, то, можливо, багато кроків Президента сприймалися б у народі з більшим розумінням. А, відповідно, і рейтинги нової влади затрималися на значно вищій, ніж це є зараз, позначці. >>

Ющенкові треба з'їсти фунт солі,

Дивна річ. Подібно до того, як пару років тому Леонідa Кучму постійно запитували, чи він, бува, не збирається на третій президентський термін, так тепер Леоніда Даниловича питають, чи не піде він на парламентські вибори. А от відповіді Кучми, який уже начебто «зав'язав» із політикою, не змінюються. «Не збирався і не збираюся», — відказав він журналістам. Леонід Данилович зазначив, що вже визначився зі своїм майбутнім — це благодійницька діяльність. >>

Посмішка «крізь зуби»?

Європейська політика щодо України дуже часто нагадує наші стосунки з Європою ще за часів Кучми. Єдина різниця — зараз нам почали просто частіше посміхатися, але наразі ці «смайлики» із Заходу дають мало результатів, однак навряд в тому треба вбачати провину Європи. Вагомий сигнал для української влади, щоб вона задумалася над подальшими своїми кроками, було дано і на вчорашньому засіданні Парламентської Асамблеї Ради Європи, де розглядалося українське питання, і зокрема, слухався звіт та приймалася відповідна резолюція авторства представників моніторингового комітету ПАРЄ Ханне Северінсен та Ренате Вольвенд. >>

«Зірка» поступилась менеджеру

Учора о 16.00 в Мінкульті мало бути офіційне представлення нового міністра. Втім обійняти цю посаду він не може, поки Оксана Білозір перебуває на лікарняному — за законом бюлетень захищає від звільнення з роботи.
Треба сказати, що не з усіма співробітниками Міністерства в Ігоря Ліхового склалися добрі стосунки — у 2003—2004 рр. він судився з міністерством з приводу його незаконного відсторонення від посади директора Канівського заповідника. І суд таки виграв, але образу на чиновників із вулиці Франка, 3 довго тримав. Подейкують, що руками тодішнього міністра культури Юрія Богуцького Ліхового «прибирав» Дмитро Табачник. Ігор Ліховий добре знайомий із Віктором Ющенком, директор заповідника підтримував його на виборах, а Ющенко-політик і громадянин усіляко допомагав п. Ліховому впорядкувати Канівську святиню і фінансово, і організаційно, і зв'язками, і мистецькими подарунками. Так що новий міністр культури — це креатура Президента Ющенка. >>

Український штик Почесного легіону

Днями Посольство Франції в Україні запросило у гості українських гуманітаріїв. Приводів для зустрічі знайшлося два. По-перше, посол Франції в Україні Філіпп де Сюремен з величезною приємністю оголосив про те, що відомий український учений, почесний президент Асоціації «Україна—Франція» Мирослав Попович став кавалером ордена Почесного легіону. «Мирослав Попович належить не до самопроголошеної еліти, а до еліти, визнаної всіма, — сказав пан посол. — Я пам’ятаю, коли ми були у Гурзуфі, до нього підходило так багато людей, щоб просто потиснути руку. А на міжнародному рівні він переконливо доводить, що без України не може бути Європи. Ми пишаємося тим, що тепер серед кавалерів нашого ордена — і Мирослав Попович». «Я сприймаю цю нагороду як взаємодію між двома нашими народами», — відповів орденоносець Мирослав Попович. >>

На Дніпропетровщині «захабарило»

Сама преамбула надзвичайної події здається досить банальною. Позавчора під вечір виконуючий обов'язки міського голови Дніпродзержинська Володимир Добринін був затриманий при спробі отримання хабара у сумі 1000 доларів. Інформацію про те, що високий посадовець вимагає незаконну винагороду, правоохоронці отримали від директора одного з колективних комунальних підприємств міста. >>

Обмінялися партнерами під час танцю й отримали Нобеля

Учора Королівська Шведська академія наук оголосила у Стокгольмі, що цьогорічна Нобелівська премія з хімії дісталася одному французькому та двом американським ученим: 74-річному Іву Шовену, почесному директору Французького інституту нафти, що в місцевості Рюель-Мальмесон, 63-річному Роберту Х. Граббсу з Каліфорнійського технологічного інституту, місто Пасадена, штат Каліфорнія, та 60-річному Річарду Р. Шроку (швейцарцю за походженням) з Массачусетського технологічного інституту, місто Кембрідж. Американці мають докторські звання з хімії. >>

Міліцейський собака нанюхав гранату

Цьогорічний приїзд брацлавських хасидів, віруючих іудеїв, до Умані, які тут традиційно поклоняються могилі свого святого — цадика Нахмана, просять у нього благодаті на весь рік та святкують єврейський Новий рік Рош- Ха - Шана, увінчався неординарною подією. На березі ставка, де хасиди здійснюють омовіння, міліція знайшла гранату. >>

А вздовж дороги снаряди з гранатами лежать...

Лише дивом потужна канонада не пролунала позаминулої ночі за шість кілометрів від Житомира, поблизу села Довжич. Як повідомили «УМ» у Центрі пропаганди МінНС у Житомирській області, о 21.15 на диспетчерський пульт служби «01» надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду на автодорозі Новоград-Волинський — Житомир. Аварія виявилася непересічною, адже на дорозі перекинувся вантажний автомобіль «Мерседес» із військовими боєприпасами. Кожної миті міг пролунати вибух. До того ж вантажівка пересувалася в колоні інших «Мерсів» з небезпечним вантажем, тож одним армійським «феєрверком» навряд чи обійшлося. Але пронесло... >>

А без «шашечок» не можна

Законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт», який так бурхливо обговорювали наприкiнцi минулого мiсяця вiтчизнянi автоперевiзники, скоро буде поданий на розгляд народних депутатiв. Міністерство транспорту та зв'язку, яке готує проект до другого читання у Верховній Раді, сподiвається, що цей документ розв'яже цiлу низку непорозумiнь, з якими сьогоднi мало не щодня стикаються таксисти. >>

Казахська Русь

Стаття, яка з'явилася позавчора в російському журналі «Фінанс», викликала в Росії ефект бомби. «Найвдаліший спосіб залишитися при владі для Володимира Путіна після закінчення другого президентського терміну — створення нової держави, на яку російська Конституція вже не буде поширюватися. У Кремлі вже почали обговорювати нову для політичних аналітиків розкладку — злиття Росії і Казахстану, в результаті якого може бути створена нова держава площею 88 відсотків від території Радянського Союзу», — такими словами розпочинається стаття головного редактора часопису Олега Анісімова. >>

«Пишу тепер рукою сина»

Після загибелі сина Володимир Сергійович у футбольному житті Дніпропетровщини став помітною людиною. І матчі «Дніпра» відвідує регулярно, і в організації дитячих турнірів пам'яті Сергія бере активну участь. Навіть місцем для нашої зустрічі він обрав один із футбольних майданчиків, де цього дня відбувалися дитячі баталії. Перхун-старший особисто вручав кращим дітлахам кубки та грамоти. Обличчя юних футболістів мимоволі змінювалися, коли їм повідомляли, що нагороди вручає батько Серьожі Перхуна. Після смерті сина, яка сколихнула весь футбольний світ, Володимир Сергійович поклявся продовжувати його справу... Зробити встиг уже багато. Зокрема, видав книжку «Мій син — воротар». >>

Рейчел замість Кейт

У команді «рекламних облич» відбувається заміна. Міняють супермодель Кейт Мосс, яка потрапила в об'єктиви папараці, нюхаючи кокаїн. Оскільки престижні торгові марки не бажають бути представленими образом наркоманки, яка подає дуже нехороший приклад іншим, на місце 34-річної британки підшукують інших гідних жінок. А оскільки «місць» у популярної Кейт було багато, то й «змінниць» потрібно чимало. Однією з таких днями назвали іншу англійку — актриса Рейчел Вайз, яка стала замість Мосс новим «обличчям» парфумів Burberry. >>

Супермен Коппола Кейдж

41-річний «оскароносець» Ніколас Кейдж у своєму житті був тричі одружений і мав одного сина. Але батьком у законному шлюбі актор уперше став минулого понеділка: третя дружина, Еліс Кім Кейдж, народила хлопчика. Перший син, якому вже 13 років, народився від роману Кейджа з Крістіною Фултон, а від Патриції Аркетт та Лізи-Марії Преслі у нього дітей не було. >>

Усі хочуть Пам

Черговою знаменитістю, яка вирішила розв’язувати проблему надто активних переслідувачів у суді, стала Памела Андерсон. Зірка серіалів «Рятувальники Малібу» та VIP подала позов проти свого фаната Уїльяма Стенсфілда. За словами акторки й моделі, цей тип постійно переслідує її в Малібу, де вона мешкає разом із дітьми. Крім того, що Стенсфілд не дає спокою самій секс-бомбі, він також просто не вилазить з території школи, де вчаться сини Андерсон Ділан та Брендан; також Уїльям набридає братові й помічникові актриси. >>

Білочка від сера Пола

Один із найбагатших у світі музикантів і взагалі митців, легендарний «бітл» Пол Маккартні спробував себе в новій ролі — письменника. Сер Пол уже написав першу книгу для дітей і презентував своє творіння в Нью-Йорку. >>

Княжий град над річкою Горинь

Їх не так багато на мапі України — міст, що стояли біля витоків нашої історії. Володимир-Волинський, Коростень, Переяслав — нині це невеличкі районні центри із кількома десятками тисяч мешканців, де «хмарочоси» не піднімаються вище дев'ятого поверху, а час тече неквапно і розмірено. Але є якийсь особливий шарм у цих містечок, що пам'ятають велич княжої доби і знають, «откуда єсть пішла земля Руська». До цієї когорти належить і райцентр Дубровиця на Рiвненщинi, що днями відзначив 1000-ліття від першої писемної згадки про місто. >>

Обережно, «Кришталева»!

Свого часу «УМ» вже писала про унікальні печери на півдні Тернопільщини, подібних яким немає в усій Європі. Зрозуміло, що вони є одним з найпривабливіших туристичних об'єктів регіону, і особливо — печера під назвою Кришталева поблизу села Кривче Борщівського району, де ще за радянських часів було обладнано дуже зручний екскурсійний маршрут. І ось віднедавна він став недоступним навіть для закордонних туристів через досить специфічні причини. «Вето» на відвідування мальовничого підземелля наклала районна санепідемстанція після того, як мешканці Кривчого звернулися до місцевої влади зі скаргою, що екскурсійні автобуси геть «розбили» сільські дороги, а територія навколо печери через великий наплив людей опинилася в антисанітарному стані. >>

Починай революцію зi стiни

Уперше ужгородці зможуть побачити відомих художників, які малюють на стінах, з Києва, Львова, Донецька, Одеси, Тернополя і, ясна річ, Закарпаття. Графіті давно вже стало невід'ємним елементом сучасної молодіжної культури. Але для більшості обивателів воно до сьогодні є чимось нелегальним чи негативним, принаймні — незрозумілим. >>

Загадки Старокиївської гори

Археологiчні дослiдження старовинного фундаменту Десятинки, якi почалися влiтку цього року, хоч ненадовго, але заспокоїли противникiв вiдбудови на Старокиївськiй горi чергової культової споруди. Адже поки дослiдження не закiнчаться, там нiхто нiчого не збудує. Поява на мiсцi розкопок екскаваторiв, якi посилено рили землю, та вантажiвок, якi щодня вивозили тонни грунту за мiсто, пояснювалась дуже просто — щоб дiстатися до «того самого» камiння, треба було розчистити мiсце вiд смiття. А його, як розповiв начальник Головного управління охорони культурної спадщини КМДА Руслан Кухаренко, назбиралося немало, тож науковцi звернулися за допомогою до будiвельникiв. «Ви б тiльки бачили, в якому жахливому станi був фундамент Десятинної церкви! Пiсля вiйни там зробили смiттєзвалище, куди звозили будiвельне смiття, i рештки вiд розборки з Хрещатика укрили територiю метровим шаром. Згодом його закатали в асфальт i виклали камiнцями, буцiмто це i є справжнiй фундамент, —розповiдає пан Кухаренко. — У 80-тi роки ще пiвметра бетону туди загатили, знову навалили смiття i вимостили викладку до ювiлею Києва. Таким чином, справжнi залишки церкви лежали на глибинi пiвтора—два метри». >>

І проїмо, і понадкушуємо

Чим ближче до 1 січня, тим голосніше в парламенті говоритимуть про, буцімто, нездарність економічного блоку уряду і тим важче буде прийняти бюджет на наступний рік. І хоча й без того було зрозуміло, що в Кабмін за умов передвиборчої кампанії пішли працювати «камікадзе», доля основного фінансового документа 2006 року викликає чималу тривогу. При тому, що після відставки уряду основна постать економічного блоку — міністр фінансів Віктор Пинзеник — залишилася на місці, інша впливова постать — міністр економіки, яким став Арсеній Яценюк, може таїти в собі сюрпризи. Крім того, поки що непередбачуваною залишається поведінка іншого учасника бюджетного процесу — впливових парламентських фракцій, які традиційно використовують його в політичних цілях. >>

Лицар, який обскакав час

Спеціальне опитування, проведене Нобелівським інститутом в Осло, визначило найкращий літературний твір усіх часів. Найвизначніші письменники сучасності оцінювали твори Гомера, Шекспіра, Толстого, Достоєвського, Фолкнера, Кафки, Маркеса та інших письменників. Серед усіх шедеврів найкращим в історії людства було визнано роман Сервантеса «Дон Кіхот», 400-річчя з дня появи якого світова культура відзначає цього року.
1605 рік навряд чи можна вважати щасливим для культури Іспанії, яка переживала часи втрати колишньої величі. І, як завжди трапляється в епоху змін, вона була позначена появою в Іспанії шеренги чудових письменників, художників, вчених. Недарма часи на перетині XVI і XVII століть, коли жили і творили Сервантес, Лопе де Вега, Кальдерон, Тірсо де Моліна, Кеведо, Гонгора, Ель-Греко, Веласкес, Мурільо, попри всі жахіття інквізиції прийнято називати «золотим часом». Європа переживала бурхливу й тривожну добу соціальної депресії. Розквітли містичні настрої, релігійний фанатизм. «Життя є сон» — саме так зветься співзвучна тодішньому безчассю драма Педро Кальдерона. Але навряд чи серед усіх тодішніх біографій знайдеться схожа на життя Сервантеса. Доля «вишкірилася» на нього від самого дня народження. Про нього говорили: «Якщо так писати змушують його злидні, то дай Боже, щоб він ніколи не жив заможно».
Його роман «Дон Кіхот» став своєрідною енциклопедією тодішнього життя Іспанії. До вуст божевільного «лицаря сумного образу» автор вклав пережиті ним самим уроки внутрішнього зростання. Фігура зворушливого старого, який грається в життя, мов дитина, романтика, який плутає чудову мрію з жорстокою дійсністю, героїчного втікача від реальності, стала символом благородних, але безплідних зусиль. Його образ назавжди закріпився в мистецтві, філософії, у політичному символізмі. А такі «стовпи» іспанської філософської думки, як Мігель де Унамуно та Хосе Ортега-і-Гасет, вважали цей безсмертний твір квінтесенцією національної ідеї Іспанії. >>

Хаос передсвяткової пори

Безвладдя та хаос, які встановилися на території Сектору Газа після остаточного виведення звідти 7 вересня ізраїльських військ, тривають і далі і в понеділок стали причиною чергового загострення ситуації. Приблизно 40 палестинських поліцейських, стріляючи у повітря з вогнепальної зброї, взяли штурмом будинок парламенту в місті Газа і висунули владі вимогу рішуче розправитися з радикальною палестинською організацією «Хамас», повідомила ізраїльська газета «Хаарец». Палестинські поліцейські продовжували стріляти у повітря і після видворення їх охороною з приміщення парламенту. Один з них при цьому заявив кореспонденту «Рейтеру»: «Вчора нам не вистачило куль. Ми навіть не мали чим захищати себе. Наш командир загинув у нас на очах, а ми змушені були втікати з-під куль. Ми вимагаємо, щоб палестинське керівництво зайняло рішучу позицію стосовно «Хамасу». Ми проливаємо за них кров, а вони нічого не роблять». >>

Закваска для Генсека?

Президенту Польщі Александру Кваснєвському лишаються лічені дні до закінчення його каденції. 9 жовтня в Польщі президентські вибори, на яких зійдуться в запеклому клінчі два претенденти від правих сил — Дональд Туск («Громадянська платформа») та Лех Качинський («Право і справедливість»), і попри рейтингові переваги Туска, аналітики вважають, що другого туру виборів не уникнути. У будь-якому випадку неокомуністові Кваснєвському гідного його амбіціям місця на польському політичному олімпі не залишиться. Відтак він ризикнув випробувати фортуну в боротьбі за пост «президента світу» — в Нью-Йорку вже обговорюють польську пропозицію стосовно висунення Александра Кваснєвського на посаду Генерального секратаря ООН. >>

До біди доріг багато, шукаймо стежку від біди

Дітей, котрі залишилися без батьківського тепла і ласки, співчутливі українці щиро жаліють і навіть допомагають чим можуть. І за християнськими приписами, і по совісті. Але що робити з багатотисячною масою знедолених маленьких українців як iз глобальною проблемою у нашому бідному суспільстві? Здається, знайти відповідь на цей виклик часу не простіше, ніж винайти еліксир безсмертя. Від радянської соціальної системи залишилися дитячі будинки та школи-інтернати з колективізованими вихованцями, котрим у теперішньому дорослому житті самотужки важко дати собі раду. Від західного світу до нас прийшла мода на дитбудинки сімейного типу та масове усиновлення дітлахів, позбавлених батьківської опіки. Проте перенесені на специфічний вітчизняний грунт ці багатообіцяючі паростки ще не дали очікуваних результатів.
Поки кращі педагогічні, соціальні, психологічні уми держави міркують над розв'язанням цієї проблеми, виростає нове «незалежне» покоління. Залишене без відповідної уваги, воно може приголомшити суспільство вкрай небажаними кримінальними сюрпризами. З ними мало не щодня стикається старший помічник прокурора Івано-Франківська Олена Костирєва, яка вже 20 років спеціалізується у сфері нагляду за дотриманням законів про неповнолітніх і підтримує в суді обвинувачення, висунуті проти цієї вікової категорії громадян. Її спостереження та висновки як юриста, матері і просто небайдужої людини, зроблені впродовж двох десятиліть на «останньому рубежі», очевидно, варті уваги. >>