Кілька мін уповільненої дії виборчого процесу-2006:

04.10.2005
Кілька мін уповільненої дії виборчого процесу-2006:

На парламентських виборах можуть виникнути старi оргпроблеми. (Фото Данила IВАНIВА.)

      Від минулої суботи Україна почала жити за новим політичним календарем — тим, який регламентує оновлений Закон «Про вибори народних депутатів України», що набрав чинності саме 1 жовтня. Буде цей календар «юліанським», «вікторіанським» чи якимось іншим, покаже власне виборча кампанія. А вона, згідно з другим розділом статті 16-ї, стартує 26 листопада — за 120 діб до дня виборів (наступні ж вибори до парламенту в нас, нагадаємо, відбудуться 26 березня 2006 року). Цікавий факт: за законом, Центрвиборчком оголошує про початок виборчого процесу не пізніше ніж за 125 діб до дня виборів. Тобто ймовipно, що ЦВК провістить нові великі перегони якраз у дні першої річниці сумнозвісного другого туру президентських виборів —2004 та Помаранчевої революції.

      Але сьогодні ми поговоримо не про політичні розклади, а про окремі технічні моменти й проблеми цієї справи.

 

«Знайди себе у списках». І за «помаранчевої» влади також

      Згідно iз розділом 4 статті 11, виборчий процес включає такі етапи: 1) складання та уточнення списків виборців; 2) утворення виборчих округів; 3) утворення виборчих дільниць; 4) утворення виборчих комісій; 5) висування та реєстрація кандидатів у депутати; 6) проведення передвиборчої агітації; 7) голосування; 8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; 9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення; 10) припинення діяльності виборчих комісій. Процес цей уже давно «пішов» (почавшись улітку), і позаду вже лишилося кілька віх, зокрема тих, що пов'язані з новацією вітчизняного виборчого процесу — складанням бази даних списків виборців. Так, ще до 1 вересня відповідні інстанції мали подати відомості про громадян України виборчого віку до районних та міських робочих груп обліку виборців (відповідно, ці групи слід було утворити при місцевих органах влади ще в останній місяць літа). А до 1 жовтня кожна робоча група обліку виборців уже повинна була скласти відповідний місцевий (районний, міський чи районний у місті) загальний список виборців. І третя дата — 15 вересня. До цього часу в парламенті мали сформуватися чи переформатуватися фракції політичних партій, які братимуть участь у виборах-2006 і хочуть мати при цьому преференції щодо входження до виборчих комісій.

      Із цих трьох справ повноцінні «галочки» можна поставити хіба що навпроти «парламентської». Умова була така: якщо партія після середини вересня не має окремого загону у ВР, її шанси просунути своїх представників до місцевих виборчкомів різко погіршуються і визначатимуться жеребкуванням за вибіркою «одне можливе місце з кількох десятків». Тож ті, хто хотів, відокремилися від мега-фракцій (як Народний рух чи «Реформи і порядок»), повернулися з небуття (як НДП-«Трудова Україна») або перейменувалися (так з'явилися фракції Партії регіонів та «Вперед, Україно!»).

      А щодо формування реєстру виборців, то, на жаль, уже зараз можна говорити, що в цьому питанні графік виборів почав зриватися. Ці списки «на паперових носіях та в електронному вигляді, формат якого встановлює Центрвиборчком», у більшості випадків ще або не готові, або складені з величезним технічним недоліком.

      «Насправді робочі групи для укладання списків виборців були створені лише в середині вересня, — розповідає в інтерв'ю «УМ» Олександр Черненко, прес-секретар Комітету виборців України. — Це й зрозуміло, адже відповідна постанова ЦВК була видана лише 6 вересня. Групи, як правило, очолюють заступники керівників місцевих органів виконавчої влади, а списки формують за тими самими принципами, як і на минулих виборах, хіба що завчасно. В останні два тижні ця робота ведеться просто в авральному порядку. І якщо подивитися на ці реєстри там, де їх таки встигли передати на рівень регіонів, вони відзначаються дуже низькою якістю. Вони фактично нічим не кращі, ніж ті скандальні списки, які ми мали перед виборами-2004».

      КВУ — громадська організація, яка вже багато років працює в галузі моніторингу та спостереження за виборами в Україні, — відзначає «добровільно-примусове» залучення до «списочного авралу» працівників апарату місцевих адміністрацій, ЖЕКів, «бюджетників» та студентів, від чого потерпає і поточна діяльність адміністрацій, ЖЕКів та інших структур, і водночас реєстри не стають кращими. Приміром, за даними КВУ, в Херсоні кількість операторів, які мають вводити виборців міста до передбачених законом електронних форм, така мала, що при 8-годинному робочому дні їхня сизіфова робота займе 250 днів.

      Рішення про порядок перерахунку коштів (а оплачувати все це має держбюджет) було прийняте лише 29 вересня, відтак складання списків виборців здійснюється за рахунок місцевих ресурсів, а їх суттєво бракує. Зокрема, комп'ютерна техніка, котру залучають до складання списків iз різних державних установ, часто є застарілою і не містись відповідного програмного забезпечення. Також із запізненням була передана відповідна методична література та форми цих списків.

      Ще гіршою виглядає ситуація зі складанням списків виборців, що перебувають або проживають у зарубіжних країнах, через відсутність координації дій між Центрвиборчкомом, МЗС і посольствами.

      Але така вже карма в усіх наших законів про вибори — їх хочуть зробити «як краще», виходить — «як завжди», на реалізацію бракує коштів і чесності, до того ж усе робиться в останній день. Олександр Черненко каже, що трохи часу ще лишається — тим же законом про вибори нардепів передбачено термін до 1 листопада, аби «дотягувати» й «підчищати» списки на рівні регіональних робочих груп (їх формують райадміністрації). Однак є велика небезпека, що всі неточності знову не будуть виправлені. І після 1 листопада, коли готові реєстри будуть надані для ознайомлення громадянам «у приміщенні, доступному для відвідувань громадян» (до речі, не дуже зрозуміло, що саме має на увазі ця норма закону), КВУ закликає виборців проявити активність щодо уточнення списків — так, як вони це робили під час виборів Президента у 2004-го році. Адже термін цього «ознайомлення» не гумовий і спливає вже 1 січня.

      І ще один момент, пов'язаний із тонкощами нового закону. Якщо під час виборів-2004 навіть навмисно сфальшовані списки виборців можна було уточнювати до останнього моменту і поновлювати своє виборче право через суд навіть у день голосування, то згідно з законом, прийнятим ВР 7 липня 2005 року, така можливість суттєво обмежена в часі. Тепер доводити у місцевому суді свою здатність голосувати дозволено максимум за два дні до дати виборів. Пізніше — зась. Отже, проблема правильності укладання виборчих реєстрів набуває особливого звучання. І якщо ми хочемо, щоб вибори-2006 були прозорими й чесними, владі, пресі та громадським організаціям належить чимало попрацювати, як і півтора роки тому, в рамках програми «Знайди себе у списках виборців».

Преса на виборах буде німою?

      До речі, про пресу. Це окрема пісня на тему змін до виборчого законодавства, й дуже невесела. Адже, по-перше, закон передбачає, що журналісти під час «великих перегонів» мають бути німими. Розділ 12-й статті 68-ї передбачає: «Висвітлення виборчого процесу в засобах масової інформації всіх форм власності у формі інформаційних повідомлень, новин тощо здійснюється без коментарів і оцінок, виключно на засадах об'єктивності, неупередженості та збалансованості». За новим законом, ледь не кожен «пчих» кандидатів у депутати розцінюється як політична реклама і його відбиття у ЗМІ має бути оплачене. А щодо неоплачених матеріалів, то засобам масової інформації «забороняється агітувати «за» або «проти» партій (блоків), висунутих ними кандидатів у депутати, надавати їм перевагу в будь-якій формі».

      Уявіть собі, якби пресі заборонили оцінювати персоналії та коментувати події минулих виборів, президентських, — судимості Януковича, «яєчний теракт», повстання мас на Майдані... Тепер укладачі закону, маючи бажання обмежити застосування «чорного піару», разом із нігтями пообтинали й пальці. І це при тому, що вибори-2006 будуть дуже важливими, адже визначатимуть не лише склад парламенту, а фактично й особу Прем'єр-міністра з посиленими повноваженнями. Журналісти, виходить, повинні мовчати? Але ж це порушення фундаментальних принципів свободи слова, передбачених Конституцією України, яка є законом прямої дії!

      Як видно, тут закладена міна вповільненої дії, і закон можна буде трактувати по-різному — за ступенем політичної доцільності — щодо різних каналів чи видань. Їх можна просто... закривати. І місія ця відводиться не лише судам (за логікою Конституції), а виборчим комісіям. Читаємо розділ 10 статті 71: «У разі порушення засобами масової інформації вимог частин п'ятої та дев'ятої цієї статті за поданням Центральної виборчої комісії або відповідної окружної виборчої комісії засобам масової інформації тимчасово (до закінчення виборчого процесу) у встановленому законом порядку зупиняється дія ліцензії або випуск (друк). У разі інших порушень засобом масової інформації вимог цього Закону тимчасове зупинення дії ліцензії або випуску (друку) здійснюється виключно за рішенням суду». Частини ж 5 і 9 передбачають покарання за «поширення у будь-якій формі матеріалів, що містять заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення» та «розповсюдження завідомо неправдивих або наклепницьких відомостей про партію (блок) — суб'єкта виборчого процесу або про кандидата у депутати». При цьому визначати ступінь неправдивості публікацій може передусім партія, блок, кандидат. Визначивши, суб'єкт виборчого процесу звертається до «нехорошого» ЗМІ з вимогою оприлюднити відповідь-спростування в обсязі, не меншому за обсяг «наклепу», без додаткових коментарів та скорочень. А якщо ЗМІ впиратиметься — «мовчок» до завершення виборів!

      Розуміючи небезпечність такого законодавчого положення, голова ЦВК Ярослав Давидович минулої п'ятниці поспішив запевнити журналістів, що Центрвиборчком не буде зловживати правом щодо призупинення діяльності засобів масової інформації. Пан Давидович нагадав, що раніше діяльність ЗМІ у зв'язку з порушенням норм виборчого законодавства могла бути припинена за рішенням суду, тепер це робота для виборчкомів, але наразі турбота з цього приводу є передчасною: «Прийде час — ми це питання розглянемо». Водночас голова ЦВК розуміє, що тут «не виписана сама процедура» і обіцяє «ніколи не голосувати за призупинення діяльності ЗМІ, якщо до того чи іншого ЗМІ буде застосовано необ'єктивний підхід».

      «Право, надане Центрвиборчкомові, ще не значить, що Центрвиборчком буде його використовувати і ухвалювати незаконне рішення», — резюмував Ярослав Давидович, додавши, що, зрештою, рішення Центрвиборчкому можуть бути оскаржені в суді.

      Але чи можуть журналісти заспокоїтися лише завдяки «доброму слову» голови Центральної виборчої комісії? Так, можна передбачити, що норма закону про заборону на коментування виборів переважно не виконуватиметься, і ЦВК дивитиметься на «злісних порушників» крізь пальці. Однак, каже речник КВУ Олександр Черненко, «це Давидович може обіцяти. А ось окружні комісії щодо цього не зарікалися, тому на місцях цілком можливі ситуації, коли «незручні» газети закриватимуть за рішеннями окружкомів. І спробуй тоді поновити своє право на друк чи мовлення через суд...» Але зміни до закону вносити вже пізно, і єдине, що можна вдіяти проти наступу на свободу слова, з погляду КВУ, — це забезпечувати відповідний громадський розголос, апелювати до судів та Конституції.

 

КОМПЕТЕНТНА ДУМКА

Олександр Черненко,

речник Комітету виборців України:

      — Цей закон про вибори народних депутатів набагато кращий, ніж попередній. Але парламентарії, намагаючись поставити якомога більше запобіжників від фальсифікацій, перестаралися і запровадили надто багато обмежень, обмеживши в тому числі і права виборців, і права кандидатів, і права засобів масової інформації. Тож знову потрібно буде боротися не лише з об'єктивними, а й суб'єктивними труднощами виборчого процесу.

Щодо нашого Комітету, то це будуть перші вибори, у яких КВУ, згідно із законом, братиме участь як повноцінний спостерігач. І ми фактично є єдиною громадською організацією, яка зараз підпадає під такий дозвіл. Як і на минулих президентських виборах, від КВУ по всій Україні працюватиме близько 10 тисяч активістів. Братимемо не лише кількістю, а й якістю.

      Готуємося до цієї виборчої кампанії, як до дуже складної і брудної. Ми не кажемо, що буде централізовано працювати система адмінресурсу, але на місцевому рівні, очевидно, ця проблема буде дуже суттєвою. Це, очевидно, будуть найдорожчі вибори в історії України, і «чорного піару» знову не бракуватиме. Адже на кін поставлено дуже багато...

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>