У ложi преси гадали, що Єхануров таки пройде. (Данила IВАНIВА.)
У тому числі й про це йшлося позавчора ввечері під час зустрічі Президента Віктора Ющенка та лідера Партії регіонів Віктора Януковича. Ще недавно таке рандеву було б виявом слабкості тих, хто програв вибори (мовляв, пішли нарешті «на поклін»). Але тепер, в умовах кризи помаранчевої влади та невизначеності уряду з приставкою «в.о.», переговори двох затятих суперників були витлумачені однозначно: крок назустріч зробив Ющенко, і саме Ющенко просить про щось в обмін на щось.
Цікавий момент: «регіонали» почали наполягати — принаймні в тексті офіційних повідомлень — не так на припиненні політичних репресій, як на запровадженні політичної реформи вже з 1 жовтня. Саме про такий «результат» зустрічі Януковича з Ющенком написав офіційний cайт «проффесора». Якою правовою логікою керуються «донецькі», неясно. Адже в проголосованому минулого грудня пакеті чітко вказано: якщо до 1 вересня ВР не приймає закон про конституційні зміни в місцевому самоврядуванні, то політреформа набуває чинності з 1 січня 2006 року. Але просто логіка Януковича і Ко зрозуміла: програвши вибори, вони намагаються знівелювати їх результати зменшенням повноважень Президента Ющенка чимшвидше, відповідно, це буде збільшенням їхньої ваги, а також, згідно із задумом, має обернутися достроковими парламентськими виборами.
Цю саму тезу — про негайне впровадження в життя політреформи — озвучила вчора з парламентської трибуни й пані Богатирьова. Із загальної тональності її виступу було видно, що «донецькі» в цілому не дуже проти Юрія Єханурова. Хоча й не дуже за. Були прогнози щодо більшої кількості голосів, які ПР віддасть за нового главу уряду (ну, приміром, хоча б із десяток). Але тільки троє «регіоналів» погодилися бути «шановними друзями» Президента Ющенка — Звягільський, Матвієнков і маріуполець Бойко, в якого саме був день народження. Очевидно, що загалом «донецькі» виявилися незадоволені обіцянками й позицією Президента. «Золота акція» лишилася при них. Ще раз відзначимо: якби з 52 членів фракції Партії регіонів кнопки «за» вчора натиснули хоча б десятеро, сьогодні ми б уже мали повноцінного главу уряду. І сьогодні у верхах розігрувалися б не повторні комбінації щодо затвердження Прем'єра, а вже були б озвучені прізвища всіх міністрів.
З учорашніми недругами розібралися, а що ж учорашні союзники? А майже «нічого». По парламенту ходили, хоча так і не знайшли підтвердження, чутки, ніби «Юля обіцяє за провал Юри по 30 тисяч доларів кожному, хто проголосує «проти». Подейкували також, що стимулювали «протестний рух» і есдеки — ситуативні симпатики Блоку Тимошенко. Але хай там самі розбираються.
Ще дехто винуватить у продовженні нестабільності фракцію ПРП. Мовляв, «Реформи і порядок» мали б дати за Єханурова більше голосів, і були відповідні домовленості та передумови. Однак за Єханурова проголосували не десять, а шестеро, і це, зауважмо, відповідає тим прогнозам, за якими ображені «пинзениківці» діють солідарно з їхньою новою богинею, котра і своєю харизмою, і спільною працею в Кабміні переманила «пеерпістів» з одного помаранчевого боку барикад на інший. Шкода тільки, що барикада в цей час устигла повернутися на 90 градусів, і на цьому ж боці опинилися вчорашні «сині».
Але сталося те, що сталося. Мотиви голосування ПРП в інтерв'ю «УМ» називає Володимир Бондаренко, а час, щоб виправити ситуацію, все ще є.
На тлі цього виправлення є час також зрозуміти: хоча дехто й каже, що Ющенко вчора програв (мовляв, треба було більшість творити не за одну ніч «у лісі», а ще півроку тому, на хвилі тріумфу помаранчевої ідеї), але, з іншого боку, Ющенко виграв. Принаймні у тому, що не опустився до рівня Кучми. Що не затискав нікому ніяких частин тіла у двері, вимагаючи обов'язкового голосування «за». Що просто по-людському, не побоїмося цього слова, по-європейськи, по-демократичному переконував у правильності своєї позиції.
Недопереконав. Хоча вчорашній спіч Віктора Андрійовича був досить сильним і аргументованим. Можливо, для стабілізації уряду знадобиться ще один. Потрібно тільки врахувати, що це Кучма міг рухати і прем'єрами, і міністрами, як пішаками, не називаючи в день затвердження глави уряду імен планованих керівників міністерств. А перший досвід публічних призначень — той, що від 4 лютого, — сподобався навіть комуністам.
А взагалі, все повинно налагодитися. Учора просто був урок, і ображені взяли невеликий реванш. Показали, що з ними теж треба рахуватися.
За даними «УМ», уже завтра Президент повторно подасть кандидатуру Юрія Єханурова на затвердження парламентом. Відтак ще один прогноз: Юрій Іванович буде затверджений із тією ж задекларованою політикою і з тим самим ставленням до нього парламентських фракцій. Тільки й усього, що деякі «ющенківці» повернуться з відряджень (учора через це не голосували троє), а деякі — охолонуть від образи й отримають чіткіші пояснення щодо складу нового Кабміну.
Результати голосування Верховної Ради про проект Постанови про надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-міністром України Єханурова Ю.І.
(№8142; 20 вересня 2005 року, 13:59)
Компартія: всі 56 не голосували («відсутні»)
СДПУ(о): «за» — 0 (не голосували — 16, «відсутні» — 4)
Блок Тимошенко: «за» — 1 (Головатий), не голосував — 1, «відсутні» — 38
Соцпартія: всі 25 — «за»
«Єдина Україна»: «за» — 4 (О. Юхновський, Нечипорук, Гуров, Толочко), не голосували — 2, «відсутні» — 13
Народна партія: всі 44 — «за»
Українська народна партія: «за» — 22, «відсутній» — 1 (Насалик)
ПППУ: всі 15 — «за»
НРУ: «за» — 14, відсутній — 1 (Давимука)
«Реформи і порядок»: «за» — 6 (Гаврилюк, Сабашук, Стецьків, Яворівський, Гірник, Осташ), не голосували — 4 (Бойко, Бондаренко, Косів, Соболєв), відсутні — 5
«Вперед, Україно!»: всі 20 — «за»
«Регіони України»: «за» — 3 (Бойко, Звягільський, Матвієнков), «відсутні» — 49
НДП — «Трудова Україна»: «за» — 11, «відсутні» — 3 (Крук, Руденко, Сівкович)
Позафракційні: «за» — 13 із 26
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
