Місто дитинства

31.08.2005
Місто дитинства

Вiталiй Кличко — вiдомий друг дiтей. (Фото асоцiацiї СОС-Кiндердорф.)

      Незабаром у Броварах під Києвом з'явиться перше в Україні дитяче містечко для сиріт — такого у нашій країні ще не було, а от у світі подібна практика досить поширена. Асоціація «СОС-Кіндердорф Інтернешнл» ось уже 55 років вирішує проблему сирітства в оригінальний спосіб — створює цілі міста для обділених батьківською любов'ю дітей, де малюки знаходять справжні рідні домівки. Український дитячий «населений пункт» з'явиться у рамках всесвітньої акції цієї асоціації за кошти Всесвітньої федерації футболу — ФІФА (цього року вона фінансує створення шести подібних містечок у світі). Наскільки ж така система виховання прийнятна для українських дітлахів, наразі не може сказати ніхто. Результати побачимо під кінець наступного року — за словами організаторів, саме у грудні 2006-го місто буде готове прийняти своїх перших маленьких жителів.

 

Реальність нереальних планів

      Поки що на узбіччі Броварів, у приємному прохолодному лісі, окрім хвойного аромату, дозрівають ідеї про те, яким буде майбутнє містечко. За рік заплановано збудувати 14 сучасних, усіляко облаштованих двоповерхових будинків. Такий собі квартал розрахований на 120 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Поруч знаходитимуться і три допоміжні споруди для персоналу та офісу містечка. Заступник генерального секретаря континентального офісу СОС-Кіндердорф Інтернешнл у країнах Східної Європи, Балтії та СНД Міхаель Пьольтль розповідає, що досвід створення подібних міст у 132 країнах світу вичерпує багато організаційних питань і доводить роботу до автоматизму. «Спочатку ми планували створити в Україні тільки одне СОС-дитяче містечко, проте той ентузiазм і захват, з яким українці взялися до роботи, та зміна влади у країні, її демократичні перетворення, змусили нас переглянути свої плани. Після успішного будівництва містечка у Броварах ми зможемо розпочати будівництво ще 4-6 містечок в областях, які найбільше цього потребуватимуть», — розкриває таємниці пан Міхаель. А поки що на місці майбутнього містечка урочисто закладають перший камінь — сюди ще не проведено ні лінії електропередач, ні газу, ні каналізації. Але місцева влада дивиться на ці необлаштування досить оптимістично: виділила під містечко 3 гектари землі, а з місцевого бюджету — 150 тисяч гривень на проведення необхідних комунікацій до містечка. Більше того, після зведення містечко перебуватиме на балансі новоствореної благодійної української організації «Благодійний фонд СОС-дитяче містечко». Нині первинні інвестиції у неї складають 1 мільйон 690 тисяч євро.

У СОС-містах діти ростуть без татусів

      Ідея створення дитячих містечок належить австрійцю Герману Гмайнеру. Саме він у 1949 році заснував Австрійську асоціацію СОС-дитячих містечок і створив перше «дитяче поселення» в місті Імст. У скрутні повоєнні роки, коли війна залишила сиротами сотні тисяч дітлахів, утворення будинків, де б сироти знову відчували родинне тепло, було для австрійців справою честі. Не випадково тоді виникла і традиція виховувати до десятка дітей однією названою матiр'ю — татусів після війни просто катастрофічно не вистачало. Ця традиція СОС-дитячих містечок — виховання сироти у неповній родині — збереглася і до сьогодні. «За вимогами цієї програми, мама-вихователька повинна присвячувати себе дитині 24 години на добу, про те, щоб витрачати дорогоційний час ще й на чоловіка, і мови не може бути. Для нього у містечках просто не передбачено місця, — розповідає директор майбутнього містечка Олександр Поліщук. — Звичайно, тут будуть чоловіки — це і майстер, котрий вирішуватиме господарчі питання, і водій, і садівник, і охоронець, і педагог, проте вони не матимуть статусу прийомних батьків. А з іншого боку досвід прийомних сімей уже довів, що чоловіки просто не витримують такого навантаження, і в Україні сьогодні непоодинокі випадки, коли названі татусі відмовлялися від своєї прийомної родини».

Розшукуються супер-мами

      До майбутніх мам-виховательок висуватимуть тут подвійні вимоги. Наразі педагогічні радники представництва асоціації в Україні відбирають 14 найкращих виховательок, котрі б стали для сиріт справжніми мамами. Перша вимога до благодійниць віком від 30 до 45 років, — щоб вони були зразковими мамами для своїх біологічних дітей, котрі вже досягли повноліття і знайшли своє місце в житті. «Для кандидатури мами-виховательки не бажана жінка, котра взагалі не народжувала. Вважається, що вона не зможе звалити на себе тягар виховання такої значної кількості дітей, не будучи матір'ю», — зауважує педагогічний радник представництва асоціації Ольга Бернацька.

      Жінка повинна пройти цілий комплекс тестувань для того, щоб її затвердили вихователькою і доручили виховання чужих дітей. Після медичного обстеження кандидати у мами проходять психологічні тестування. Кілька днів поспіль вони живуть в одному із санаторіїв під пильним наглядом психотерапевтів, після чого спеціалісти можуть зробити висновок: варто чи ні рекомендувати кандидатуру на затвердження у мами. Після цього жінки проходять 48-годинний курс медико-педагогічної підготовки і 220 годин навчаються, як виховувати дитину в умовах містечка. Програмою також передбачене стажування у найближчій країні, де досвід СОС-дитячих містечок запровадили раніше. Приміром, у Росії таких містечок вже три, є вони і в Білорусі, Казахстані, Вiрменії та інших колишніх країнах СРСР.

      Поки що місця мам у майбутньому Броварському містечку вакантні. Зважаючи на те, що така робота, звісно ж, буде не безкоштовною (нині спеціалісти якраз вираховують розмір зарплати), охочих знайдеться чимало. «Головне, щоб серце мами могло вмістити всіх вихованців, щоб жінка змогла створити у будинку особливо теплу атмосферу та затишок, питання ж педагогічної освіти у цій справі другорядне», — переконані у представництві асоціації.

      Окрім мам, на території містечка будуть працювати так звані тьоті, проте не в ролі обслуги, а жінок, котрі «готуються» стати мамами.

Дітям вулиці до містечок —зась!

      Містечко розраховане на дітей-сиріт із Броварів, району та Київської області. Зрозуміло, що на 120 визначених у містечку місць претендентів буде більш ніж достатньо. Та якщо врахувати вимоги асоціації, шанси потрапити до омріяного «домашнього будинку» є далеко не в кожного сироти. «Сироти визначатимуться експертною комісією, а не обиратимуться за довільним принципом, — розповідає Ольга Бернацька. — Згідно з вимогами організації містечок, дитина повинна бути не старшою десяти років. Такою, що не потрапила у повноцінну родину і не пізнала «принад» вуличного життя. Перевага віддається дітям, у котрих батьки загинули внаслідок нещасних випадків».

      Міхаель Пьольтль відзначає, що головна мета проекту — пристосування, адаптація дітей-сиріт до життя. З цим завданням наразі не справляються інтернати. Тому життя у містечку, котре не є закритим закладом навчання, для дитини буде дуже корисним. Усі дітлахи будуть ходити в місцеві дитсадки, відвідувати броварські школи та спортивні заклади. «Завдання містечка якраз і полягає у тому, щоб «подружити» дитину зі світом, вітатимуться дружні стосунки наших вихованців із броварською малечою, важливо, щоб містечко жило своїм повноцінним життям, а без дитячого сміху це неможливо», — говорить директор Олександр Поліщук.

      Дітей із так званими особливими потребами у містечку не буде. В асоціації пояснюють це тим, що організацією містечок не передбачена медсестра, тому якщо дитина потребує постійного медичного догляду, її не можуть прийняти до дитячого містечка. Приймають сюди цілими родинами, тобто якщо у сиріт є братики та сестрички, то розділяти сім'ю не будуть.

Українські СОС-містечка підтримують Шевченко і Кличко

      На відкриття пам'ятного знаку дитячого містечка приїхав відомий український боксер Віталій Кличко. Передаючи вітання від Андрія Шевченка, котрий визвався бути координатором проекту містечок в Україні, спортсмен пообіцяв усіляку підтримку дітям-сиротам Броварського містечка. «Моя дружина Наталія докоряє мені, що іншим дітям приділяю більше уваги, ніж своїм, — сміється Віталій. — Разом з Андрієм ми протягом довгих років беремо участь у проекті ЮНЕСКО для підтримки знедолених дітей. Тому я планую допомагати та відвідувати і Броварське СОС-дитяче містечко».