В. Ю. переконався, що зараз ливарники працюють за допомогою комп'ютерів. (Фото Миколи ЛАЗАРЕНКА.)
Алчевський металургійний комбінат зустрів Президента України помаранчевими димами з мартенівських труб. На жаль чи на щастя, але це не був вияв вірнопідданості металургів до «помаранчевої» влади — звичайна технологія. Яка, до речі, відходить у минуле — доволі скоро мартенів на АМК не залишиться взагалі. Їм на зміну йдуть сучасніші конвертери.
«Україна молода» ще у квітні розповідала про інвестиційні амбіції «Індустріального союзу Донбасу» щодо АМК і Алчевського коксохімічного заводу (який розташований із комбінатом практично на одному проммайданчику), тому немає потреби переказувати тут детально параметри того плану. Просто напередоднi Дня незалежностi, в присутності Президента України, донецька корпорація, яка давно переїхала до Києва і починає набувати всіх ознак міжнародної, вирішила продемонструвати світові, що її слова з діями не розходяться. На місці старого блюмінгу за якихось 14 місяців було побудовано відділення безперервного розливу сталі.
Для тих, хто знає, як виглядає металургійне виробництво, можу повідомити: про нього тут нагадують хіба що дуже короткі рольганги двох «струмків» машини з безперервного литва заготовок та доволі гучна робота пальників, якими свіжовипечену заготовку ріжуть на стандартні шматки — сляби — для подальшої прокатки листа. Решта процесів відбувається без пилу й без шуму. Естетику новітнього цеху відзначив і Президент. Однак це сталося пізніше, а до того господарі влаштовували екскурсії для численних гостей і журналістів. Зокрема, їм показували нову коксову батарею, що будується на АКХЗ. Як зазначається в релізі прес-служби ІСД, з уведенням цієї батареї в експлуатацію наприкінці 2005 року завод вийде за своєю потужністю на друге місце в Україні після «найбільшого в Європі Авдіївського КХЗ» (той, до речі, належить Рінату Ахметову).
Гостей було дуже багато; серед них мигтіли знайомі всій країні обличчя. Наприклад, колишнього директора Алчевського меткомбінату, а згодом віце-прем'єра Олега Дубини, колишнього заступника міністра закордонних справ Олександра Чалого (один зі знайомих співробітників прес-служби корпорації сказав, що той тепер працює в ІСД), Володимира Бойка, нардепа і керівника конкуруючого маріупольського меткомбінату ім. Ілліча. Важко сказати, випадково це чи ні, але буквально наступного дня в інтернеті з'явилося повідомлення: Бойко заявив про наміри побудувати в себе на комбінаті коксохімічний завод.
...На вході у ВБРЗ стояв стіл із новенькими касками для високих гостей. Всі — прикрашені червоно-чорною емблемою АМК, і тільки на одній синьо-жовтим виведений напис: «Президент України». Але Віктор Андрійович натискав пускову кнопку саме в касці АМК. Мабуть, хотів відчути себе справжнім металургом.
Затесатися в почет Президента, коли він ішов від воріт цеху до трибуни, не становило жодної проблеми. А щоб потрапити на прес-конференцію, журналістам не довелося проходити крізь металошукачі — їх просто не було. Щоправда, двоє невідомих спробували організувати перевірку дамських сумочок, диктофонів та телекамер, але були зім'яті обуреним натовпом: преса вирішила, що це — ініціатива місцевого «істеблішменту». Зрештою, Ющенка довелося чекати досить довго; і якби хтось задумав пронести щось заборонене, у нього була для цього можливість. Як на автора цих рядків, з боку Віктора Андрійовича, котрий безпосередньо стикався і з КамАЗами, і з прослуховуванням, і, зрештою, з діоксинами, таке нехтування власною безпекою є дещо легковажним. Тим більше в регіоні, де лише дим буває помаранчевим.
Хоча загалом деталі проекту кореспондентовi «УМ» були відомі, дещо нове вдалося почути навіть на мітингу. Виявляється, однією з перешкод в отриманні кредитів для АМК виявилася наявність вищезгаданих морально застарілих мартенів. Про це заявив у вітальному слові президент головного іноземного партнера ІСД, компанії «Дюферко» Бруно Болфо. «Це був перший експеримент такого роду — і останній, оскільки зрештою мартенівські печі Алчевського та інших заводів будуть замінені конвертерами, — заявив пан Болфо. — Ми пишаємося тим, що технічні рішення, які ніхто досі не приймав, були застосовані в цьому проекті».
Очевидно, говорячи про «інші заводи», Бруно Болфо мав на увазі Дніпродзержинський комбінат, який теж належить корпорації ІСД. Іншу цікаву річ сказав представник австрійської Voest Alpine Industrieanlagenbau гер Груббер: «Разом з ІСД уперше вдалося для проекту такого масштабу мати довгострокове фінансування банківським міжнародним консорціумом». Потім на це досягнення особливу увагу звертав і Віктор Ющенко: він декілька разів у різних варіантах обігравав думку про те, що «для того, аби вийти на ринок дешевих грошей, європейський фінансовий ринок, треба було зробити публічний аудит. Зробили публічний аудит, оцінили активи, з активами вийшли на ринок, знайшли дешеві гроші...»
До речі, про гроші. У березні на комбінаті говорили, що в цьому році на реконструкцію АМК буде витрачено 300 млн. доларів. У серпні вже йшлося про 400 млн. (при тому, що кінцева сума інвестицій у півтора мільярда не змінилася). Чи то йдуть з випередженням графіка, чи дешевизна кредитів дозволила взяти відразу більше на третину.
З решти економічних питань, які зачіпав Президент, варто процитувати таку сентенцію: «Знаєте, вісім місяців тому, починаючи від Верховної Ради, всі говорили: «Ринок сталі обвалюється!» Низка наших комбінатів гасили домни, не мали ринків збуту. Ми сказали Верховній Раді, великому бізнесу, громаді: «Якщо Україна започаткує правильні для нації проекти відродження, починаючи від економічних і закінчуючи соціальними, — ми матимемо унікальний попит на металопрокат українського виробництва у найближчі 15—20 років. Унікальний — такого попиту ще не було».
Підтвердженням тому — пуск на АМК нової машини, яка дозволяє економити відразу 60 доларів на виробництві кожної тонни сталі. Що дозволяє на рівних змагатися за ринки металу з «тиграми» та «драконами» Південно-Східної Азії, де головний конкурентний чинник — дешевизна робочої сили.
І щодо політики, яка ховається в металургії. Ющенко не підтримав розмову київських журналістів на тему, буцімто в Донбасі він із міркувань політичної кон'юнктури спиратиметься на ІСД мільярдера Сергія Тарути — на противагу фірмам Ріната Ахметова. Натомість Президент заявив: я тішуся з того, що українці це можуть! І якщо щось подібне збудують у Києві, Львові чи на його рідній Сумщині, він так само приїде з привітаннями.
«Цей комбінат коштує — мені тут сказали — 60 чи 70 яхт довжиною 50 метрів... Бо дуже багатьох зараз таких — той на одній яхті, той на другій, той на третій... Я дякую тим людям, які не сидять на яхтах, а роблять добрі справи для України», — зазначив Віктор Ющенко.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
