Тамара Яценко. (Фото Прес-КIТ.)
Прима — поняття відносне. І, мабуть, надзвичайно індивідуальне, оскільки кожен театрал, як правило, має свого любчика, відвідує всі вистави за його участю, причому не один раз. Але з тим, що примою Молодого театру є народна артистка України Тамара Яценко, погодиться кожен, хто бачив акторку хоча б у одному спектаклі. Яскрава, щира, колоритна, багатогранна у кожній ролі, вона, наче магнітом, притягує до себе не лише очі глядачів, а й їхні серця.
Тамара Яценко — родом із села Горенка на Київщині. Окрім цього визначного факту, населений пункт відомий ще й тим, що саме там знімали один із перших вітчизняних телесеріалів — «День народження Буржуя». Після школи, де Тамарі пророкували феєричне акторське майбутнє, вона поїхала вступати до Київського театрального інституту. Педагоги у Яценко таланту чомусь не розгледіли, але лави невизнаних геніїв поповнювати дівчина не збиралася і за рік вступила до студії Театру імені Франка. А потім, вже працюючи в Молодому театрі, закінчила ще й акторський факультет Державного інституту театрального мистецтва у Москві. Щоправда, до того були і досить неприємні моменти як у житті, так і в професії. Скажімо, після розподілу Яценко до Хмельницького драмтеатру тамтешні «доброзичливці» так і сказали молодій актрисі, що горіла бажанням покласти життя в ім'я театру: у нас тут і своїх артисток вистачає, так що їдьте, дитино, звідки приїхали, а ми вам усі направлення підпишемо. (Цікаво, чи не дуже пообкушували собі лікті ті розумники, споглядаючи потім Тамару Олександрівну в новорічних мюзиклах та серіалах?) Від подібних компліментів руки опускалися, але Яценко опанувала свої амбіції і... подалася до Івано-Франківська. Ось так, через провінцію, вона йшла до свого визнання в Києві.
У Молодому театрі Тамара Яценко грає у виставах «Дядя Ваня», «Севільські заручини», «Рехувілійзор». Але глядачі її знають і люблять, насамперед, як душку Проню Прокопівну з вистави «За двома зайцями», яка у Молодому театрі була зіграна близько 800 (!!!) разів, продовжує збирати аншлаги і понині. Сьогодні в парі з Тамарою Яценко роль Проні Прокопівни виконує також актриса Молодого театру Вікторія Гурська. Причому, на відміну від своїх колег, які не завжди адекватно реагують на вводи, нагадуючи собаку на сіні, Тамара Яценко повелася як людина доброзичлива, мудра і далекоглядна. Вона сама запропонувала ввести молоду колегу на цю роль, а потім у багатьох інтерв'ю роботу Гурської у «Зайцях» оцінювала тільки позитивно. «Я сама собі підготувала заміну, — каже Тамара Олександрівна. — Щоб потім не було ніяких дорікань. Я ніколи не любила, коли актриса хапається за свою роль: «Це моє все». І коли до таких підходять молоді актриси, які б хотіли спробувати себе у цій ролі, а вони їм: «Дитинко, а тобі ще не рано? Тобі взагалі не соромно підходити до мене з цього приводу?»
Як кожна комедійна актриса Тамара Яценко ніколи не проти спробувати себе в інших, характерних чи драматичних амплуа. «Ще в студії я мала різноплановий репертуар, — каже Тамара Олександрівна. — Читала «Шаланду в морі» Яновського, був у мене і гумор: «Баба Палажка та баба Параска» Нечуя-Левицького, той же монолог Проні... І хоча мені пророкували різнопланове амплуа, сьогодні мене частіше використовують як комедійну актрису.
Драматичних і ліричних актрис набагато більше... Хоча я не здаюся і маю також ролі іншого плану». Серед таких — робота в серіалі Альони Дем'яненко «Завтра буде завтра». Хоча, за великим рахунком, драматичні нотки присутні у кожній ролі Тамари Яценко. Чи то епатажна дама у ексцентричному «Мамаду», що змушена жити у компанії, м'яко кажучи, досить дивакуватих персонажів. Чи теща в серіалі «Леся+Рома», яка має якось уживатися зі своїм зятем. Він їй: «Мамо, де канапки? Це ікра, а не гречка, її багато не з'їси!» А вона: «Та я всього сім штук...»
«Нас учили, — каже актриса, — що коли ти граєш виставу дві години, то твій стан повинен змінюватися щонайменше десять разів. Але не штучно, а в образі». Сьогодні, щиро вітаючи Тамару Олександрівну, бажаємо їй, щоб цю науку вона доводила на сцені та в кіно ще протягом багатьох років.
Тамара Яценко має прекрасний голос і абсолютний музичний слух. Поліна Нятко, у якої актриса началася у студії Театру Франка, казала, що Яценко може успішно працювати у філармонії. А ще в її творчому активі — музична школа по класу скрипки. Навчатися музиці Тамара їздила із Горенки до Києва — неблизький світ для школярки, яка мусила подорослішати раніше, ніж її однокласники. Бували випадки, коли зовсім втомлена дівчина забувала свою скрипку у трамваї. І тоді батько, що був гармоністом на все село і часто залучав Тамару до різних сільських свят, вирушав на пошуки інструмента в трамвайне депо.
Тамара Яценко зіграла у фільмах «Мина Мазайло», «Народний Малахій», «Київські прохачі», «По-модньому», «Кому вгору, кому вниз», «У пошуках мільйонерки», «Острів любові», «Дві Юлії», «Завтра буде завтра» та інших.
Колишню Арку дружби народів у Києві Міністерство культури України визнало такою, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих памʼяток України. Монумент втратив статус памʼятки історії і тепер його можна демонтувати. >>
Пункт закону про медіа, який посилює вимоги щодо використання державної мови в ефірах українськомовних програм набере чинності 17 липня. Він допускатиме іноземні мови на телебаченні лише у вигляді окремих слів чи виразів. >>
У Львові завершився архітектурний конкурс на проєкт меморіального комплексу військових поховань Героїв України на вулиці Іллі Мечникова. Переможцями стала команда архітекторів з Хмельницького — Віктор Голубєв та Дмитро Райфшнайдер. Конкурс тривав три місяці. >>
Нарешті у кінотеатрах з 9 травня можна подивитися художній фільм «Будинок «Слово». >>
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
У Черкаському обласному музеї «Кобзаря» тамтешня колекція мистецької шевченкіани збагатилася ще однією картиною — портретом Тараса Шевченка. >>
