І є безпритульним куди притулитися...

      Ще півроку тому 16-річний Сашко був звичайною так званою «дитиною вулиці». У родині стосунки зовсім не складалися: постійні сварки, конфлікти, після яких Сашко просто йшов геть, на вулицю. Там для дитини і починалося справжнє життя. Час від часу хлопчик ходив до школи, ніби для «галочки». Так що про освіту годі й говорити. Нинішнього Сашка навряд чи впізнав би хтось із його колишніх друзів. Тепер він зовсім інший — жвавий, із вогником в очах. Рівно півроку тому від своїх «вуличних» знайомих хлопчик почув про столичний дитячий будинок сімейного типу «Затишок». Після наступної родинної сварки Сашко не витримав і пішов до ще зовсім не знайомих людей. І тут, у дитячому будинку, його зустрів затишок, якого хлопцеві так не вистачало. Через деякий час до закладу Сашко почав приходити зі своїм молодшим братиком-третьокласником. Працівники дитячого будинку і соціальних служб допомогли хлопцеві отримати паспорт і закінчити 9 класів. До речі, Сашко розповів, що за останніх півроку значно покращилися стосунки з вітчимом.

      Система створення дитячих будинків сімейного типу, до якого й потрапив герой нашої розповіді Сашко, стала новою для України. Це, перш за все, новий проект USAID — програма «Родина для дитини», який днями у Києві презентувала заступниця директора Агентства США з міжнародного розвитку Карен Хіліард. У цю добру справу вже вкладено 2,4 мільйона доларів. Надалі робота проводитиметься через гранти. Програму «Родина для дитини» реалізує в Україні організація Холт Інтернешенел Чілдренз Сервісіз, яка надає схожі послуги дітям і родинам 15 країн світу, і Міністерство України у справах молоді та спорту. Головною метою є створення програм зі збереження родини, розвитку сімей, програм усиновлення. «Основне наше завдання, — каже директор проекту Олена Герасимова, — у тому, щоб сім’я не втратила дитину, а дитина — сім’ю».

      Нині дитячий будинок сімейного типу «Затишок» опікується 30-ма дітьми віком від 3 до 18 років. 15 з них, які мають серйозні сімейні проблеми, живуть у будинку, інші приходять лише на день, на ніч повертаючись до батьків. Працюють з дітлахами 16 соціальних працівників — це педагоги, медики, психологи. «Всі ці діти легко йдуть на контакт, намагаючись отримати хоча б часточку тепла, уваги, ласки. Головне — їм тут цікаво, — розповідає працівниця «Затишку» Оксана Кушніренко. — Нещодавно до нас потрапили 4 дітей, тато-іноземець яких опинився у лікарні, а мама-українка просто їх залишила». Наймолодшому «мешканцю» дитячого будинку Іванові Кучмі 3 рочки, в центрі він разом зі старшим братиком. Мама не може виховувати дітей, тому поки що їхня доля під знаком запитання.

      Сам же дитячий будинок сімейного типу дуже нагадує велику, простору домівку. Безліч іграшок, світлі шпалери, обклеєні дитячими виробами. До речі, діти саме тут починають виявляти свої неабиякі творчі здібності. Ось, наприклад, Сашко сам виступив у ролі постановника брейку, який хлопці й запропонували подивитися присутнім журналістам.

       Наразі подібні проекти є новинкою для України, хоча за кордоном вони функціонують близько 50 років. «Дитину треба сприймати такою, якою вона є, а не такою, якою ми її знайшли», — стверджує директор Київського міського центру соціальних служб для дітей, сімей та молоді Костянтин Шандаровський. За його словами, сьогодні в соціальних службах Києва зареєстровано 784 дитини, які потребують допомоги. А такі програми якраз і надають дітям руку підтримки. Заступниця міністра у справах сім’ї, молоді та спорту Тетяна Кондратюк, до речі, зауважила, що вперше державна політика визначила пріоритетом захист дітей. «Ми як державний орган відчуваємо відповідальність перед незахищеною дитиною. Тому працюємо разом iз громадськістю», — зауважила Тетяна Кондратюк. Програма «Родина для дитини» нині працює в Україні у 5 містах трьох областей — Дніпропетровської, Київської та Черкаської. Найближчим часом планується створення цілої мережі соціальних послуг. Це і підготовка соціальних працівників, і робота зі школярами.

Людмила ТОМАШЕВСЬКА.

ДОВІДКА «УМ»

      Нині в Україні налічується близько 103 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Третина цих дітей мешкає в інтернатах, 90 відсотків з них мають батьків або законних опікунів. 46 тисяч неповнолітніх правопорушників перебувають на обліку в органах внутрішніх справ, 145 тисяч дітей, які виховуються у кризових сім’ях (таких на сьогодні близько 80 тисяч), є потенційними дітьми вулиці. Згідно з даними Міністерства фінансів України, щорічно держава витрачає близько 5 тисяч гривень на утримання дитини в дитячому будинку, 4 тисячі — на утримання дитини в школі-інтернаті, 2 тисячі 600 гривень — у дитячому будинку сімейного типу.