Кримський варіант відпочинку

      Ось і маківка літа. Для Криму — це масовий наплив відпочивальників звідусіль, забиті їхніми оголеними тілами пляжі і, відповідно, кон'юнктура на кожному кроці. Бо це золота пора, коли корінні кримчани, і особливо власники більш-менш пристосованої для ночівлі нерухомості біля моря, намагаються «вичавити» з приїжджого люду грошенят по максимуму. Вірніше, стільки, скільки це їм дозволить прийнятне співвідношення між попитом і пропозицією. А воно наразі таке, що ціни за ліжко-місце чи то в елітному санаторії, чи то в тісному «курятнику» виросли в середньому в півтора-два рази у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Це при тому, що повсюди у прибережній зоні, як гриби після дощу, ростуть котеджі, приватні міні-пансіонати і таке інше. До речі, саме вони, як стверджують фахівці, створюють справжнє конкурентне середовище, підганяючи під цивілізований стандарт решту відомчих закладів відпочинку. Можливо, справді українці стали заможніше жити, легко викладаючи сьогодні 10—30 своїх кровних доларiв лише за ночівлю на курорті. Утім «гульнути» сьогодні можна і скромніше.

      Наприклад, у «Країні коньяків» — мальовничому селищі Коктебель, де за часів Союзу полюбляла відпочивати письменницька еліта, у приватному секторі буквально за 100 метрів від моря вам можуть запропонувати місце і за 6 у.о. з «носа» на добу. Комфорт відповідний — газова плита на всіх, літній душ і туалет також. Про тутешній прейскурант мені розповіла мешканка Коктебеля Галина Петрівна. Вона зі своїми земляками під пляжною парасолькою чатує на туристів на узбіччі при в'їзді у селище. Під час нашої бесіди загальмували декілька «автівок» з білоруськими і російськими номерами, але відразу ж рушили далі.

      «Кажуть, що їм більше підходить Судак, тож скатертиною дорога», — не вдоволена Галина Петрівна. За її словами, торік на цю пору відпочивальників було значно більше, здебільшого москвичів, брянців, білорусів, а також харків'ян, дніпропетровців. Спад курортників, звичайно ж, хвилює тутешніх квартироздавальників, бо втрачається очікуваний прибуток. Проте вони все ж сподіваються на традиційний серпневий ажіотаж. Тоді ж і ціни на житло зазвичай досягають свого піку. Хоча й нині не назвеш їх дешевими. Скажімо, за котедж ( як правило, для сім'ї) після євроремонту на вулиці Приморській, що межує iз самим пляжем, просять наразі 30—40 доларів США. Ціна коливається в залежності від наявності кондиціонера і нових меблів, ця різниця сягає здебільшого 5—10 усе тих же доларів. Приблизно стільки ж — і двокімнатна квартира «під ключ».

      У рідних гривнях розрахунок іде лише за місце в автокемпінгу поруч із пляжною смугою: «франка» треба віддати за ліжко у дерев'яному будиночку і «хмельницького» за стоянку машини. Якщо ж вирішите зекономити, тобто скористатись власним наметом, то вам усе одно доведеться сплатити за місце під сонцем — 5 гривень. У цю ж суму входить користування єдиним на весь табір санвузлом. За 15 гривень можете підкріпитись комплексним обідом просто на пляжі — кафе та інших точок у східному стилі з місцевим вином, самсою, шашликом із мідій і таке інше тут вистачає. Щодо хмільних напоїв на кшталт «дамських ночей», то раджу остерігатись. Бо це навіть не підробка, а, швидше, результат домашнього експерименту, причому з невідомими складовими. У цьому переконався, коли запитав у «винороба», з яких же місцевих сортів винограду він приготував свою явно добряче заправлену спиртом суміш із присмаком «Ізабелли». Той, і оком не кліпнувши, почав відверто вішати локшину.

      Проте море у Коктебелі чудове — тепле, градусів 20—21, більш-менш чисте, з піщаним дном і масою водних атракціонів на всі смаки. До того ж вхід на пляж безкоштовний. Утім аналогічну картину ви можете побачити у ці дні на будь-якому іншому впорядкованому кримському пляжі. І ціни на житло майже не відрізняються від коктебельських. Приміром, у Миколаївці (щоправда, там такого природного шарму немає), що в 45 кілометрах на захід від Сімферополя, вони не набагато, але нижчі. У Великій Ялті ж, як це, власне, характерно для нашої курортної столиці, навпаки — верхня цінова межа суттєво зашкалює. Навряд чи пересічний українець осилить, скажімо, 150 «зелених» за добове перебування у люксовому номері навіть не самого зіркового готелю Ялти. Двокімнатна квартира з цілодобовою водою, бойлером, кабельним ТВ у Місхорі за 3-4 хвилини від парку і пляжу тягне на 60 доларів, у серпні вона коштуватиме і всі 70.

      Утім декілька днів, а при бажанні й тижнів, можна провести біля моря й узагалі, так би мовити, на «халяву». Як це роблять «автодикуни», намети котрих рясніють уздовж берегової смуги між Саками і Євпаторією. Але за умови, зрозуміло, що ви попутно сядете на піст або ж вирішите продовольчу проблему в інший спосіб, у невибагливих відпочивальників варіантів, як не крути, більше.