Установча конференція полтавської міської організації партії «Народний союз «Наша Україна» починалася за сценарієм аналогічного обласного зібрання (про яке писала «УМ»): з гучних звинувачень на адресу оргкомітету у відстоюванні «неугодних» делегатів і навіть штовханини з охоронцями зали за участю тих, кому «не вистачило» мандатів.
Неважко здогадатися, що найгарячіші пристрасті розгорілися довкола посади лідера. Оскільки голова оргкомітету, народний депутат України Микола Кульчинський мав очевидну підтримку присутнього в залі керівника обласної парторганізації Івана Близнюка та більшості делегатів, його опоненти одразу зробили ставку на силу голосових зв'язок. Причому до табору останніх, окрім «засланих козачків» міської влади, яка зі шкіри пнеться задля перетворення місцевого «нашоукраїнського» осередку на ще одну власну «кишенькову» партструктуру, доволі несподівано приєдналися деякі «вічні революціонери».
Ще вчора, коли їм «припікало» й потрібен був захист від сваволі можновладців, усі вони шикувалися в чергу до рухівця Кульчинського й буквально молилися на нього. Тепер же раптом «прозріли» й почали звинувачувати його в «розвалі» попередніх організацій, авторитаризмі та ще бозна-яких «гріхах». Особливо «переконливими» були такі звинувачення з уст учорашнього провідника міської організації іншої «суперпатріотичної» партії, слідів діяльності якої у Полтаві не знайдеш, здається, навіть на папері... Хоча тут уже звикли: всю найтяжчу, «чорнову», організаційну роботу зі згуртування демократичних сил, протистояння «кукобівщині», відлагодження виборчих механізмів, національного культурницького відродження тягне на собі безвідмовна команда Миколи Кульчинського, а «батьками» тих скромних поки що перемог майже завжди виставляють себе інші — горластіші, грошовитіші чи просто нахабніші...
Усвідомлення таких специфічних реалій місцевого політичного буття допомогло делегатам конференції визначитися. За те, щоб полтавську міську організацію НСНУ очолив народний депутат Микола Кульчинський, проголосували 137 делегатів, проти — лише 19... Та й після цього пристрасті в залі не вщухли. Опоненти вирішили «відігратися» на обранні ради міського осередку, протестуючи проти запропонованих провідником кандидатур. Протистояння сягнуло апогею, коли пан Микола заявив про свою категоричну незгоду з включенням до списку претендентів на місце у раді «фармацевтичного» бізнесмена, депутата міськради Андрія Баранова. На думку Кульчинського, обрання таких людей до керівного органу призведе до того, що фактично «партією у місті керуватиме секретар міськради Ігор Михайлюк», один із найближчих соратників некоронованого «хазяїна» Полтави, нардепа Анатолія Кукоби. Цей Баранов, відзначимо, був одним з організаторів демаршу на обласній установчій партконференції, зокрема, демонстративно виводив із зали прихильників відторгнутого «нашоукраїнським» середовищем Полтавщини Олега Надоші та пробував влаштувати «альтернативну» конференцію. А пізніше, на сесії міськради, Баранов перепрошував за дії своїх однопартійців, які більше трьох років (!) домагалися від міських депутатів виконання закону про місцеве самоврядування і призначення виборів мера. «Від імені багатьох інших членів НСНУ» пан Андрій висловлював «щиру повагу» й надію на... «подальшу плідну співпрацю» з міськрадою.
Після кількагодинної дискусії, яка часом переходила у звичайнісінький лемент, раду міської організації таки обрали. Баранов до неї не потрапив. Хоча задля певного компромісу цей орган просто розширили, додавши активістів із різних «центрів тяжіння».
Завершальна «крапка» конференції також досить промовисто «засвітила» моральні якості деяких партійних «правдолюбів». Один із них вийшов на трибуну і зачитав заяву про вихід із партії. Мовляв, надивився на оці виборчі ігрища й далі не може терпіти такої ганьби. Не сказав молодик тільки про те, що ще за чотири години до початку конференції на іншій публічній акції в Полтаві його представили як... голову міського осередку іншої новоспеченої партії.
Зараз з'ясовують і те, що не всі делегати скандальної обласної установчої конференції, які залишили залу на знак протесту проти «виборчої сваволі», робили це тільки з ідейних спонукань. Принаймні одна з тих «бунтівних» делегаток тепер відверто розповідає про те, що за участь у згаданій конференції на боці Надоші «заробила» 150 гривень...
До речі, наступного після міського зібрання НСНУ в Полтаві дня відбулася й перша обласна конференція, що обирала делегатів на сьогоднішній з'їзд «Народного союзу...». На відміну від установчої, пройшла вона досить спокійно. Хоча відлуння попередніх «боїв» усе ж позначилося на її рішеннях. Зокрема, делегати практично одностайно проголосували за звернення до з'їзду з пропозицією вивести зі складу ради НСНУ «видатного» учасника помаранчевої революції, заступника голови Державного комітету з матеріальних резервів Олега Надошу, котрий претендував на булаву лідера обласної парторганізації. Замість нього полтавці пропонують увести до політичного органу партії Ющенка Івана Близнюка.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
