Куди хитнеться Пинзеник — до НСНУ, яку в даній ідилії представляє міністр Євген Червоненко, чи БЮТ (Прем'єр Юлія Тимошенко)? (Фото Данила ІВАНІВА.)
Була собі колись партія — «Реформи і порядок». Симпатична така, і, як завжди казали, перспективна. Одного сонячного дня, рік тому, в затишній будівлі Театру для дітей та юнацтва вона провела з'їзд. Він вирішив: назву партії треба змінити. Відтоді ПРП зветься «Нашою Україною».
Як відомо, таку саму назву мали і блок, у лавах якого «порядні реформатори» йшли на парламентські вибори-2002, і відповідна фракція. «Нашоукраїнці» спостерігали за тим, як ПРП вихоплює у них з-під носа розкручений бренд із величезним подивом і ще більшим обуренням. «А що, — виправдовувалися останні, — все нормально. Ми просто хочемо пришвидшити створення єдиної партії Ющенка на базі блоку». Але такий аргумент був явно непереконливим. І ПРП звинуватили у тому, що, перехопивши сакральну назву коаліції, вона набиває собі ціну перед переговорами про створення тієї-таки «партії Ющенка».
А що сталося пізніше — відомо всім. Після президентських виборів, у березні 2005-го, на основі блоку Ющенка таки з'явилася партія — «Наша Україна», тільки для того, аби відрізнити її від пинзениківської, додався «префікс» «Народний союз». Плутанини між двома «НУ» планували остаточно уникнути після злиття партій у одному союзі. Але ПРП, за винятком кількох активістів, не взяла участі в установчому з'їзді НСНУ. «Реформи і порядок», які нібито старалися пришвидшити створення партії на базі блоку Ющенка, опинилися поза грою. А ще точніше — самі завели себе в офсайд, так само, як у футболі.
Попри це, дві «НУ не покинули стіл переговорів і про щось домовлялися усі ці місяці. Минав час, влада ступала перші кроки, мінялися політичні розклади, поступово будувався й «Народний союз». І тут, за нових умов, «бджолярі» сахнулися: проти об'єднання з НСНУ висловлюються щоразу більше осередків ПРП, у лідерів партії суттєво посилилися вагання. Зрештою, плани керівництва НСНУ, яке ще недавно сподівалося побачити «порядних реформаторів» на своєму з'їзді, зірвалися. ПРП матиме свій, осібний, з'їзд. І в його порядку денному не стоїть питання про приєднання до «партії Ющенка». Такою принаймні була ситуація станом на вівторок (до суботи дещо могло змінитися, хоча шансів було вкрай мало).
Кiлька днiв тому кореспондент «УМ» зустрів у Верховній Раді Сергія Соболєва. Це постійний представник Президента у парламенті й один із лідерів ПРП (він, до речі, одразу поспішив виправити: «Нема партії ПРП, є партія «Наша Україна»).
— Сергію Владиславовичу, ваша партія братиме участь у з'їзді НСНУ?
— У якій ролі? Якщо нас запросять, то ми готові взяти участь у з'їзді хіба що як гості. У нас цього дня, до речі, теж буде з'їзд.
— А в порядку денному вашого форуму часом не стоятиме питання про входження екс-ПРП до НСНУ?
— Такого питання, наскільки мені відомо, не буде. У нас проводитиметься звітно-виборчий з'їзд, обиратимемо керівництво партії. А ключове питання — участь у парламентських виборах наступного року.
— Якщо не буде рішень щодо вступу до НСНУ, чи будуть iз цього приводу хоча б якісь офіційні заяви?
— Наскільки мені відомо, жодна обласна організація такого питання (заяву. — Авт.) не ініціювала.
— Тобто ви не об'єднуєтеся з НСНУ?
— Це питання поки що не вирішене.
— А до виборів може вирішитися?
— Якщо з обох сторін будуть згода і реальні кроки, то, думаю, об'єднавчі процеси відбуватимуться швидше, ніж тепер. На жаль, зараз через суб'єктивні фактори цей процес, на мій погляд, зупинився.
— У «партії Ющенка» думають, що основна затримка йде якраз через невизначеність ПРП. Там кажуть, що продовжують тримати для вас двері широко відчиненими.
— Ми цього не відчули ні в областях, ні в районах, ні в містах.
— А що мається на увазі? Вам не дали гарантій про місця у керівництві НСНУ?
— Та до чого тут це?! Має бути відкрита партія, куди вступають усі бажаючі. А не по закритих списках, які затверджують десь нагорі. Це повинно відбуватися в демократичний спосіб, а не так, як у масонській ложі, де формуються списки і під це обираються керівні склади.
— А яка позиція керівництва вашої партії щодо об'єднання з НСНУ? Адже Віктор Пинзеник до цього часу публічно не висловив своєї думки.
— От я є керівництвом партії. Бо це (керівництво. — Авт.) — і секретаріат, і головна рада. І керівництво приймало колегіальне рішення, виходячи з «посилів», які йдуть із місцевих організацій. А «посили» такі, що партія [НСНУ] створюється за принципами масонської ложі, куди звичайних людей не пропускають. І це стосується не тільки наших активістів.
Обійму тебе так, що не зможеш і поворухнутися
Після розмови з Сергієм Соболєвим склалося враження, що основна причина того, чому ПРП не поспішає до «Народного союзу...», — амбіції. Причому нуртують вони в обох партіях.
Ось що каже в інтерв'ю «УМ» член президiї ради «Народного союзу...» Роман Зварич, нині міністр юстиції:
— Думаю, вагання ПРП пов'язані з проблемою політичного росту. Мені видається, що певним політикам дуже важко переорієнтуватися в нових політичних реаліях. Звичайно, є ще фактор як партійних, так і особистих амбіцій. Мені здається, що це теж бар'єр.
— А які це амбіції?
— Це вплив, посади. Бо вже не кожен партійний лідер зможе відігравати першу скрипку в новій консолідованій силі. Хоча ми створили настільки гнучку систему керівництва в НСНУ, що, мені здається, там є місце для кожного.
Навiть один iз членiв НСНУ, а в минулому — активiст ПРП, зазначив, що «частина керiвництва, особливо у мiсцевих органiзацiях,не пiдтримує об'єднання, бо боїться втратити вплив».
Водночас помилково припускати, ніби «Реформи і порядок» — основне «гальмо» у переговорах, яке через власні амбіції зірвало давню мрію українців про об'єднання привабливих демократичних партій в одну могутню силу. Без «гальмувань» не обійшлося і з боку НСНУ. Ніхто не сумнівається, що «партійці Ющенка» раді прийняти колег у своїх обіймах. Тільки обійми ці, напевне, будуть такі міцні, що й поворухнутися не зможеш. А яких ще любовно-політичних «пестощів» можна чекати від НСНУ, якщо у новоствореній партії зібралося, по-перше, пребагато чиновників найрізноманітніших калібрів, а по-друге — вихідців мало не з десятка партій? І весь цей загал конкурує за місце під сонцем, сфери впливів, прохідні позиції у спільному виборчому списку. От що, приміром, каже нардеп Володимир Бондаренко — колишній член ПРП, а нині активіст НСНУ: «Немає відкритої позиції, у тому числі не показує її «Народний союз...». Мало б бути чітко сказано, що в правлінні НСНУ для вас (ПРП. — Авт.) зарезервовані такі-то місця, за домовленiстю витримано такі-то області, і тепер крок за вами. А не витримавши домовленості зі свого боку, важко чекати кроку від ПРП. Тому я як колишній член партії «Реформи і порядок» і людина, яка спілкується з колегами, розумію їхню поведінку».
«Ай лав Ю.», а не НСНУ
«Бджолярі» кажуть, що перемовини про об'єднання триватимуть. У керівництві НСНУ досі притримують місця, «зарезервовані» для новобранців. Однак не можна виключати, що у ПРП насправді вже є інші плани — зближуватися з Юлією Тимошенко.
Значне потепління стосунків між Прем'єр-міністром та частиною керівництва ПРП стало особливо помітним на конкретних прикладах роботи уряду. У кризах, які виникали нібито через помилки Кабміну і за які Юлію Володимирівну критикували або Кінах, або Порошенко, або ще хтось, «пеерпісти» відстоювали ту позицію, яка була ближчою до Прем'єрки. Тимошенко теж вигідна тісна співпраця з ПРП: власна команда леді Ю. недостатньо потужна, а сама глава уряду в умовах жорсткої конкуренції між різними центрами «помаранчевого» впливу потребує партнерської підтримки.
Поки що, за основним прогнозом, НСНУ, Блок Тимошенко і ПРП підуть на парламентські вибори-2006 таки в одній блоковій упряжці. Дехто у «Реформах та порядку» все ще сподівається, що під час створення такої коаліції кожен з її учасників отримає рівні квоти. Але реалії є іншими. Як розповів нещодавно в інтерв'ю «УМ» голова ради НСНУ Роман Безсмертний, участь у коаліції пропонується трьом силам — НСНУ, БЮТ, Народній партії Литвина, між ними й ділитимуть квоти (за деякими даними, певна квота має бути закріплена окремо за Ющенком — як і в 2002-му). А всі інші учасники будуть приєднуватися до коаліції за рахунок тих квот, які виділять згаданим трьом «китам». Тобто якщо якась партія вирішить приєднатися до блоку, то тоді одна з сил — наприклад БЮТ — виділить їй частину своїх місць у списку.
Відтак партії Пинзеника доведеться до когось, як висловився один з екс-«пеерпістів», «проситися». Великих любовних проявів від НСНУ, очевидно, сподіватися не варто: навряд чи тут щедро ділитимуться iз ПРП місцями у списку. Так що знову на обрії з'являється вона — чарівна Юлія. І навіть голова центрального виконкому НСНУ Юрій Єхануров стверджує, що ПРП пішла на тісніший контакт із БЮТ, бо «там менша кадрова конкуренція» і «таким чином квота легше дістанеться».
Питання єдності й блоків — це питання з прицілом на вибори-2006. І конкуренції на цих виборах. Якщо партія «Наша Україна» (та, що екс-ПРП) вирішить узагалі штурмувати парламент самотужки? Боротимуться дві «Наші України»?
Утім, схоже, в нас уже немає двох «нашоукраїнських» партій з одною назвою. Коли цей матеріал готувався до друку, надійшла інформація, що одна з політичних структур — пинзениківська — уже втратила свою «НУшну» марку. Так вирішило Міністерство юстиції. Підстава: ПРП не має інтелектуальних прав власності на бренд, який належить Ющенку.
Цього, зрештою, слід було чекати. Ще кілька місяців тому керівники НСНУ казали: якщо ПРП не приєднається до «Народного союзу...», то останній домагатиметься скасування минулорічного рішення про перейменування ПРП у «НУ». Наявність політичного «тезки» відбирала у НСНУ чимало рейтингу: люди плуталися між двома «Нашими Українами». Наприклад, останнє опитування фонду «Демократичні ініціативи» та Київського міжнародного інституту соціології засвідчило, що наразі за партію «Наша України» (екс-ПРП) готові проголосувати 16,2% виборців, тоді як за НСНУ — 14,1%. І лише додавання імені Віктора Ющенка різко збільшує кількість прихильників «Народного союзу...»
Тепер виборцям буде простіше. І НСНУ теж. Скрутніше буде ПРП, а ще — їхній дружбі з «Народним союзом...». Навіть прес-служба ПРП-«Нашої України» зазначила: рішення Мін'юсту не сприяє порозумінню та консолідації політичних сил, які підтримують Президента України.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
